Сенсація розлетілася світом iз подачі Кувейту, чиї спецслужби арештували шістьох бойовиків “Ісламської держави”, які займалися вербуванням нових бойовиків і збором коштів для терористів.

Найбільш балакучим виявився ліванець Осама Мухаммед Саїд Хайят. Саме він розповів сенсаційну історію про те, що брав участь в укладенні угод iз купівлі зброї в Україні, а потім використав Туреччину як маршрут для переправлення її до Сирії на підконтро­льні ісламістам території. При цьому агентство AFP уточнило, що йдеться про переносні зенітно-ракетні комплекси  китайського виробництва FN-6.

Нісенітницю ліванця одразу спростувало вітчизняне Міністерство оборони. “Україна не виробляла і не здійснювала закупівлю згаданих у повідомленнях зенітно-ракетних комплексів FN-6 китайського виробництва, а також не надавала транзиту для їх переміщення. Крім того, ПЗРК FN-6 не перебувають і ніколи не перебували на озброєнні Збройних сил та інших військових формувань України”, – йдеться в коментарі прес-служби Міноборони.

Наголосимо, що це вже не перша спроба звинуватити Україну в постачанні зброї до Сирії. Восени 2012 року кореспондент BBC News заявив, що на базі сирійських повстанців в Алеппо він бачив ящики, які, згідно з маркуванням, містили боєприпаси, виготовлені українською фірмою Dastan. Щоправда, дуже швидко з’ясувалося, що транснаціональну корпорацію Dastan зареєстровано в Киргизстані, де й розташовані її виробничі потужності. Причому головна продукція заводу – швидкісні підводні торпеди ВА-111 “Шквал”, погодьтеся, малопридатні для громадянської війни в сирійських містах.

Водночас на опублікованих BBC News фотографіях було добре видно абревіатуру LCW – це Луганський патронний завод (Luhansk Cartridge Works), на той момент – найбільший в Україні виробник боєприпасів. Один із ключових експортних товарів заводу – патрони калібру 7,62 мм та 5,45 мм для автоматів Калашникова, якими користуються і сирійські повстанці, й урядові підрозділи. 

Надалі з’ясувалося, в який саме спосіб ящики з українським маркуванням потрапили в сирійське місто Алеппо. Міністерство закордонних справ України пояснило, що 2010 року в повній відповідності до чинних міжнародних вимог і національних процедур було укладено контракт на постачання товарів військового призначення для потреб міноборони Саудівської Аравії. Водночас противники режиму Башара Асада ніколи не приховували того факту, що отримують озброєння та боєприпаси від Саудівської Аравії та Катару. Швидше за все, саудівці просто передали придбані на законних підставах українські патрони сирійським повстанцям. Що, зрештою, жодним чином не суперечить міжнародному законодавству, адже, згідно укладеного контракту, клієнт має право на власний розсуд розпоряджатися придбаним товаром (у нашому випадку – боєприпасами до автоматів Калашникова).

Нинішня ситуація з китайськими зенітно-ракетними комплексами наразі виглядає значно заплутанішою. Зрозуміло, що в Україні ніколи не було ПЗРК такого типу (нам цілком вистачає радянських “Стріл” і “Голок”). Інша справа, що ліванець цілком міг із кимось про щось домовлятися на території не залученої до сирійського конфлікту України. В такому разі треба шукати іншого учасника перемовин та маршрут постачання виготовленого на території КНР озброєння. Треба думати, навряд чи хтось додумався б тягнути настільки небезпечний вантаж транзитом через Україну, від якої до Сирії по прямій 1200 кілометрів. 

---

FN-6 (інша назва – HY-6) – переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) третього покоління, призначений для ураження літаків і вертольотів на малих висотах. Виробництво – Китайська Народна Республіка. Маса – 16 кілограмів. Дальність ураження – до 5 кілометрів. Висота ураження – від 150 метрів до 3,5 кілометри. Перебуває на озброєнні збройних сил КНР, Малайзії, Камбожді, Судану, Пакистану та Перу. Вперше комплекси FN-6 засвітились y Сирії в 2013 році: в лютому такий комплекс був на відео в одному із загонів опозиції, а 25 лютого такою ракетою був збитий гелікоптер урядових військ Мі-8 біля Алеппо.