Повноваження Пан Гі Муна, який займає пост генсека Організації Об’єднаних Націй із 1 січня 2007 року, закінчуються 31 грудня 2016-го. 

Згідно зі статутом організації, він не може балотуватися на третій п’ятирічний термін. Очікується, що Рада Безпеки ООН розпочне розгляд кандидатів у липні цього року. 

Серед головних претендентів на перемогу називають 64-річну Ірину Бокову з Болгарії, яка з осені 2009 року є генеральним директором ЮНЕСКО. Ірина – типовий представник колишньої радянської партійної номенклатури. 

Її батько Георгій Боков – один із керівників Болгарської комуністичної партії, був головним редактором офіційного друкованого органу соціалістичної Болгарії газети “Работническо дело” та членом ЦК компартії. У 1976 році його дочка закінчила надпрестижний Московський інститут міжнародних відносин. Що цікаво – вчилася на одному курсі з нинішнім міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. З 1977 року – на роботі в МЗС Болгарії, де сягнула вершини кар’єрної драбини – посади міністра закордонних справ. На посаді генерального директора ЮНЕСКО теж зарекомендувала себе з найкращого боку.

Тепер дочка партійного начальника часів Тодора Живкова має всі шанси очолити іншу міжнародну організацію – найвпливовішу в світі. Жоден із восьми генеральних секретарів Організації Об’єднаних Націй не представляв держави Східної Європи. Крім того, всі вони були чоловіками. Багато хто вважає, що саме ці чинники можуть зіграти вирішальну роль при виборі нового глави організації.  

Наприкінці минулого року Кофі Аннан, колишній генсек ООН, опублікував у The New York Times статтю, в якій наголошував на необхідності обрати генеральним секретарем власне жінку. Цієї ж думки дотримуються й багато державних діячів і відомих особистостей, зокрема, Гілларі Клінтон, Джордж Сорос і Мелінда Гейтс, дружина засновника Microsoft.

Від 1975 року вона терпить свого імпозантного, розумного, але гультяйського Білла. Не позбавлений амбіцій Клінтон робив стрімку політичну кар’єру. Не менш амбіційна Гілларі від нього не відставала. 

В 1978 році Білл Клінтон був обраний губернатором штату Арканзас. Того ж року тодішній президент США Джиммі Картер призначив Гілларі членом правління Корпорації юридичних послуг. Будучи першою леді штату протягом 12 років (1979-1981 і 1983-1993), Гілларі активно брала участь у громадському житті, зокрема, в таких галузях, як освіта, охорона здоров’я і захист прав дітей. Ставши першою леді всіх Сполучених Штатів після перемоги Білла на президентських виборах 1992 року, Гілларі очолила оперативний комітет із реформи охорони здоров’я. Красунчик Білл виявився ще й захребетником. У 1993 році річний дохід Гілларі становив 250 тисяч доларів, губернаторський дохід її чоловічка – 35 тисяч.

Грім прогримів у 1998 році – стало відомо, що президент США Білл Клінтон випробовував різноманітні сексуальні втіхи з 25-річною практиканткою Монікою Левінськи. Причому займався цим навіть в Овальному кабінеті Білого дому. Скандал ледь не закінчився імпічментом, але Гілларі взяла сторону невірного чоловіка, і не побажала розлучитися з ним. 

У 2008 році Гілларі Родем Клінтон балотувалася на посаду президента США, однак у підсумку запеклої боротьби в Демократичній партії поступилася номінацією Бараку Обамі. Той на знак вдячності запропонував їй посаду держсекретаря – Гілларі керувала зовнішньою політикою США майже чотири роки.

12 квітня 2015 року вона оголосила про висунення своєї кандидатури на президентських виборах 2016 року від Демократичної партії. Шанси в неї великі, тож може статися так, що прізвище нового президента Сполучених Штатів знову звучатиме як Клінтон. Щоправда, гульвіса Білл буде тут ні до чого. Він має шанс уперше в історії Америки стати “першою леді” чоловічої статі. 

Східна красуня, обсипана діамантами та золотом… Старша дочка президента Узбекистану завжди мало переймалася іміджем ісламської жінки. 

У 2005 році Гульнара створила дизайнерський бренд GULI, у рамках якого презентувала ювелірні прикраси, авторські колекції одягу та аксесуари. У 2010-ому була створена лінія натуральної косметики GULI Collection of well-being for Soul & Body, заснована на старовинних рецептурах Авіценни і в цілому Сходу. У 2012-ому запущена парфумерна лінія GULI, представлена ароматами Mysteriouse і Victorious, у створенні яких брав участь відомий парфумер Бертран Дюшафур, а обличчям чоловічої лінії став відомий турецький актор Халіт Ергенч. 

У 2012 році в США вийшов перший англомовний альбом співачки Googoosha. Це все про неї – про Гульнару Карімову. Вона ще й встигла два роки (2010 – 2012) пропрацювати послом Узбекистану в Іспанії та представником Узбекистану при ООН в Женеві. “Було таке відчуття, що країна належить їй”, – згадує Джон Коломбо, продюсер з Лос-Анджелеса, який був запрошений в Узбекистан для зйомок музичного кліпу співачки Googooshа. Казка закінчилася 2008 року. 

Офіційна спадкоємиця вічного президента Узбекистану (Іслам Карімов перебуває на посаді з 29 грудня 1991 року) перетворилася на “ворога народу”. Голова місцевого КДБ поклав на стіл її батька досьє з фінансовим компроматом на спадкоємицю і фактами про її поведінку, що не личить правовірній мусульманці. Головне обвинувачення – Гульнара мала намір захопити владу. Googoosha в діамантах опинилася під домашнім арештом, їй заборонено користуватися інтернетом і спілкуватися із зовнішнім світом, її мікроблог Twitter був примусово закритий.

КДБ, звичайно, паскудило всім і завжди, однак у 2015 році в дослідженні The Organised Crime and Corruption Reporting Project повідомлялося, що Карімова отримала більше мільярда доларів у вигляді хабарів від скандинавських і російських телекомунікаційних компаній для виходу на ринок Узбекистану. Тож диму без вогню не буває. Нині 44-річна красуня нудиться під “ковпаком” спецслужб і сподівається, що татко її пробачить… 

Уродженка однієї з найбагатших родин італійської провінції Віченца Соня Майно під час навчання в університеті Кембриджа на одній із гучних студентських вечірок заприятелювала з красунчиком з Індії на ім’я Раджив. Йшов 1965 рік…

Італійка не знала, що стане невісткою легендарної прем’єр-міністра Індії Індіри Ганді та дружиною, а потім вдовою іншого прем’єра – Раджива Ганді. Тепер Соня Антонія Ганді – лідер партії Індійський національний конгрес – сама претендує на те, щоб очолити другу в світі за кількістю населення державу.

Родина Ганді – мабуть найвпливовіша в цій країні. Її представник Джавахарлал Неру був першим прем’єр-міністром незалежної Індії і одним з найбільш авторитетних світових лідерів. Його дочка Індіра Ганді успадкувала керівництво Індійським національним конгресом і теж була прем’єр-міністром (причому двічі – в 1966-1977 і 1980-1984 роках). 

Індіра бачила наступником свого молодшого сина – Санджая Ганді, тому Раджив залишався поза політикою, працюючи пілотом в індійських національних авіалініях. Однак на родину впало прокляття. Санджай Ганді розбився на спортивному літаку за нез’ясованих обставин. 

У 1984 році Індіра Ганді була застрелена власними охоронцями в саду прем’єрської резиденції в Делі. Свекруха померла буквально на руках Соні, яка вибігла на подвір’я при звуках пострілів. 21 травня 1991 року молода тамільська жінка одягла під сарі начинений вибухівкою пояс, перетворившись на живу бомбу. Коли в променях прожекторів з’явилася постать Раджива, вона пробралася крізь натовп, простягнула йому квіткову гірлянду і схилилася в поклоні. Дівчина-камікадзе загинула разом з керівником Індії. Смерть чоловіка доконала Соню. 

Вона довго перебувала в депресії, усамітнившись в родинному маєтку. Лише в 1998 році соратники покійного чоловіка вмовили жінку, як представницю родини Ганді, очолити Індійський національний конгрес. Зараз вона близька до того, щоб стати новим прем’єр-міністром. На заваді може стати хіба те, що уродженка Віченци досі неоковирно говорить на хінді…

На початку 2009 року увесь світ довідався про 12-річну пакистанську дівчинку Малалу, яка вела власний блог на сайті BBC, де описувала життя в окупованому талібами місті Мінгора. Життя було пекельним: таліби заборонили телебачення і музику, якщо чули в чиємусь будинку “непристойні” звуки, вибивали двері, катували мешканців, а конфісковані телевізори, комп’ютери та магнітофони потім публічно спалювали на міській площі. Жінок та дівчат били палицями, якщо вони ходили до магазину чи школи. Більшість шкіл для дівчаток були зруйновані. 

Через півроку пакистанська армія звільнила Мінгору (до речі, чималеньке місто – майже 230 тисяч населення). Але таліби не забули про балакучу школярку. 9 жовтня 2012 року Малала поверталася додому зі школи в шкільному автобусі, який зупинили люди в масках і зі зброєю. Один із бойовиків зайшов в автобус і почав питати дітей, хто з них Малала. Коли її впізнали, таліб вистрілив у дівчинку. Куля пройшла через голову, шию і вийшла навиліт через плече, в результаті чого дві школярки, які сиділи позаду Малали, також отримали вогнепальні поранення. Малалу доставили в критичному стані до військового шпиталю міста Пешавар. На щастя, вона вижила.

12 липня 2013 року, в день свого 16-річчя, Малала виступила в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку. Восени того ж року в Британії вийшла автобіографія дівчинки “Я – Малала”. Цього ж дня, коментуючи вихід книги, представник “Талібану” заявив в інтерв’ю пакистанській газеті The Daily Nation: “Якщо у нас з’явиться ще один шанс, ми обов’язково її пристрелимо. Іслам забороняє вбивство жінок, але можна зробити виняток для тих, хто підтримує невірних в їх війні проти нашої релігії”. 

У 2014-ому році спільно з борцем за права дітей з Індії Кайлашем Сатьяртхі стала лауреатом Нобелівської премії миру з формулюванням: “За боротьбу проти придушення дітей і молодих людей і за право всіх дітей на освіту”. На той момент Малала Юсафзай мала лише 17 років. Вона – наймолодший лауреат Нобелівської премії за всю історію (!). 

На початку лютого 2016 року з далекої Еритреї до громадян Лівії надійшов заклик “чинити опір новому завоюванню з боку Заходу”. Лівійці, втомлені нескінченною громадянською війною та повною анархією, радо відгукнулися: “Завжди готові!”. Мешканці країни, де перемогла перша революція так званої Арабської весни, чомусь радо відгукнилися на заклик дочки колишнього диктатора Муаммара Каддафі.

39-річна Айша Каддафі, яка втратила у тій “весні” батька, двох дітей та чоловіка, повна рішучості помститися. Одна з восьми дітей легендарного вождя Лівійської джамахірії свого часу була впливовою міжнародною особою, виконуючи місію посла доброї волі ООН. Колись із легкої руки журналістів за нею закріпилося прізвисько “африканської Клаудії Шиффер” – за довгі висвітлені локони, струнку фігуру і неповторну елегантність: вузькі джинси та шпильки від Gucci. Однак у 2011 році вона різко змінила імідж європейської топ-моделі й одягла хіджаб. Так Айша висловила протест проти втручання Заходу в справи своєї країни. 

Улюблениця покійного полковника Каддафі, вона з дитинства надихалася його ідеями і виховувалася в династійних традиціях нової лівійської ери – Арабської соціалістичної Джамахірії, яка повинна звільнити якщо не цілий світ, то Північну Африку обов’язково. Її теперішній заклик не минув даремно: найбільші лівійські клани почали присягати Айші на вірність. Командуванню НАТО навіть довелося скликати екстрену нараду щодо ситуації в Лівії. Висновок: Айша Каддафі становить реальну загрозу й здатна підняти в рідній країні нове повстання. За деякими даними, зараз розглядається питання про оголошення її в міжнародний розшук за лінією Інтерполу та навіть про проведення таємної операції силами американського спецназу з метою фізичного знищення дочки полковника, котра з властивою жінкам фанатичністю готова боротися до скону. Айша вірить, що “Каддафі не в Лівії, він – у серцях лівійців”.