Уперше з часу підписання перемир’я в далекому 1994 році був відкритий вогонь із артилерійських систем. Азербайджанці несподівано обстріляли вірменські позиції зі 107-міліметрових РСЗВ T-107 (аналог “Градів”) і 122-міліметрових гаубиць Д-30. У результаті четверо вірменів загинули, 16 отримали поранення. Крім того, під обстріл потрапило прикордонне вірменське село Паравакар, у результаті чого загинули три жінки, було поранено двох чоловіків. У відповідь по азербайджанських позиціях був відкритий мінометний вогонь – загинули шестеро солдатів і мирний житель. 

Наразі Баку та Єреван перебувають за крок від відновлення повномасштабної війни за контроль над територією самопроголошеної Нагірно-Карабаської Республіки (НКР). Судячи зі стану мілітаризації двох країн, наслідки нової кавказької війни можуть піти не на користь Єревану. 

Чисельність особового складу збройних сил Вірменії (разом із армією оборони НКР) та Азербайджану приблизно однакова – десь 70 тисяч військовослужбовців. Проте, враховуючи значно більшу чисельність населення (приблизно

10 млн осіб проти 3 млн у Вірменії), в Баку значно більший мобілізаційний потенціал. 

Значно більше в азербайджанців і бронетехніки. Що цікаво, це завдяки поставкам із Росії, що нібито вважається союзником православної Вірменії. Уже незабаром завершаться поставки Баку 100 російських БМП-3 (ще стільки ж бойових машин піхоти, але застарілих моделей, азербайджанці вже мають). Також Азербайджан уже отримав партію з 94 танків Т-90С (на додачу до приблизно 250 Т-72, які давно готові до бою). Вірменія може протиставити цьому лише близько сотні БМП і 160 танків. 

Також збройні сили Азербайджану суттєво посилилися, придбавши в РФ сучасну ракетну та ствольну артилерію: 18 самохідних артилерійських установок “Мста-С” (калібру 152 мм), 18 ракетних систем залпового вогню БМ-30 “Смерч” (300 мм), шість модифікацій реактивних вогнеметів “Буратіно” (220 мм). Крім цього, у Баку є контракт із Анкарою на поставку 300 ракетних систем залпового вогню Kasirga. 

Вірменія не може похвалитися подібними артилерійськими показниками. Кількість наявних у неї систем залпового вогню суттєво менша, як і ствольної артилерії (приблизно 200 одиниць проти 500 азербайджанських).

За авіацією перевага теж у Азербайджану, в якого є сучасні винищувачі МіГ-29, штурмовики Су-25 і велика кількість бойових гелікоптерів. У Вірменії – тільки штурмовики Су-25 та вертольоти Мі-24. Щоправда, треба врахувати, що обидві сторони створили дуже потужні сили ППО, що унеможливлює завдання повітряних ударів у глибині ворожої території.

Проте найголовніше, що в разі початку справжньої війни в конфлікт буде змушена втрутитися Росія, яка, з одного боку, сама озброїла Азербайджан, з іншого – зобов’язана, згідно з Договором про колективну безпеку, надати воєнну підтримку Вірменії, тим паче, що на території останньої в місті Гюмрі розташована 102-а військова база РФ.