Рада директорів російського газового монополіста 29 січня планує розглянути питання про ліквідацію представництва компанії в Республіці Білорусь. Про мотиви такого рішення у прес-релізі “Газпрому” не йдеться. Не надто зрозумілі вони і спеціалістам. 

Справа в тому, що всіма газовими справами в Білорусі опікується компанія “Бєлтрансгаз”, яка на 100% належить “Газпрому” й забезпечує газопостачання роздрібних споживачів у Білорусі та транзитні поставки російського природного газу в Калінінградську область Російської Федерації, Литву та Польщу. З іншого боку, російський газовий монстр, який у світі давно сприймають як філію Кремля, нічого просто так не робить.

Можна припустити, що новина про ймовірність ліквідації офіційного представництва “Газпрому” призначена виключно для однієї особи – Олександра Лукашенка; таке собі не надто страшне, але достатньо прозоре попередження.

Не секрет, що останнім часом “бацька” явно грає в самостійну гру, мало переймаючись інтересами Кремля. Згадаймо лишень його публічну обіцянку під час відвідин Києва виконати впродовж доби все, чого попросить Президент України. І подібних проукраїнських заяв Лукашенко озвучив уже чимало, що викликало розлючену реакцію російської Держдуми.

Його мета очевидна – спроба зіграти роль посередника у врегулюванні конфлікту в Донбасі дає йому шанс налагодити давно зіпсовані стосунки з Заходом. Зокрема, держсекретар США Вікторія Нуланд уже заявила про готовність Вашингтона до діалогу з Мінськом. 

“Білорусь робитиме все можливе для встановлення миру в Україні. Господом Богом нам визначено жити на цій землі пліч-о-пліч. Ми завжди жили по-людськи. Я добре знаю українців, знаю Україну, і для мене особисто тут жодних проблем ніколи не було. Не вірте, що в Україні – фашисти-западенці, нормальні там люди”. Олександр Лукашенко, президент Білорусі “Зі США намагалися дружити Мілошевіч, Каддафі, Саддам Хусейн. Їх доля відома. Тепер США пропонують “нові відносини” Лукашенкові. Досвід небезпечний...” Олексій Пушков, глава комітету Держдуми РФ з міжнародних справ  “Лукашенко переслідує власні цілі: він хоче використати Порошенка для того, щоб відновити контакти з Європою і Америкою. Я думаю, що головна його мета – переконати Порошенка стати лобістом Лукашенка на Заході й допомагати йому”. Борис Нємцов, російський опозиціонер

Не надто гарує білоруський президент і над розвитком Митного союзу. Спроби Росії пригальмувати на спільному кордоні потік товарів, які, з її точки зору, підпадають під запроваджене нею ембарго на поставку продуктів харчування з Європи, моментально викликали надзвичайно різку реакцію офіційного Мінська. Митний союз, який декларувався як “економічна спілка братніх народів”, раптом перетворився на аналог комунальної кухні, де господині з’ясовують, чиї баняки чистіші.  

І нарешті головне питання – гроші. Восени минулого року офіційний Мінськ озвучив намір із 2015 року щорічно економити 1,13 млрд кубічних метрів газу (на суму приблизно 260 млн доларів). За словами міністра енергетики Білорусі Володимира Потупчика, це стало можливим завдяки модернізації білоруської енергетичної системи.

Водночас Росія зараз стикнулася з катастрофічним падінням обсягів реалізованого за кордон газу. Країни Євросоюзу економлять як можуть, Україна замовляє мізер, за який і так не поспішає платити, гучні заяви щодо газового суперконтракту з Китаєм наразі залишаються лише декларацією намірів (про фактичну смерть “Південного потоку” годі й говорити). А тут ще й донедавна слухняний “бацька” заходився економити.

Новина про ймовірну ліквідацію офіційного представництва “Газпрому” в Білорусі, очевидно, мала би стати черговим попередженням для Олександра Лукашенка. Щоправда, попередження, чесно кажучи, вийшло доволі недолугим і малозрозумілим.