У липні 1995 року громадянська війна на території колишньої Югославії тривала вже четвертий рік. Православні серби, католики-хорвати та вірні Магомету боснійці завзято вбивали одні одних. Лік загиблим йшов на десятки тисяч, методами ведення бойових дій ніхто особливо не переймався.

Мешканці мусульманського анклаву Срєбрєніца того літа 1995-го почувалися в безпеці. ООН оголосила регіон “зоною безпеки”, розмістивши в ньому батальйон миротворців з Нідерландів. Щоправда, сербські підрозділи мало зважали на голландців. Увійшовши в анклав, вони вигнали жінок і підлітків-дівчат, а усе чоловіче населення – понад вісім тисяч людей, від 10-річних хлопчиків до немічних дідів – нещадно винищили. 

Наразі в Міжнародному трибуналі з колишньої Югославії в Гаазі розглядаються справи кількох високопоставлених діячів Республіки Сербської (утворення на території Боснії та Герцеговини – “Пошта”), яким інкримінують воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид під час громадянської війни на Балканах на початку 1990-х років.

Прикметно, що принаймні двом вдавалося довший час уникати міжнародного правосуддя, переховуючись фактично у себе вдома. Так, екс-начальник генерального штабу збройних сил Республіки Сербської, генерал-полковник Ратко Младіч упродовж 15 років вів спокійне життя, доки його нарешті не допровадили до Гааги. Суд над генералом розпочався лише в травні 2012 року.

Погуляв на свободі й головний винуватець Срєбрєніцької масакри – колишній лідер боснійських сербів Радован Караджіч, якого було затримано лише в липні 2008 року, після 12 років переховування. Увесь цей час Караджіч, якого нібито активно шукали і правоохоронні органи Сербії, й західні спецслужби, спокійно жив і працював спеціалістом iз нетрадиційної медицини в одній із приватних клінік Бєлграда. Крім різанини в Срєбрєніці Караджіча також звинувачують y смерті 12 тисяч людей під час блокади Сараєвого в 1995 році. Щоправда, до покарання воєнного злочинця ше далеко – апеляційний процес у справі Караджіча планують завершити аж у 2021 році.

Наостанок зазначимо, що ненависть на Балканах нікуди не поділася. У суботу, 11 липня, коли офіційна делегація Республіки Сербії намагалася покласти квіти до меморіалу жертвам масового вбивства мусульман, главу сербського уряду Олександра Вучіча закидали пляшками і камінням з криками “Аллаху Акбар!” і “Помри, чєтнік!” (так називали бійців православних партизанських загонів, що діяли під час обидвох світових воєн – “Пошта”). “Йдеться про замах на вбивство державного діяча, який від імені свого народу висловив готовність вклонитися жертвам іншого народу”, – заявив глава МЗС Сербії Івіца Дачіч. Він додав, що “напад на прем’єра Вучіча – це напад на всю Сербію”. Тож про примирення на Балканах, як бачимо, говорити не доводиться. 

P. S. Злочини, скоєні в Срєбрєніці та Сараєві, вважаються найсерйознішими воєнними злочинами в Європі після Другої світової війни. Загалом жертвами громадянської війни на території колишньої Югославії стали близько 100 000 осіб.