Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган категорично відмовився вибачатися за знищення російського бомбардувальника. Про це він сказав у інтерв’ю американському телеканалу CNN. “Вибачатися потрібно не нам, а тим, хто порушив наш повітряний простір. Наші пілоти і збройні сили просто виконали свій обов’язок, який полягав у тому, щоб дати адекватну відповідь на агресію”, – пояснив він.

Президент Туреччини наголосив, що в разі вторг­нення у повітряний простір його країни військові діятимуть так само, як і у випадку зі збитим російським бомбардувальником. Символічно, що того ж дня президент Росії Володимир Путін публічно поскаржився на те, що турецька влада так і не вибачилася за збитий літак. “Досі ми не чуємо ні виразних вибачень від вищого військово-політичного керівництва Туреччини, ні пропозицій із відшкодування збитків, ні обіцянки покарати вин­них у злочині”, – заявив російський президент і  додав: “складається враження, що турецьке керівництво свідомо заганяє російсько-турецькі відносини в глухий кут”.

Сучасні Туреччина і Росія мають “душу і серце величезних багатонаціональних імперій, які досі тужать за втраченими регіонами”, – пише оглядач Foreign Policy Юлія Йоффе. Сьогодні Росія і Туреччина – держави регіональні, але вони намагаються справляти ширший вплив, як і личить імперіям. Конфлікт навколо збитого Су-24М – не через літак, не через повітряний простір і навіть не через НАТО. “Причина – в двох імперіях, Російській та Оттоманській, бурхливий розпад яких триває донині. Подивіться на Україну і Молдову, Сирію та Ірак”, – пише авторка. Проблема також у двох людях – Путіну та Ердогані: обидва вважають себе спадкоємцями монархів колишніх імперій. У лідерів цих країн навіть стиль схожий: “двоє розсерджених чоловіків на кордонах Європи – гучні, горді – спробуй проігноруй”.

Жорсткість заяв, зроб­лених російським лідером на адресу Туреччини, очевидно, обумовлена внут­рішньополітичними причинами, вважає Le Figaro. У російського населення сформоване переконання, що “Росія знову стала великою світовою державою, і ніхто не може їй протистояти”. “Звідси й необхідність таких різких звинувачень на адресу Анкари. Але насправді Володимир Путін діє обережно. Його реакція могла б бути значно жорсткішою”, – пише видання. 

Агентство Bloomberg Business аналізує можливі кроки Путіна у відповідь на знищення російського літака. Очевидно, Туреччина як туристичний напрямок невдовзі буде закрита для росіян. Російське федеральне агентство з туризму закликало туркомпанії припинити продаж путівок до Туреччини, де в 2014 році побувало понад 4,5 млн росіян. Заступник міністра енергетики РФ Анатолій Яновський повідомив, що постачання газу за чинними договорами триватиме, але відмовився відповісти, чи будуть продовжені переговори про “Турецький потік”. “Крім того, у Росії є зв’язки з курдськими угрупованнями в Сирії та Іраку, вона також може змінити на користь Вірменії розклад сил в її суперечці про регіон Нагірний Карабах із турецьким союзником Азербайджаном”, – йдеться у статті. Bloomberg Business нагадує, що торік Росія була другим за величиною партнером Туреччини (після Німеччини) і найбільшим джерелом турецького імпорту. “Обом країнам є що втрачати в разі подальшої ескалації”, – кажуть експерти. 

Після того як турки збили російський бомбардувальник, Москва заявила про перекидання до Сирії новітніх ракетних комплексів С-400 “Тріумф”, які вважають одним з найефективніших засобів протиповітряної оборони в світі, пише Der Spiegel. Західні військові експерти побоюються, що комплекси С-400 дозволять Росії “створити безпольотну зону для західних літаків над східною частиною Середземного моря”. С-400 здатний одночасно супроводжувати до 300 цілей і збивати літаки, безпілотники, крилаті та балістичні ракети, а за деякими повідомленнями, навіть літаки-невидимки на відстані до 400 км і на висоті до 27 км. 

У російській стратегії в Сирії є серйозні прогалини. Росіяни втрутилися в конфлікт, наробивши багато галасу і, на мою думку, навмисно порушували турецький повітряний простір, просто щоб подивитися, якою буде реакція Туреччини. Як виявилося, до відповіді Анкари росіяни не були готові”, – вважає американський аналітик Крістофер Хармер, пише The Wall Street Journal. Зі слів аналітиків, операціям Росії в Сирії далеко до американської практики взаємодії літаків-розвідників і бойових літаків для кращої поінформованості про повіт­ряний простір і зону бойових дій на землі. 

Іспанська El Pais публікує статтю Генсека НАТО Єнса Столтенберга.

Згадавши про збитий російський військовий літак, він пише: “В останні роки ми спостерігали значну активізацію воєнної діяльності Росії поблизу наших кордонів, а також готовність застосовувати силу для досягнення політичних цілей”. Свого часу держави-члени ОБСЄ домовилися про правила воєнної діяльності в Європі, “проте дії Росії в Україні, а раніше – в Грузії та Молдові свідчать, що Москва перестала вважати ці принципи непорушними”. Зі слів Генсека НАТО, необхідно модернізувати правила європейської безпеки. “Це ще не нова холодна війна, але тривожний сигнал”, – наголосив він.

Нині в Україні закінчився перший етап декомунізації, пише “Німецька хвиля”. До Верховної Ради надійшло лише 25 подань про затвердження змін назв населених пунктів, і з них тільки чотири великі міста. “Це міста на Донеччині – Артемівськ, який хоче бути Бахмутом, та Дзержинськ, який вже перейменували у Торецьк. Також ідеться про Кіровоград, який запропонував сім назв, з яких одну мають обрати депутати, та Іллічівськ у Одеській області, який хоче називатись Чорноморськом”, – повідомив куратор напрямку декомунізації Інституту національної пам’яті Богдан Короленко. Процес декомунізації не всюди відбувається рівномірно. Якщо у західних регіонах, де мали перейменувати лише кілька населених пунктів, робота вже майже завершена, то у Запорізькій області – регіоні, де збереглося чи не найбільше топонімів та географічних назв з радянського періоду – процес перейменування лише починається. І все через апатичне ставлення місцевого населення. Є в цьому регіоні і свої особливості: позбуваючись комуністичних назв, місцеве населення наполягає на відновленні назв населених пунктів часів Російської імперії.  

149 біженців польського походження з Маріуполя і Донбасу прилетіли чотирма військовими літаками із Запоріжжя на аеродром Мальборка. “Для чого ми приїхали? Хочеться спокійного життя”, – пояснюють вони в розмовах з журналістами. Загалом до Польщі має прибути майже 190 етнічних поляків, повідомляє “Польське радіо”. Всі вони повинні засвідчити своє польське походження – принаймні одна особа в сім’ї повинна мати карту поляка. Вже найближчими днями діти шкільного віку розпочнуть навчання у місцевих школах, а дорослі підуть на курси вивчення польської мови. Всі евакуйовані отримають дозволи на постійне проживання в країні. 

Чого найбільше потребують біженці та як їм найдоцільніше допомогти з Америки – ось теми, які нещодавно обговорювали представники уряду США та громадського сектору в Інституті миру у Вашингтоні. Найбільшими потребами українських внутрішніх переселенців експерти вважають житло та можливість знайти роботу. “Я думаю, Україна потребує політики національної стратегії. Йдеться про координацію, яка так необхідна під час кризи із внутрішніми переселенцями – і в контексті дотримання чинних законів, і в питанні необхідності створення нового законодавства, і в питанні збору додаткових ресурсів”, – цитує “Голос Америки” представника Держдепартаменту США Мелан Вервір, яка нещодавно повернулася з відрядження до України.

І нарешті найголовніша сенсація. На сайті польського видання Gazeta Wyborcza з’явився англомовний ролик, нібито знятий пропагандистами “Ісламської держави”, в якому перелічені вороги ісламістів. На четвертій хвилині показані прапори держав коаліції, що протистоїть ІД. Серед них – прапори України, Польщі та Литви, які насправді не мають жодного стосунку до подій у Сирії. Якщо і помилка, то трохи тривожна. Нам і російських окупантів на Донбасі вистачає…