“Наближення закінчення терміну дії мінських домовленостей може принести небезпечні сюрпризи для Києва. Нині Путін шукає привід для спроби повномасштабного вторгнення в Україну”, – пише на сайті Радіо Свобода політолог, журналіст-міжнародник Віктор Каспрук. Він нагадує, що колишній підполковник КДБ часто любить повторювати ті схеми, котрі вже колись успішно спрацювали. Так, друга Чеченська війна фактично розпочалася після організованих ФСБ вибухів житлових будинків у Москві у вересні 1999 року. “То хто може завадити Путіну на початку 2016-ого успішно повторити подібну “операцію”, вибравши для цього ще кілька будинків на московських депресивних околицях?”, – запитує Віктор Каспрук. Ймовірний сценарій може бути наступний: Росія організовує декілька терактів на новорічні свята у кількох найбільших українських містах, після чого (через своїх агентів) підкидає у найбільш радикальні українські політичні кола ідею, що за це неодмінно потрібно помститися Москві. “Далі ФСБ відкриває таким “героям” коридор на російську територію і організовує негласний супровід до запланованих об’єктів терактів, після чого впійманих “терористів” можна буде публічно судити, запустивши потужну хвилю пропаганди у світовій пресі. Акцентуючи на тому, що от, бачите, саме Україна, а не Росія є державою-терористом”, – продовжує Віктор Каспрук.

Тему непередбачуваності Путіна продовжує на сторінках Foreign Policy Роберт Меннінг, колишній високопоставлений державний чиновник США (2001-2012) і старший науковий співробітник Центру з міжнародної безпеки Atlantic Council. “Після того як Путін захопив Крим, а потім не дуже таємно послав своїх “зелених чоловічків” на схід України на початку 2014 року, я думав, що розумію його мету: Москва хоче розширити свій вплив на максимально можливу територію колишнього Радянського Союзу. Тепер, після безпрецедентного воєнного втручання в Сирії, я не втямлю: про що думає Путін, чого він хоче?”, – пише Роберт Меннінг. На його думку, Путін міг би все змінити за допомогою єдиного телефонного дзвінка. Президент РФ міг би зателефонувати Ангелі Меркель і сказати щось на кшталт: “Давайте вирішимо українське питання. Ви визнаєте доконаний факт приєднання до РФ Криму, гарантуєте нейтральну Україну не в НАТО, даєте згоду на максимальну автономію Донбасу. Натомість зніміть усі санкції і поверніться до відносин, які були до української кризи, а я виведу всі військові сили, припиню допомагати заколотникам і обіцяю більше не використовувати силу для зміни кордонів”.

Тим часом люди, які були змушені через агресію Путіна, залишити рідні місця, потроху облаштовуються в нових умовах. Польське радіо повідомляє, що в адаптаційному центрі на півночі Польщі нині мешкає 177 осіб польського походження зі сходу України, ще 10 повинні незабаром доїхати сюди власним транспортом. Ця група поляків є відносно молодою: 64 з них молодші 20 років, а близько 40 сімей мають малих дітей. Більшість з них має карти поляка. “Часто лише одна особа володіє цим документом, приїзд іншого члена подружжя став можливим в рамках програми об’єднання сім’ї”, – говорить директор центру “Карітас”, ксьондз Пьотр Гарткєвич. Хоча католиками є лише 30% біженців зі сходу України, а більшість – православні, вони планують усі разом святкувати Різдвяні свята, наголошує пан Гарткєвич.

Судячи з усього, не надто весело і в Криму. 18 грудня, в Москві пройшов круглий стіл “Крим та виклики для Росії. Розвиток в умовах санкцій”, під час якого самопроголошений глава Криму Сергій Аксьонов зробив сенсаційну заяву, звинувативши Москву в саботуванні фінансування півострова в рамках Федеральної цільової програми (ФЦП). “У 2015 році ми повинні були освоїти 15 мільярдів рублів за лінією ФЦП. Сьогодні вже кінець грудня, але ще жодної копійки не отримано”, – заявив Аксьонов. На його підтримку виступив один з керівників групи “Кримський проект” Сергій Міхєєв. Він висловив думку, що нині хтось докладає значних зусиль з дискредитації кримської влади: “На жаль, складається ситуація, коли починає здаватися, що даремно все-таки взяли Крим до складу РФ: проблеми там не вирішуються, управління не дуже ефективне. Мені здається, це дуже неприємна і небезпечна тенденція, хтось ці речі розкручує”.

Хоча проблеми Криму зрозумілі – в Кремля стрімко закінчуються ресурси. “Коли США і ЄС у 2014 році ввели санкції проти РФ у відповідь на приховане вторгнення Росії в Україну, політики і боси від економіки в Москві гордовито заявляли, що заборона на в’їзд і заморожування рахунків – честь для них. А Володимир Путін повторював при цьому, що санкції, мовляв, мають ефект бумеранга. Тим часом, гордовита посмішка залишилася в минулому –санкції діють!”, – пише німецьке видання Frankfurter Rundschau. Газета констатує, що російська економіка знаходиться в найважчій кризі за час правління Путіна. Глава “Сбербанка России” Герман Греф нещодавно дозволив собі озвучити похмурий прогноз: частка Росії в світовій економіці буде знижуватися до 2020 року, буде падати і політичний вплив Москви в світі. Пов’язано це, за словами Грефа, із санкціями, зниженням цін на нафту, але в першу чергу, зі структурними проблемами російської економіки, орієнтованої на експорт сировини. Багато спостерігачів припускають, що військова інтервенція Росії в Сирії, яку Кремль подає як кампанію проти “Ісламської держави”, насамперед, спрямована на зміну позиції Заходу і скасування санкцій.

Ще один німецький часопис Die Welt також вважає, що втручанням у сирійську війну Путін сподівається вирішити внутрішні проблеми. “Він знає, що виборці хочуть бачити главу Кремля в образі воїна. Росія в 2015 році виявилася досить слабкою. Ціна на нафту наближається до небезпечної (як під час розпаду Радянського Союзу) позначки в 36 доларів за барель, і впевненості в тому, що в наступному році, як сказав Путін, вона коштуватиме 50 доларів, немає. Оскільки Путін зараз не здатний робити “подарунки до виборів”, він робить ставку на зовнішню політику – бідний народ потрібно сп’янити дурманом перемог”, – пише Die Welt. “Росія слабка, але ця слабкість лякає”, – робить висновок часопис, попереджаючи, що Захід має бути готовий до будь-яких несподіванок.

Тим часом спроби Путіна створити образ воїна означають для сирійців справжню гуманітарну катастрофу. “Асад і Москва винищують мирних сирійців касетними бомбами”, – заголовок The Times. Британська газета пише, що відеозаписи, фотографії та свідчення очевидців підтверджують принаймні 20 випадків застосування касетних боєприпасів з моменту вступу Росії в сирійський конфлікт наприкінці вересня.

При цьому ростуть і російські втрати. “Дев’ятеро російських контрактників загинули в жовтні, коли їхня база в Західній Сирії опинилася під мінометним вогнем”, – пише кореспондент The Wall Street Journal. “Цей інцидент показує, як Росія використовує контрактників для виконання завдань воєнного характеру, цураючись політичних наслідків розміщення офіційних військовослужбовців і уникаючи проблем всередині країни, що виникають через загибель солдатів. Російський уряд не визнав загибель цих дев’ятьох, про яку редацію повідомили три незалежних джерела”, – йдеться в статті. Як розповів редакції Іван Коновалов, директор московського аналітичного центру з питань безпеки, вбиті в Сирії росіяни служили у приватній організації під неформальною назвою “Вагнер” – за оперативним псевдонімом її лідера, колишнього офіцера військової розвідки, що брав участь у кількох конфліктах з часів розпаду Радянського Союзу в 1991 році. “Сирія була не першим місцем розгортання угруповання. За даними всіх трьох джерел, ця організація діяла на сході України, де її членам було доручено охороняти заводи і проросійських лідерів заколотників”, – передає кореспондент The Wall Street Journal.