Одна з пострадянських держав у Середній Азії опинилася на межі громадянської війни. Загін ще донедавна заступника міністра оборони країни генерал-майора Абдухаліма Назарзода, який спочатку налічував лише близько 150 осіб, не лише не ліквідований, але й, судячи з усього, поповнюється добровольцями. Невмирущим виявився й сам генерал.

11 вересня видання “Азія-плюс”, iз посиланням на джерело в правоохоронних органах республіки, повідомило, що головного заколотника вдалося ліквідувати. Однак офіційний Душанбе тішився недовго. Учора, 14 вересня, секретар Ради безпеки Таджикистану заявив, що Абдухалім Назарзод живий. 

Наразі відомо, що загін генерала заблокований в Рамітській ущелині в Гіссарських горах за 80 кілометрів від столиці країни. Щоправда, “заблокований” – це гучно сказано, площа ущелини становить майже 16 тисяч гектарів, тож партизанити генерал може довго.

Колотнеча розпочалася 4 вересня, коли прихильники Назарзода здійснили невдалу спробу взяти штурмом будівлю міністерства оборони країни, після чого й втекли в напрямку Рамітської ущелини. Офіційний Душанбе назвав це спробою державного заколоту і звільнив генерала зі служби та порушив проти нього кримінальну справу за статтями про тероризм, зраду державі й диверсії. Сам бунтівник виклав у соціальні мережі заяву, в якій повідомив, що був змушений діяти на випередження, оскільки отримав інформацію про те, що протягом доби за наказом президента Емомалі Рахмона будуть заарештовані колишні командири Об’єднаної таджицької опозиції  і наближені до них люди. 

Щоб було зрозуміло – Об’єднана таджицька опозиція була однією із сторін громадянської війни в Таджикистані в другій половині 1990-х років, яку в результаті програла кланам на чолі з майбутнім президентом Емомалі Рахмоном. Останній виявив мудрість та амністував головних командирів противника, серед яких був і Абдухалім Назарзод, який отримав високий пост у міністерстві оборони.

Майже 20 років yсе було тихо й мирно, аж раптом неочікуваний ніким заколот. Експерти пов’язують його з різким посиленням y Таджикистані позицій радикальних ісламістів, яких Емомалі Рахмон цілком прогнозовано сприйняв як загрозу своїй особистій владі. Ще 31 серпня державне інформаційне агентство “Ховар” повідомило про заборону Партії ісламського відродження – найбільшої опозиційної політичної сили в республіці (її чисельність складає близько 50 тисяч осіб), чиї лідери колись входили до Об’єднаної таджицької опозиції. 

Водночас значно більшою загрозою для президента були не стільки політичні супротивники, скільки озброєні загони, які, за численними даними, формувала верхівка Партії ісламського відродження. Причому на чолі цих загонів з’являлися досвідчені польові командири, які пройшли бойовий вишкіл y сусідньому Афганістані (де війна, здається, не припинялася ніколи) та в Іраку та Сирії (де командує “Ісламська держава”, визнана США найнебезпечнішою терористичною організацією в світі). 

Водночас генерал-майор Абдухалім Назарзод займався в міністерстві оборони питаннями постачання, в тому числі озброєнням і бойовою технікою. Можна припустити, що, керуючи потоками зброї в республіці та загалом у регіоні (не потрібно забувати про близькість Афганістану та традиційно лояльне в Середній Азії ставлення до корупції), генерал міг забезпечувати зброєю якраз загони таджицької опозиції. Якщо ця версія правильна, наказ президента про ймовірний арешт, на який посилався генерал-заколотник, цілком виправданий. 

Інша справа, чим усе це закінчиться. Як уже зазначалося, Абдухалім Назарзод досі живий-здоровий (принаймні таким залишався на момент написання цього матеріалу), добровольців йому не бракує, а Рамітська ущелина, де він сховався, величезна. Тож процес придушення заколоту може затягнутися на невизначений термін. Водночас президент Рахмон зі своєю жорсткою антиісламістською політикою багатьом у Таджикистані став кісткою поперек горла. Тож не виключено, що в Середній Азії може виникнути ще одна гаряча точка.