Останні кілька тижнів увага всього пострадянського простору була прикута до подій у невеличкій закавказькій країні. Масові акції протесту у Вірменії навіть охрестили “Електричним майданом”. Певний час видавалося, що країні не уникнути революції, однак із часом градус протесту на вулицях вірменських міст пішов на спад. Не в останню чергу завдяки втручанню Росії, яку налякала перспектива втратити останнього союзника в Закавказзі.

Протести у Єревані розпочалися 22 червня після того, як стало відомо про рішення Державної комісії з регулювання суспільних послуг Вірменії підвищити ціну за кіловат електроенергії на 6,93 драма (національна грошова одиниця, чий курс становить 475 драмів за один долар США). У Вірменії, де середня зарплата становить близько 300 доларів, подібне підвищення тарифів сприйняли не надто прихильно. Ще більше обурення викликав той факт, що ініціатор підвищення тарифів – ЕМВ (“Електричні мережі Вірменії”) – насправді на 100% належить російському енергетичному монополісту “Інтер РАО ЄЕС”. 

Під вечір із кількох тисяч демонстрантів залишилося лише кілька десятків, які вирішили бути на нічному чергуванні біля адміністрації президента Сержа Саргсяна. Далі було майже так, як і в Києві в ніч на 30 листопада 2013-го. Під ранок на жменьку сонних протестантів налетіли спецназівці. У хід пішли кийки, електрошокери та водомети. Як стверджують свідки, людей товкли немилосердно. Автозаки забрали з центру Єревана 237 осіб, яких пообіцяли запроторити до в’язниці.

Однак результат виявився несподіваним. Вірмени не злякалися – наступного дня на вулиці вийшли десятки тисяч людей. Акції протесту розпочались і в інших населених пунктах, зокрема, в другому за величиною місті республіки Гюмрі. 

Натомість злякалося керівництво держави. Поліцейським віддали наказ поводитися максимально коректно і зайвий раз не провокувати демонстрантів. Між учасниками акції протесту і силовиками живим щитом стали опозиційні депутати вірменського парламенту й зірки шоу-бізнесу. Певний час зберігався паритет: одні мітингували, інші спостерігали з безпечної відстані.

Однак поступово протестний запал почав спадати. По-перше, люди банально втомилися, по-друге, влада таки пішла на поступки. Президент Вірменії Серж Саргсян пообіцяв перевірити обґрунтованість підвищення тарифів, після чого кількість мітингувальників значно зменшилась. Урешті-решт 6 липня поліція Вірменії розблокувала проспект Баграмяна в Єревані, кілька десятків людей затримали, спецназівці виставили ланцюг уздовж тротуару. “Електричний майдан” фактично зійшов на пси.

Потрібно наголосити, що протестувальники висували суто економічні вимоги. Жодних політичних претензій до керівництва держави так і не прозвучало! Варто нагадати, що Серж Саргсян точнісінько так, як і Янукович, свого часу абсолютно неочікувано для всіх відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, зробивши вибір на користь прокремлівського Євроазійського економічного союзу. Кілька останніх місяців у мас-медіа Вірменії все частіше з’являються публікації, в яких погіршення економічної ситуації в республіці, підвищення цін і тарифів безпосередньо пов’язують зі вступом Вірменії в ЄАЕС. 

З іншого боку, вірмени свідомі того, що їм конче потрібна чиясь підтримка для того, щоби зберегти незалежність хоч і самопроголошеного, зате свого Нагірного Карабаху. Нагадаємо, що цей регіон, населений переважно вірменами, у 1921 році постановою Політбюро ЦК РКП(б) був включений до складу Азербайджанської РСР зі створенням автономії (НКАО – Нагірно-Карабаська автономна область). Це викликало невдоволення вірмен, які протягом багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до Вірменії. 

Розпочата Михайлом Горбачовим політика перебудови вивела протистояння на новий рівень – у регіоні розпочалися повномасштабні бойові дії з використанням авіації та бронетехніки, в яких брали участь не лише вірмени та азербайджанці, а й численні найманці з різних країн. Офіційною датою припинення вогню вважається 12 травня 1994 року. За різними оцінками, з обох сторін загинуло по 4500 – 6000 людей, десятки тисяч поранили. 

Зараз Нагірно-Карабаська Республіка (самоназва – Республіка Арцах, столиця – Степанакерт) вважається самопроголошеною державою, яку визнали лише такі ж невизнані державні формування, як Республіка Абхазія, Південна Осетія та Придністровська Молдовська Республіка. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою територією. За результатами перепису 2005 року, чисельність населення Арцаху становить 138 тисяч осіб, із яких вірмени становлять 99,74%. 

Нині збройний конфлікт, який багато років вважали замороженим, розгорається знову. З початку 2015 року ситуація в зоні вірмено-азербайджанського конфлікту різко загострилася. Чи не щотижня надходять повідомлення про порушення режиму перемир’я на лінії зіткнення вірменських та азербайджанських збройних сил.

Цією шарпаниною вирішили скористатися в Кремлі. Кілька днів тому стало відомо, що Росія надасть Вірменії кредит у розмірі 200 мільйонів доларів, причому гроші призначені “для розширення існуючого арсеналу вірменських збройних сил”. “Засідання вірмено-російської міжурядової комісії ознаменувалося підписанням угоди про надання Вірменії 200 мільйонів доларів, що дозволить значно розширити асортимент сучасного озброєння в арсеналі вірменських збройних сил”,  повідомила прес-служба президента Вірменії Сержа Саргсяна. 

Зрозуміло, що після подібного “подарунка” жоден вірменин не вийде на вулицю з плакатом “Подалі від Росії!” З іншого боку, не виключено, що аналогічний “подарунок” можуть отримати й азербайджанці.

Баку вже давно вважається стратегічним союзником Сполучених Штатів. Місто свого часу активно підтримувало, зокрема,  американські військові контингенти в Іраку та Афганістані й дало згоду розмістити вздовж узбережжя Каспійського моря сім радіолокаційних станцій (РЛС), які працюватимуть в інтересах Сполучених Штатів. Таким чином, у глобальному протистоянні між Росією та Америкою може з’явитися ще один “фронт”, сподіватимемося, мирний.