Прем’єр-міністр Македонії Нікола Груєвський офіційно заявив, що його країна приєднається до проекту газогону “Турецький потік” тільки “за умови досягнення домовленості між Росією та Єврокомісією”.

Трохи раніше президент Сербії Томіслав Ніколіч заявив, що вважає неможливим будівництво на території його країни продовження “Турецького потоку”. Болгарія нібито не проти приєднатися до проекту, але відразу ж наголосила, що російський газ цілком може замінити паливо з родовища “Хан Аспарух” на шельфі Чорного моря, яке вже з наступного року розроблятиме консорціум у складі французької Total, австрійської OMW та іспанської Repsol.

Новини з Балкан стали для Кремля справжнім шоком. Нагадаємо, що зацькований європейцями Путін у грудні 2014 року заявив, що Росія відмовляється від будівництва газопроводу “Південний потік”, що мав пролягти в обхід України – дном Чорного моря з  Новоросійська в болгарський порт Варну і далі через Балканський півострів в Італію та Австрію. Однак подібні плани викликали шалений опір ЄС, який цілком обґрунтовано угледів у цьому проекті намір Москви ще більше затягнути на європейський шиї газовий зашморг.

“Як не у двері, то у вікно”, – вирішили в Кремлі. У тому ж грудні 2014-го під час візиту до Туреччини президент РФ оголосив про намір започаткувати новий амбітний проект – “Турецький потік”  – газогін протяжністю близько 1100 кілометрів з пропускною здатністю 50-60 мільярдів кубометрів на рік. Фішка була в тому, що труба тягнулася тим самим дном Чорного моря, але лише до кордону Туреччини й Греції, де передбачалося будівництво газового хаба (магістрального газосховища). А вже звідтіля кожна країна Євросоюзу мала б самотужки перекачуватиме потрібні їй обсяги палива.

Щоб замаскувати свою участь, “Газпром” прозоро натякнув балканським країнам, що готовий надати пільгові кредити на будівництво кількох відрізків газогону через їхні території. Таким чином “Турецький потік” мав би обійти юридичні вимоги Євросоюзу, адже росіяни нібито помпували б газ лише до турецько-грецького кордону, а далі – локальні нитки, які насправді перебували б під повним контролем “Газпрому”. 

Справа нібито пішла на лад – у квітні цього року глави МЗС Греції, Сербії, Македонії, Угорщини та Туреччини підтвердили намір брати участь у реалізації нового газового маршруту. Але музика на російській вулиці лунала недовго. Відмови Македонії, Сербії та закамуфльоване “ні” Болгарії фактично ставлять хрест на “Турецькому потоці”. І це при тому, що “Газпром” уже “втопив” у Чорному морі 4,6 млрд доларів, проклавши частину “Південного потоку”, який мав плавно перетворитися на “Турецький”. 

Здавалося б, навіщо європейцям усі ці клопоти, адже настане зима – потрібно буде грітися. Слід зрозуміти, що Євросоюз давно і дуже цілеспрямовано веде політику щодо зменшення монополії Росії на газових ринках своїх країн. Успіхи – очевидні. За підсумками першого кварталу 2015 року Росія поступилася Норвегії за обсягами поставок природного газу в Європу. У період із січня по березень поточного року норвезький газовий оператор Gassco експортував 29,2 мільярда кубометрів газу, в той час як “Газпром” – лише 20,29 млрд.

Крім того, європейці розраховують на “Південний газовий коридор”, який з’єднає Євросоюз із Каспійським регіоном (перш за все, з багатющими родовищами Азербайджану та Туркменістану) в обхід Росії. Нагадаємо, що 22 травня на саміті Східного партнерства у Ризі було прийнято рішення про підтримку цього проекту. 

Перспективи грандіозні. Запаси азербайджанського родовища “Шах-Деніз”, розташованого на шельфі Каспійського моря за 70 кілометрів від Баку, оцінюються в рекордних 1,2 трильйона кубометрів. Доставляти його в Європу можна Трансанатолійським газогоном TANAP, потужність якого на завершальному етапі нічим не поступатиметься “Турецькому потоку” – приблизно 60 млрд кубічних метрів газу на рік.