Про це повідомив учора “Інтерфакс–АВН” з посиланням на неназване військово-дипломатичне джерело. “Умови для передачі Росії вертольотоносців поки що не виконані”, – відрубав у відповідь президент Франції Франсуа Олланд. Нагадаємо, що Париж не­одноразово наголошував, що Москва отримає “Містралі” тільки за умови встановлення миру в Україні.

У даний час обидва вертольотоносця – “Владивосток” і “Севастополь” – залишаються “на прив’язі” в порту Сен-Назер. Донедавна там же крутилися й 400 російських моряків, яких протягом півроку готували до управління вже готовим “Владивостоком” (“Севастополь” ще перебуває на стапелях – “Пошта”). Однак у середині грудня було прийнято рішення повернути їх до Росії.

Галасу навколо цих двох кораблів упродовж останніх півроку були чимало. Хоча санкції ЄС не перешкод­жають виконанню раніше укладених контрактів, керівництво Франції вважає їх передачу росіянам недоречною на тлі подій в Україні. Водночас, незважаючи на всю свою “імперську гордість”, Кремль мало не на колінах випрошує кораблі. І недарма, адже без них Росії складно буде втілювати свої геополітичні мрії.

Після розпаду СРСР картина світу змінилася, що вимагало і відповідного переосмислення концепції ВМФ. На перший план вий­шли: боротьба з “іррегулярними загрозами” (піратство, міжнародний тероризм тощо), участь у миротворчих і гуманітарних операціях, конфліктах низької інтенсивності, військово–морська дипломатія і демонстрація прапора. І тут виявилося, що російський ВМФ в океанській зоні виглядає надзвичайно блідонько в порівнянні з іншими великими морськими державами. Зокрема, наявні кораблі не здатні забезпечити тривалу присутність сил морської піхоти з технікою, в тому числі вертольотами, далеко від кордонів Росії, а також перекидання вантажів і людей на значні відстані.

Довідка

Контракт на будівництво двох вертольотоносців типу “Міс­траль” був укладений у червні 2011 року.  За умовами договору, здача “Владивостока” була запланована на 1 листопада 2014-ого, “Севастополя” – на 1 листопада 2015-ого. У вересні минулого року Париж прийняв рішення відкласти поставку кораблів через агресію Росії проти України. На кораблях типу “Містраль” можуть одночасно розміщуватися: 16 багатоцільових або ударних вертольотів, 4 десантні баржі, до 70 бойових машин, включно з 13 основними танками, 450 морських піхотинців (короткочасно – до 900 солдатів). Три кораблі цього типу – Mistral L9013, Tonnerre L9014 і Dixmude L9015 – перебувають на озброєнні ВМФ Франції.

Збудувати потрібні судна власними силами росіянам не до снаги. За оцінками фахівців, лише на узгодження технічного завдання між військовими і промисловістю буде пот­рібно не менше 3–7 років. Водночас досвід використання французами своїх “Містралів” у ході операцій в Лівії в 2011-ому і в Малі в 2013 році показав, що ці кораблі найкраще підходять для подібних завдань. 

Універсальні десантні кораблі типу “Містраль” здатні виконувати відразу чотири різних завдання: транспортувати на великі відстані та десантувати на сушу моторизовані військові частини, приймати та обслуговувати бойові вертольоти, бути центром командування і плавучим шпиталем. Беручи до уваги нав’язливу ідею росіян створити власну середземноморську ескадру з базуванням на сирійський порт Тартус або порти Кіпру (попередні домовленості з урядами цих країн існують), ВМФ Росії дозарізу потрібен корабель управління різнорідним угрупованням на значній відстані від берегів Росії. “Містралі” для цього пристосовані ідеально: обчислювальні потужності і канали зв’язку дають можливість забезпечувати штаб повною інформацією про обстановку на обширних театрах воєнних дій в режимі реального часу.

Водночас наявність док-камер для чотирьох десантно-висадочних катамаранів, а також льотної палуби з шістьма злітно-посадковими позиціями і авіагрупи чисельністю до 16 вертольотів робить кораблі цього типу грізними бойовими одиницями в тому, що стосується  забезпечення безпосередньої підтримки десанту. Останній може складатися з 450 морських піхотинців та 70 бойових машин (БМП і танки).

Маючи в розпорядженні судна такого типу Росія здатна перетворитися на серйозного геполітичного гравця. Але поки що з океанськими мріями їй доведеться розпрощатися. Принаймні доти, доки попід донецькими териконами гасають “відпускники” в погонах.