Практично ні в кого не залишилося сумнівів у тому, що російський Airbus А321 зазнав аварії внаслідок теракту, організованого філією “Ісламської держави” на Синайському півострові. Загибель 224 людей привернула увагу світових мас-медіа до ситуації в цьому регіоні. Як виявилося, життя тут нагадує суміш бойовика з фільмом жахів.

На півдні півострова – майже земний рай. Достатньо сказати, що саме тут розташований знаменитий курорт Шарм-ель-Шейх. Проте вже за кілька десятків кілометрів починаються пустельні райони, де кояться страшні речі. Основне населення Синаю – кочівники-бедуїни (“люди пустелі” – цим терміном прийнято позначати всіх арабів, які ведуть кочовий спосіб життя, незалежно від державної або релігійної приналежності). Вони традиційно уникають будь-яких контактів із владою, вважаючи за краще слухати не чиновників, а проповідників-суфіїв і своїх вождів. У результаті уряд у Каїрі вже давно махнув на них рукою, практично втративши контроль над північною частиною півострова, де запанували середньовічні звичаї.

У 2013 році шокуючі подробиці оприлюднив німецький часопис Die Presse. “Правозахисники виявили в морзі госпіталю міста Ель-Аріш, столиці провінції Північний Синай, трупи людей з грубими швами по центру тіла або на боках. Нирки, печінка, серце, кришталики очей – все це було вирізане”, – писали німецькі журналісти. Згідно оцінок різних правозахисних організацій, з 2007 року на Синайському півострові зникли щонайменше чотири тисячі осіб. Усі вони були біженцями з охоплених війною Еритреї, Ефіопії та Судану, які намагалися знайти кращу долю в Ізраїлі.

Оскільки значна частина єгипетсько-ізраїльського кордону проходить безлюдною Синайською пустелею і слабко охороняється, втікачі з Африки намагаються потрапити до єврейської держави нелегально. Однак це можливо зробити лише за допомогою провідників з-поміж бедуїнів, які чудово орієнтуються в пустелі.

Проте кочівники не обмежуються тим, що беруть із нелегалів гроші за свої послуги. Численними є випадки викрадень із метою сексуального насильства та вилучення органів для перепродажу клінікам, які спеціалізуються на незаконній трансплантології. Причому жертви не обов’язково вбивали. За даними організації “Лікарі за права людини”, від 5 до 7 тисяч африканських біженців, які нелегально потрапили до Ізраїлю через Синайський півострів, пережили “бедуїнські камери тортур”.

Після міжнародного розголосу єгипетський уряд спробував бодай якось навести лад у Синайській пустелі, що спричинило різку реакцію з боку бедуїнів. Тим більше, що на той момент кочівники вже усвідомлювали себе не звичайними пустельними бандитами, а борцями за мусульманські ідеї. Злиденне й глибоко релігійне місцеве населення стало легкою здобиччю для проповідників радикального ісламу. Перший тривожний дзвінок пролунав у 2005 році, коли під час вибуху в курортному Шарм-ель-Шейху загинули 88 осіб. Відповідальність за вибух взяли на себе відразу кілька організацій з півночі півострова, пов’язаних з “Аль-Каїдою”. 

Значно серйозніші проб­леми почалися в лютому 2011-го, після падіння режиму Хосні Мубарака, що залізною рукою правив Єгиптом майже 30 років. Відчувши вакуум влади в Каїрі, бедуїни мов оскаженіли. Спочатку вони підірвали газопровід, яким блакитне паливо йшло до Ізраїлю, потім почалися регулярні атаки на армійські блокпости і патрулі, іноді фіксувалося по п’ять нападів на добу. Повідомлення із Синаю нагадували фронтові зведення: ісламісти використовували гранатомети і ПЗРК, військові – гелікоптери, танки і штурмовики. Лік загиблих із обох сторін йшов на сотні.  

Поки на Синаю точилася партизанська війна, в Сирії та Іраку стрімко набирала силу “Ісламська держава”. І в листопаді 2014-го лідери синайських бедуїнів присягнули лідеру ІД халіфу Абу Бакру аль-Багдаді та оголосили про створення на території півострова “Вілайяту Синай” (провінції халіфату). Треба думати, ми ще не раз почуємо про “подвиги” людей пустелі, для яких найголовнішими в житті є три речі: Аллах, верблюд і автомат Калашникова.