Абсолютно несподівано для всіх у ніч з 1 на 2 квітня розпочалися безпрецедентні за масштабом (уперше з 1994 року, коли було підписано безстрокове перемир’я) бойові зіткнення між Армією оборони Нагірного Карабаху і збройними силами Азербайджану. Перша інформація надійшла від міністерства оборони Вірменії, яке заявило про повномасштабний наступ азербайджанських військ по всій лінії фронту із застосуванням бронетехніки, артилерії та авіації. 

Через кілька годин свою версію озвучили азербайджанці. Наступали, природньо, не вони, а вірмени, але згадка про бронетехніку, артилерію та авіацію залишилася.

Як воно завжди й буває, розібратися в ситуації вкрай складно. Кожна сторона конфлікту озвучує власні дані, які дуже часто висмоктані з пальця. Так, досі нічого незрозуміло із втратами. У Степанакерті – столиці невизнаної Нагірно-Карабахської республіки – заявляють про щонайменше 300 убитих азербайджанських солдатів, більше тисячі поранених, 20 підбитих танків і кілька знищених гелікоптерів та безпілотників. Якщо ж вірити Баку, то кров’ю спливає якраз армія Карабаху, де лік убитим також йде на сотні, причому серед загиблих є навіть полковники і генерали. Єдина більш-менш об’єктивна інформація, поширена вчора, 4 квітня, Управлінням ООН з координації гуманітарних питань – з обидвох боків загинули щонайменше 33 людини (троє цивільних), понад 200 отримали поранення. Проте зрозуміло, що ці дані явно занижені й насправжі жертв набагато більше. 

Уранці 3 квітня мін­оборони Азербайджану заявило про рішення в односторонньому порядку припинити воєнні дії. Однак прес-секретар міноборони Вірменії одразу назвав цю заяву Баку “інформаційною пасткою”. І був правий, станом на вчора, 4 квітня, ситуація на лінії фронту залишалася вкрай напруженою. Президент Вірменії Серж Саргсян на зустрічі з послами країн ОБСЄ прямо заявив, що загострення конфлікту в Нагірному Карабаху може перерости в повномасштабну війну.

Варто зазначити, що перші ознаки відновлення замороженого ще в 1994 році конфлікту з’явилися ще у вересні 2015 року. Тоді азербайджанці несподівано обстріляли вірменські позиції з “Градів”, отримавши артилерійський удар у відповідь. З обидвох боків загинуло 14 людей, близько 20 було поранено. 

Тоді спалах напруги вдалося оперативно притишити. Проте зараз, судячи з усього, давні вороги налаштовані значно рішучіше. Не в останню чергу через позицію Росії, яка надає озброєння обидвом сторонам конфлікту. Так, минулоріч Баку отримав від Москви 100 БМП-3 та партію з 94 танків Т-90С. Натомість Єревану росіяни фактично подарували системи залпового вогню “Смерч”, важкі реактивні вогнемети “Солнцепек” та іншу зброю в рахунок пільгового кредиту на 200 мільйонів доларів.

Щоправда, може вийти так, що Кремль сам себе загнав у глухий кут. У разі початку повномасштабної війни він буде змушений безпосередньо втрутитися в конфлікт, оскільки зобов’язаний, згідно з Договором про колективну безпеку, надати воєнну підтримку Вірменії, тим паче, що на території останньої в місті Гюмрі розташована 102-а військова база РФ.