Родину львів'янки Оксани Яцейко, вчительки початкових класів однієї з львівських шкіл, спіткало лихо - під час великої води, страшної липневої повені, втопився її рідний брат - 36-річний Іван Яцейко, мешканець смт Бориня Турківського району Львівської області. Його дружина Галина стала вдовою, а єдиний син - школяр Назар - напівсиротою. Та прізвища цього чоловіка не було у списках 39-ти осіб, які загинули внаслідок липневої повені у Західній Україні. Досі вважали, що Львівщину оминули людські жертви. Виявляється, це не так... 

"У четвер ввечері, 24 липня 2008 року, близько 21.00, Іван у спортивних штанах та футболці вийшов з дому. Не сказавши нічого, кудись пішов і.... не повернувся. На жаль, це була остання дорога для брата. Кажуть, коли йдеш з дому, то прощайся, а коли повертаєшся - вважай за дарунок Божий. Тепер бачу, що це справді так", - зі слізьми на очах розповідає Оксана Яцейко.

Дні і ночі в очікуванні

...Того четверга, 24 липня, у Борині увесь день падав дощ. Пані Оксана разом з донькою та онукою гостювали у мами. Востаннє родина бачила Івана ввечері. Спочатку думали, що він пішов до сусідів чи друзів. Тому не переймалися. О 23.00 полягали спати, а він так і не повернувся. "Вранці мама каже, що Івана й досі немає вдома. Такого ніколи не було, щоб він пішов і не повернувся. Вночі сильно блискало, була гроза, а вранці - сильний гул гірської річки Бориньки. За своє життя я такої води ще ніколи не бачила: вона була чорна, каламутна, густа, несла колоди, пляшки, одяг. Це страшно! - розповідає Оксана Яцейко. Й продовжує: - Уранці мама ходить по подвір'ю. Й раптом біля літньої кухні з її уст виринає: "О, Оксано, наш Івась втопився!.."

Пані Оксана разом з братовою Галею кинулися по селу питати, чи хто, бува, не бачив їхнього Івана. Але у відповідь монотонне: "Ні, не бачили..." Згодом жінки пішли вздовж берега Бориньки. Дійшли аж до того місця, де Боринька впадає у річку Стрий, але додому повернулися ні з чим... Зателефонували до міліції, повідомивши, що зник брат. Односельці ж все приходили до їх будинку, перепитуючи, чи не повернувся Іван. До пізнього вечора жінки обійшли все село, але чоловіка ніде не було. Сильний дощ не вщухав...

Наступного дня, у суботу, вранці поїхали у міліцію та написали заяву про зникнення Івана. Вдома син Назар зі слізьми на очах усе розпитував, чи ніхто нічого не чув про батька. Від розпачу мати Івана пов­торювала: "Оксано, вже не хо­ди, не шукай - він втопився..." Із родичами та сусідами жінки знову рушили вздовж ріки, але знову нічого. "Разом з нами пішли дві наші собаки. Вперше у житті я бачила, як з їх очей текли сльози..." - схвильовано продовжує пані Оксана. А далі - ще одна важка ніч очікування...

Тіло знайшли
аж за 35 км від дому

У неділю поїхали в Турку до церкви. Задзвонив мобільний. Донька сказала, що телефонували з міліції, повідомивши, що знайшли тіло. Треба їхати на впізнання. Мама одразу: "Це його знайшли. Мій Івась знайшовся..." -  переповідає Оксана Яцейко. З  міліціонерами та лікарем-судмедекспертом во­на поїхала на впізнання.

Біля річки сидять четверо хлопчаків, один із них, 11-річ­ний, на березі й знайшов Івана Яцейка (тіло протягнуло водою майже 35 км). "Лежить мій брат, руки підняті... Голова вся темна... Питаю лікаря-судмедексперта: "Чи можна десь забальзамувати тіло? У відпо­відь: "У Турці цього не роблять". Також сказав, що потрібно зробити розтин тіла, - розповідає пані Оксана. - Я ж у відповідь: "Лікарю я вас дуже прошу, як­що можна, дайте довідку, щоб поховати брата". У той момент ми нічого не знали про якусь допомогу від держави". Жінка одразу ж зателефонувала братовій дружині. Вона  також сказала, що не треба розтину: "Просіть, щоб віддали тіло для поховання". Близько 17.00 тіло Івана привезли додому, а наступного дня поховали. Вже у поне­ділок та вівторок односельці, які приходили, переповідали, що уряд видаватиме компенсацію родинам загиблих унаслідок повені.

 Довгий шлях
у пошуках істини

...У вівторок поїхали до райцентру. У Турківській рай­держ­адміністрації працював штаб із ліквідації надзвичайної ситуації внаслідок дощового паводку. Там розповіли, як оформити документи, та сказали чекати. Написали заяву, надали копію лікарського свідоцтва про смерть № 28, яке видав 28 липня 2008 р. лікар-судмедексперт І. Малендевич, де сказано: дата смерті Івана Яцейка "25 липня 2008 р."; причина смерті  - "утоплення";  смерть настала  - "в р. Стрий по трасі Турка - Львів".

Через кілька днів жінки знову поїхали до Турки, де їм відповіли, що Івана Яцейка подали у списки як утопленого під час повені... Та у переліку загиблих унаслідок повені його не було. Просвіток у справі з'явився лише у вересні. А з липня і до вересня родичам довелося не раз спілкуватися з працівниками міліції, прокуратури, посадовцями, зокрема з головою Турківської РДА. 15 серпня також надіслали телеграми в обласний штаб із ліквідації НС унаслідок дощового паводку та до першого заступника голови Львівської ОДА В. П'ятака. А далі - чекати, чекати, чекати, шукаючи істину, що Іван утопився саме внаслідок повені. "Він був спокійним, і факт самогубства відкидаємо. Жодної сварки у той вечір не було", - запевняє співрозмовниця. У розмові з "Поштою" Оксана Яцейко наголошувала, що і в міліції, і в прокуратурі їм вірили, що він утопленик, але всі одноголосно повторювали: "Потрібно було зробити розтин".

Олексій Титаренко, начальник управління з питань НС Львівської ОДА, повідомив "Пошту", що обласний штаб (подавав запит у РДА та прокуратуру - "Пошта") чекає матеріалів перевірки від прокуратури. "Матеріали мають під­твердити, внаслідок чого помер чоловік. Тоді РДА має звернутися у штаб із підтверджувальними документами. Далі - прийматимемо рішення", - сказав він.

Турківський райвідділ мілі­ції, згідно з довідкою від 29 липня 2008 р. № 2310,  за під­писом ст. слідчого СВ Турківського РВ ГУ МВСУ у Львів­ській об­ласті В. Цапа, відмовив у порушенні кримінальної справи "за відсутністю складу злочину" (відмовний матеріал № 333-0805 від 29 липня 2008 р.). РДА про цей випадок також поінформувала Турківську районну прокуратуру. Остання згодом скерувала матеріали перевірки стосовно смерті І. Яцейка у прокуратуру Львів­ської області.

Андрій Затверський, прокурор Турківського району Львівської області, повідомив "Пошту", що прокуратура своєю постановою повернула райвідділу матеріали на доопрацювання. Відтак, міліціонери провели додаткове опитування сусідів та односельців. "Були сумніви в тому, коли зник
І. Яцейко - 24 липня чи раніше. Згодом ми отримали остаточне підтвердження, що це сталося таки 24 липня", - каже  Затверський. На запитання, чому від липня аж до вересня затягнулася перевірка матеріалів, прокурор відповів: "Основна причина - не було зроблено розтину тіла". До речі, лікарю-судмедексперту І. Малендевичу, згідно з наказом по бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ Львівської ОДА  від 10 серпня 2008 р. № 130, винесли догану, бо він видав лікарське свідоцтво про смерть І. Яцейка з "порушенням вимог п. 2.3 наказу МОЗ України від 08.08.2006 р. № 545". Пан Затверський інформував, що ра­йонна прокуратура вже подала у РДА потрібну документацію з висновком, де зазначено, що Іван Яцейко втопився під час повені.

P. S. Коли верстався номер, стало відомо, що сім'ї Яцейків буде виплачено компенсацію від держави. Про це їх повідомила Турківська РДА.