Financial Times знову береться за невинне заняття – передбачення. Такий метод лише частково здатен вловити правильну відповідь на поставлене запитання. 

Значно більше майстерності потрібно для того, аби задати те саме правильне питання. Минулого року нам навіть не спало на гадку поцікавитися, чи вторгнеться Володимир Путін в Україну, чи стане тіньова організація ІГІЛ (терористична організація “Ісламська держава Іраку та Леванту” – “Пошта”) стратегічною загрозою на Близькому Сході та чи “повернеться додому” Куба. Без сумніву, так буде і в 2015 році: у світі відбуватимуться події, які в цей момент жоден із нас не може й уявити.

Чи впаде ціна на нафту нижче 50 доларів? Так. Є дві причини вважати, що надлишок на світовому ринку нафти зберігатиметься щонайменше і в першому півріччі 2015 року. По-перше, далі зростатиме її постачання. Індустрія видобутку сланцевої нафти у США може навіть збільшити виробництво, у той же час малоймовірно, щоб Саудівська Аравія та інші члени ОПЕК вдалися до якихось дій, окрім номінального зниження виробництва нафти. По-друге, темпи росту попиту залишатимуться такими ж мізерними, як і в другій половині 2014 року. Його ріст у Китаї та інших країнах, в яких формується ринкова економіка, може щось змінити, але в кращому випадку на це підуть місяці.

Чи анексує Росія нову територію в Україні чи в Європі? Ні. Перед загрозою внутрішньої економічної кризи і міжнародних санкцій Путін завершить експансію – принаймні на 2015 рік. Замість цього російський лідер спробує консолідувати свої завоювання у Криму і зберегти “заморожений конфлікт” на сході України. Але слід враховувати два фактори. По-перше, російський лідер завжди заставав західних оглядачів зненацька. По-друге, однією із можливих реакцій Путіна на економічні проблеми може стати стимулювання внутрішньої підтримки і націоналізму шляхом загострення конфлікту в Україні.

Чи знищать Еболу в Західній Африці? Так. Від вересня, коли у Гвінеї на заході Африки почалася епідемія Еболи, світ вклав багато медичних та фінансових ресурсів на боротьбу із цим вірусом. Зараз місцеві медики справляються з Еболою значно ефективніше та обережніше, аніж у період болючого навчання. У 2015 році будуть відступи і нові спалахи, але можна очікувати, що до 2016 року Західна Африка буде повністю звільнена від цього вірусу.

Коли думати про 2015-ий, то бракує оптимізму. Два великі форуми в кінці року – зустріч ООН для визначення Цілей сталого розвитку та Міжнародна конференція з питань зміни клімату у Парижі – покажуть, чи зможуть країни домовитися про способи вирішення найбільших проблем планети. Але у 2015-ому будуть й інші розколи (економічні, політичні, культурні), що привертатимуть ще більше уваги. Західні економіки прямують до роздоріжжя… 

2015-ого міжнародна співпраця у багатьох питаннях страждатиме від сили націоналізму. Захід сперечатиметься, як ефективно відповісти на посилення ролі Китаю та негідників Росії. У США політичний поділ буде ще різкішим, аніж досі: Конгрес під контролем республіканців протистоятиме Бараку Обамі.

Найбільш помітною лінією поділу в культурі буде ставлення до людей нетрадиційної сексуальної орієнтації. Одна частина світу стане ліберальніша, ніж будь-коли досі, а в іншій поширюватимуться обмеження.

Галас навколо цих розбіжностей у 2015-ому багатьом завадить побачити успіхи у найрізноманітніших сферах. Цього року світова економіка вслід за американською мала б зростати дещо швидше, ніж у 2014-ому. Запізніла відповідь Заходу на епідемію Еболи та появу Ісламської держави також уже повинна б дати перші плоди…

Часом прогрес технологій лякатиме, адже здаватиметься, що смартфони можуть читати думки своїх власників, дешеве секвенування розшифровуватиме геноми, а автомобілі вчитимуться інтелектуальному спілкуванню.

Кажуть, криза євро закінчилася. Спокій повернувся на фінансові ринки, а влада Євросоюзу запевняє, що валютний союз буде збережений. Та економіки Південної Європи залишаються пригніченими, а єврозона в цілому страждає від стагнації, дефляційного тиску і високого рівня безробіття.

Якщо криза таки прийде, то швидше за все її запустить Греція, в якій зараз відбуваються президентські вибори. Якщо грецький парламент не обере нового президента, то він буде розпущений, а в країні розпочнуться дострокові вибори. Існує ризик, що в такому випадку до влади прийде радикально ліва соціалістична партія СІРІЗА.

Сама по собі Греція надто мала, аби її проблеми були небезпечними для єврозони. Але результат виборів у Афінах здатен викликати паніку на фінансових ринках, що може поширитися на Італію, третю за розмірами економіку єврозони, а згодом і на Францію, другу за розмірами економіку єврозони.

Криза в єврозоні, а також відмова створити єдиний підхід до пожвавлення економіки, посприяли відродженню в ЄС націоналізму. Сила цієї політичної тенденції повністю стала очевидною у травні 2014 року, коли антиєвропейські націоналісти добре зарекомендували себе під час виборів Європарламенту.

Відтоді націоналістичні тенденції зростають. Показово ще й те, що Європа не надто переймається підтримкою, яку нові й старі націоналісти ЄС отримують із Росії.

У новому році перед Європою стоятиме низка важливих завдань. Передусім – пожвавити економіку за допомогою інвестицій та виробити єдину та чітку політику щодо Росії.

Криза євро, яку в Європі вважають подоланою, знову може розпочатися, до того ж ще більш масштабно. Якщо на дострокових виборах у Греції переможе ліворадикальна партія СІРІЗА (що, за результатами соціологічних опитувань, є найпопулярнішою в країні), то це остаточно підірве довіру фінансових ринків. Греція може опинитися в ситуації фінансового хаосу. Сьогодні її зовнішній борг перед МВФ та різними інституціями ЄС сягає 250 млрд євро. Грецька трагедія вплинула б і на інші країни із надто великим боргом. Зросли б процентні ставки (як надбавка за ризик) для Кіпру, Італії, Португалії і, можливо, Франції.

Не тільки через важку економічну ситуацію, але й через загальне невдоволення ідеєю об’єднаної Європи і роботою “цих там в Брюсселі”, в ЄС зростають скептичні настрої. Уповні цей тренд можна буде прослідкувати в ході парламентських виборів у Великобританії, що призначені на середину травня. 

Британський прем’єр-міністр Девід Кемерон уже пообіцяв своїм виборцям перемовини із ЄС про розширення суверенітету Великобританії. Якщо його план зазнає краху, то Кемерон і сам може почати агітувати за вихід британців із Євросоюзу ще до 2017 року, на який і призначено референдум щодо цього питання. Відтак вже у травні цього року стане зрозуміло, чи готова Британія сказати “Гудбай!” Це може призвести до серйозної кризи всього Європейського Союзу. У євроскептиків Угорщини, Франції, Італії, Швеції та Німеччини відкрилося б друге дихання…

Один із найбільш важливих пунктів європейської політики – це ситуація в Україні та відносини з Росією. Новий глава Ради ЄС, колишній прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск має намір переконати Євросоюз в необхідності залишатися пильним та одночасно підштовхнути Росію до діалогу. Перше і одразу ж достатньо серйозне випробування на єдність ЄС проходитиме у березні, коли розглядатиме питання щодо продовження санкцій щодо РФ.

Є висока ймовірність, що цей рік пройде під знаком зброї з відведеними курками, дешевої нафти та прискореного розпаду національних держав. Рік вимагатиме проявити лідерство, яке досі було відсутнє, тому для Заходу це стане серйозною перевіркою на рішучість.

Однією з ключових проблем залишається майбутнє Росії. Обвал цін на нафту, мілітаристський авантюризм, презирство президента Путіна до думки міжнародної спільноти і фінансові санкції довели країну до небезпечної межі. Путін опинився в становищі загнаної в кут миші. Тепер він може або викрутитися із небезпечного становища, йдучи на поступки Україні, або розізлитися. Тому від Путіна можна очікувати й чергової демонстрації політичної сили.

Але санкції таки мають неабиякий вплив. Їх не можна скасовувати, поки Росія не припинить втручатися у справи України. Проблема перед Заходом постане у березні, коли ЄС повинен буде або продовжити санкції проти Росії, або скасувати їх.

Другий екзамен для Заходу у 2015 році влаштує Іран. Обама розраховує, що зниження нафтових доходів дозволить іранському президенту Хассану Рухані піти на подальші поступки у своїй ядерній програмі. Та надія Обами перетворити Іран у союзника в боротьбі з ІГІЛ у кращому випадку нездійсненна, а в гіршому може виявитися найбільш непоміркованим кроком 2015 року. Щоб поняття “Захід” не втратило сенсу, західні лідери повинні навчитися діяти спільно.