В Україні правоохоронці загалом не користуються ані довірою, ані розумінням серед більшої частини тих, кого вони мають охороняти. Доволі показовий момент: зустрівши вночі міліціонера, третина українців сприймає його як фактор небезпеки. Лише один із п’яти переконаний, що зустріч із правоохоронцями у темну пору доби є гарантією захисту. Виходить, для значної частини наших співгромадян що міліціонер, що п’яний шукач пригод вночі однаково небезпечні.

Аби знайти того, хто повністю покладається на міліціонерів, доведеться опитати щонайменше сотню співвітчизників. За критичним ставленням до правоохоронців Україна помітно відрізняється від європейських країн: більш ніде їх роботу не оцінюють так низько, більш ніде вони настільки позбавлені довіри. Водночас до традиційних страхів українців (невиплата зарплат, пенсій та ріст цін на продукти) додалася боязнь стати жертвою злочину. У самому МВС такими проблемами, схоже, не переймаються: там звітують про повільне, але невпинне покращення безпекової ситуації. Попри те, що Львівщина загалом значно безпечніша, аніж східні та південні регіони нашої країни, проблем у нас теж немало.

У травні під час сесії Львівської міської ради начальник міського управління міліції Сергій Зюбаненко заявив, що у місті невпинно зростає вулична злочинність. “Я обурений, що мене не запрошують (на засідання депутатів – “Пошта”), бо якщо взяти всі силові контролюючі структури, які є в місті Львові, то яка структура більше відповідає за безпеку громадян, за всі наші побутові питання, як не міліція. Якщо у депутатів немає запитань до мене, то такі запитання з’явились у мене до депутатів. Я визначив пріоритетне питання – це вулична злочинність, яка у Львові невпинно зростає. Я прошу міську владу звернути увагу на це дуже актуальне питання. Бачу дієві впливи, які могли б бути і зі сторони органів місцевого самоврядування, і депутатського корпусу”, – розповів головний міліціонер Львова.

“Пошта” вирішила поглянути на проблему ширше: порівняти райони міста за низкою параметрів, що характеризують стан безпеки у Львові. Ми обрали десять показників, зокрема загальну чисельність злочинів, кількість пограбувань, вуличних та квартирних крадіжок, злочинів, скоєних п’яними та неповнолітніми особами та низку інших. За кожним із них ми уклали своєрідний антирейтинг, звівши згодом їх в один загальний. Абсолютні цифри, отримані нами від обласного управління МВС, зіставляли із кількістю наявного населення у кожному із районів міста. 

На відміну від минулорічного рейтингу, цього разу можемо поглянути пильніше на проблеми кожного із районів. Окрім того пропонуємо подивитися, як у порівнянні із минулим роком змінилися показники злочинності загалом по місту.