Учора у віці 91 рік пішов із життя легендарний Лі Куан Ю – творець сінгапурського економічного дива. Під його керівництвом занедбана острівна держава Південно-Східної Азії перетворилася на економічного “тигра”. 

На момент проголошення незалежності від Малайзії в 1965 році Сінгапур (назва походить від санскритського “siMha” (“лев”) і “pura” (“місто”). – “Пошта”) являв собою маленьку бідну країну, якій доводилося імпортувати навіть прісну воду й будівельний пісок. Третина населення симпатизувала комуністам, 40% були неписьменними. 

Випускник Кембриджу Лі Куан Ю, ставши в 1959 році прем’єр-міністром, перетворив жалюгідний острів на одне з економічних чудес світу. Перше, що він зробив, – оголосив нещадну війну корупції. Наступ розпочався на всіх напрямках. Передусім – радикальне спрощення процедур прийняття рішень і видалення будь-якої двозначності в законах. Відтепер жоден чиновник не мав змоги  трактувати правила – він мусив їх лише виконувати. Кількість дозволів і ліцензій зменшилася до просто неприпустимого мінімуму.

Цитати

Лі Куан Ю, перший прем’єр-міністр Республіки Сінгапур:  • “Хочете побороти корупцію? Почніть із того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте, за що, і вони знають, за що”. • “Ми вітали кожного інвестора. Ми просто зі шкіри пнулися, щоб допомогти йому почати виробництво”. • “Я не вважаю, що демократія – найкраща форма правління для всіх країн і що вона  пошириться по всьому світу”. • “Ми завжди вірили в наших молодих службовців, у їх чесність, інтелект, енергію, хай навіть при повній відсутності ділового досвіду”. • “Система соціального забезпечення підриває в людях усвідомлення того, що в житті треба покладатися лише на самого себе. Коли подачки стають способом життя, мотивація людей до досягнення успіху слабшає, а продуктивність праці знижується”.

Була проведена жорстка люстрацію суддів. Замість сивочолих (але нечистих на руку) аксакалів суддівські мантії одягнули молоді й завзяті приватні адвокати. Зарплата сінгапурського судді сягла кількох сотень тисяч доларів у рік. Погодьтеся, маючи такий дохід, перейматися хабарами якось не годиться. 

“Купили” й чиновників – держслужбовцям, які обіймали відповідальні посади, підвищили зарплати до рівня топ-менеджерів приватних корпорацій. Був створений незалежний орган для боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, чиє керівництво отримало імунітет від будь-якого тиску. Давні соратники Лі Куан Ю та навіть його близькі родичі, проти яких розпочали розслідування, даремно оббивали пороги прем’єрської канцелярії. Глава уряду був невблаганним: винен – сідай за ґрати! Результат – нині Сінгапур вважають однією з найменш корумпованих держав світу. 

Величезне значення приділяється освіті. Всі діти отримують однакові стартові умови – в країні не існує поділу на елітні чи неелітні школи. Зате раз на рік для всіх школярів проводять глобальне тестування на IQ. Організовують його іноземці, тож сінгапурські батьки не можуть скористатися своїми родинними чи службовими зв’язками, щоби вплинути на результат. Водночас великі корпорації запрошують на роботу випускників із найвищими показниками, не звертаючи уваги на чиїсь рекомендації. 

Лі Куан Ю також продемонстрував якості чудового менеджера. Пошук оптимальних і прагматичних рішень, навіть якщо вони були непопулярними, стали візитівкою Сінгапуру. Тут – одні з найнижчих у світі податків, а особливими преференціями користуються ті, хто готовий інвестувати кошти в місцеву економіку чи розпочати власну справу. 

P.S. Нині Україна перебуває на роздоріжжі: яку модель обрати –  усе частіше згадують Сінгапур, азіатського “тигра”, який за рекордно короткий час вистрибнув із країн третього світу в найбільш динамічні держави. У травні 2014 року Олена Жукова, адвокат і аудитор, на сторінках “Української правди” писала, що стартові умови в України значно кращі за ті, що були колись у Сінгапуру. Щоправда, на заваді українцям може стати та ж проблема, яку свого часу успішно подолав Лі Куан Ю – надзвичайно високий рівень корупції.