Для виробників чорного золота настали чорні часи. Барель еталонної марки Brent коштує менше 30 доларів, а ціна нафтового кошика ОПЕК (до нього входять 13 сортів палива – за кількістю учасників організації) бовтається на рівні 22-24 долари.

Причому світла в кінці тунелю (у вигляді приємних для нафтового ока цінників) наразі навіть близько не видно. Світова економіка, згідно з розрахунками Міжнародного валютного фонду, виросте у 2016 році лише на 3,4% (попередній прогноз передбачав збільшення світового ВВП на 3,6%, різниця у глобальних масштабах таки суттєва). Економіка Китаю – ключового споживача нафти – також сповільнюється. Її результат у 2015-ому – 6,9% (мінімальний показник із 1990-го), водночас у поточному році очікується новий рекорд – сповільнення до 6,3%. Зрозуміло, що чим гірше почувається світова економіка, тим нижчий попит на нафту. 

Ще один не менш важливий фактор – відчутний надлишок пропозиції на ринку енергоносіїв. За різними оцінками, обсяг зайвої нафти становить 1,5 мільйона барелів на день. Тепер до них треба додати ще 500 тисяч, які наполегливо виставляє на продаж Іран, з якого нарешті зняли міжнародні санкції. Останній цвях у нафтову домовину забили Сполучені Штати, які вперше за 40 років почали експортувати чорне золото.  

Зрозуміло, що в експортерів почалася паніка, тому інформація про екстрене засідання членів ОПЕК у березні виглядає цілком правдоподібно. Щоправда, виникають серйозні сумніви в тому, що в організації вистачить сил і бажання виправити ситуацію. Здавалося б, відповідь очевидна: зменште квоти – і ціна одразу підскочить. Але не все так очевидно. Показово, що питання зменшення квот уже порушивалося на засіданні ОПЕК у грудні 2015 року, коли ціни також падали. Показова арифметика – на той момент офіційно затверджена квота для ОПЕК становила 30 мільйонів барелів на добу. У підсумку організація вирішила… збільшити її до 31,5 мільйона. Це, до речі, миттєво прискорило подальше падіння цін.  

Нібито парадокс – навіщо самим рубати гілляку (у нашому випадку нафтову трубу), на якій сидиш? “Скорочення видобутку, скажімо, на два мільйони барелів на день, вистачило б для позбавлення від надлишку нафти на ринку з подальшим значним зростанням ціни”, – розповів Ленті.ру начальник управління зі стратегічних досліджень в енергетиці Аналітичного центру при уряді РФ Олександр Курдін. А тут маємо замість мінус два мільйони барелів плюс півтора. Нісенітниця?

Зовсім ні. Насправді члени ОПЕК контролюють лише приблизно половину проданої у світі нафти. Перестати помпувати нафту – значить позбутися покупців, яких відразу із задоволенням перехоплять конкуренти. “ОПЕК не знизить квоту навіть при ціні у 20 доларів за барель, адже тоді нашу частку ринку заберуть російські, американські та бразильські компанії”, – казав свого часу міністр нафти Саудівської Аравії Алі аль-Наїмі. Нещодавно Міжнародний валютний фонд попередив Саудівську Аравію про різке зростання дефіциту бюджету, адже збалансувати доходи і видатки Ер-Ріяд зможе тільки при ціні у 106 доларів за барель, відзначили аналітики МВФ. З іншого боку, королівство створило неймовірну “подушку безпеки”, що здатна покривати дефіцит бюджету ще принаймні років зо п’ять за умови збереження нинішніх цін.

Головна мета Ер-Ріяда – позбутися американських конкурентів, компаній, що розгорнули видобуток сланцевої нафти. Успіхи вже є: через низькі ціни кількість працюючих бурових установок у США впала до 711 (рік тому їх було понад 1,6 тисячі), 20 корпорацій збанкрутували, а обсяги видобутку сланцевої сировини знизилися на 500 тисяч барелів на добу. Аналітики пояснюють саудівську стратегію: усунути суперників (зокрема США, Росію та Бразилію, які не є членами ОПЕК), посісти їхню нішу на ринку і заробляти не за рахунок високої вартості, а завдяки зростанню обсягів продажу.