База в Девеселу, яка була офіційно введенна в дію 12 травня на території збудованого свого часу СРСР військового аеродрому – одна з ланок європейського компонента американської глобальної системи протиракетної оборони (ПРО). Вона стала доповненням введених в експлуатацію кілька років тому радарних систем у Чехії та Туреччині. Крім того, минулого тижня розпочалося будівництво аналогічної румунській бази ПРО на балтійському узбережжі Польщі, яке має завершитися до 2018 року.

На бойовому чергуванні в Девеселу перебувають комплекси Aegis Ashore (версія корабельної системи Aegis, з якої демонтовано деяке спеціальне обладнання, потреба в якому відпала через перенесення з борта корабля на сушу). Всередині сталевої наземної конструкції заввишки чотири поверхи і вагою 900 тонн розміщені модульні радіоелектронні елементи. Комплекс включає в себе радар типу AN/SPY-1 та вертикальну пускову установку для 24 протиракет Standard SM-3 Block IB.

Поява нового елементу системи ПРО миттєво викликала вкрай роздратовану реакцію Кремля, який назвав це “шкідливим і помилковим рішенням”. Володимир Путін особисто пообіцяв вжити у відповідь “адекватних заходів”.

Водночас аналіз тактико-технічних характеристик дає підставу стверджувати, що ці гучні заяви – всього-навсього пропаганда. 

Проекції траєкторій російських міжконтинентальних ракет (МБР), що можуть стартувати з європейської частини РФ, проходять над Скандинавією, Балтійським і Норвезьким морями. Час реакції інформаційних засобів комплексу Aegis Ashore в Румунії та енергетичні характеристики розміщених там протиракет SM-3 не дозволяють скільки-небудь успішно атакувати російські МБР. 

Водночас, значно більше слід турбуватися Тегерану, проти якого база в Румунії власне й створювалася, причому керівництво Сполучених Штатів ніколи цього не приховувало. 

Наразі стосунки Заходу та Ісламської республіки виглядають доволі таки безхмарно. 16 січня цього року США і ЄС зняли санкції щодо Ірану після того, як Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) оголосило про виконання Тегераном yсіх умов, що стосуються демонтажу ядерної програми. Домовленості між Іраном і “шісткою” (США, Британія, Франція, Німеччина, Росія і Китай) були досягнуті влітку 2015 року. Відповідно до них Тегеран відмовлявся розвивати свою ядерну програму в обмін на зняття міжнародних санкцій, що дало йому можливість залучати іноземні кредити та експортувати нафту і газ.

Проте у Вашингтоні не забули про існування в іранських арсеналах балістичних ракет Shahab-С, здатних пролетіти до двох тисяч кілометрів і вразити цілі на території Європи або Ізраїлю –

головного союзника Сполучених Штатів на Близькому Сході (відстань між Ізраїлем та Іраном складає близько тисячі кілометрів). Власне, головне призначення дислокованих у Румунії комплексів Aegis Ashore – перехоплення і знищення в польоті іранських ракет.

Тим більше, що аж надто тривожний дзвіночок продзвенів щойно 8 березня цього року. Того дня в небі над Іраном було аж тісно від усіляких літаючих об’єктів. Місцеві збройні сили провели навчання, в ході яких здійснили випробувальні запуски ракет різного класу дальністю від 300 до двох тисяч кілометрів. Достеменно були підтверджені успішні випробування принаймні двох балістичних ракет. 

Після навчань командувач повітряно-космічними силами Корпусу вартових ісламської революції (елітний рід військ збройних сил Ірану), генерал Амір Алі Хаджизаде зазначив, що маневри покликані продемонструвати “міць Ірану та перевірити наші можливості вразити заклятого ворога – сіоністський режим Ізраїлю – з безпечної відстані”.

“Заклятий ворог” на погрозу не відреагував, натомість превентивних заходів вжив його союзник – Вашингтон. Тож волання Кремля про загрозу в зв’язку з появою бази ПРО в Румунії абсолютно безпідставні. Крик мав би стояти в Тегерані, але там мовчать. І продовжують помпати на світові ринки мільйони барелів нафти.