За десять місяців поточного року експорт російського газу до Європи виріс на 11% і склав 118 млрд кубометрів, свідчать дані Федеральної митної служби Росії. Водночас реальна газова арифметика перетворює плюс на мінус.

Якщо минулорічна середня експортна ціна становила 323 долари США за тисячу кубометрів, то цього року – лише 234, що напряму пов’язано з падінням цін на нафту (вартість природного газу обчислюється формулою, де основним показником є вартість нафти). Ще один нюанс: збільшення обсягів експорту – не більше, ніж бухгалтерський трюк. “Цьогорічне зростання забезпечене заниженою базою – наприкінці минулого року “Газпром” свідомо скоротив обсяги експорту у Європу в надії припинити реверсні поставки з ЄС в Україну”, – пояснив Газеті.ру голова East European Gas Analysis Михайло Корчемкін.

Також експерт наголошує на стратегічних проблемах “Газпрому”, пов’язаних із провалом реалізації амбітного проекту “Турецький потік”. Туреччина є другим після Євросоюзу контрагентом російського монополіста. За дев’ять місяців поточного року вона закупила більше 21 млрд кубометрів російського газу. У Москві мріяли, що після 2019 року, коли закінчиться термін російсько-українського транзитного договору, Росія не буде його поновлювати, натомість запустить дном Чорного моря “Турецький потік”, яким паливо доставлятимуть до кордону з Грецією, а далі – європейським споживачам. Але збитий турками російський бомбардувальник поховав кремлівські мрії.

Проект “Турецького потоку”, судячи з усього, заморожений надовго, якщо не назавжди. Анкара вже домовилася з Баку про прискорення реалізації проекту трубопроводу, яким газ надходитиме з азербайджанського родовища “Шах-Деніз”. Також турки ведуть переговори з Катаром про постачання зрідженого природного газу. Ізраїль заявив про те, що розглядає можливість поставок газу в Туреччину зі своїх родовищ “Тамар” і “Левіафан”. Навіть Іракський Курдистан заявив, що готовий постачати до 10 млрд кубометрів на рік. Зрозуміло, що втрата потужного турецького ринку боляче вдарить по “Газпрому”. При цьому, за оцінками голови East European Gas Analysis Михайла Корчемкіна, Росія вже вклала в будівництво “Турецького потоку” 15-18 млрд доларів, фактично втопила їх у Чорному морі.

Може вилізти боком росіянам і гучно розрекламований газовий контракт на 400 млрд доларів, що передбачає постачання в Китай 38 млрд кубометрів палива на рік протягом 30 років. Запуск трубопроводу “Сила Сибіру” заплановано вже наприкінці 2017 року. Водночас для реалізації цього проекту “Газпрому” спочатку доведеться вкласти понад 80 млрд доларів у спорудження газогону дикими сибірськими просторами, після чого, що цілком можливо, рахувати збитки. Експерти кажуть: з огляду на нафтову прив’язку ціни російського газу і величезну протяжність “Сили Сибіру” (майже 4000 км) 400-мільярдний контракт “Газпрому” може “схуднути” приблизно на чверть. “Не виключаю, що сторони можуть перенести терміни запуску “Сили Сибіру” на другу половину 2020-тих років, – каже Михайло Корчемкін. – Китай знизив прогнози темпів зростання своєї економіки, що відіб’ється на потребах країни в газі. А для Росії при нинішніх цінах на нафту поставки газу в Китай узагалі можуть стати збитковими”.