Протестні виступи у багатьох країнах Європи проти політики затягування пасків уперто сигналізують: країни готові до соціальних та політичних збурень. То з одного боку, а з іншого – варто задуматися: хто наступний, коли і звідки почнеться новий виток світової економічної кризи? Та й зрештою: чи такий вже він неминучий?

Слабинка іспанської економіки

Наступною після Ірландії, Португалії та Греції  з кризою по-новому може зустрітися Іспанія. Попри те, що у цієї країни, за даними МВФ, державний борг цьогоріч становитиме лише 63% від ВВП. (Ймовірність дефолту стає неминучою, коли цей показник становить 90%). Разом з тим в Іспанії рівень безробіття нині удвічі більший, аніж у Португалії, а також значно перевищує цей показник, порівняно з Ірландією та Грецією.

Усе менш конкурентоспроможним стає також іспанський експорт, порівняно з іншими європейськими виробниками, наприклад, Німеччиною.

Ще одна слабинка іспанської економіки – ринок нерухомості. Перенасичений ринок житла, порожні, нікому не потрібні квартири, а відтак – криза у будівельній галузі. Незважаючи на це, наразі ціни на житлову нерухомість знизилися лише на 10%, тоді як, наприклад, в Ірландії – на 37%. Разом з тим об’єктивно вартість житла в Іспанії є значно завищеною, зважаючи на перенасиченість ринку, слабкість економіки країни, великий зовнішній борг, тощо. Саме ринок нерухомості, точніше становлення реальних цін на ньому, може остаточно обвалити економіку Іспанії. Адже тоді всі закордонні банки автоматично опиняться у ситуації кредитування ненадійних позичальників. Відтак наступною жертвою економічної ситуації в Іспанії стане її банківська система.

Міжнародні фінансові організації виразно розуміють: банківський сектор Іспанії становить 3,5 трлн євро, тобто він майже на третину перевищує сумарний об’єм банківського фонду Ірландії, Португалії та Греції. Тому рятувати Іспанію буде не лише важко, а й постане питання: чи доцільно.

Рекапіталізація банків

Зважаючи на ці тенденції, фінансисти радять рятувати не конкретні країни старої Європи, а банківську сферу загалом. Тобто зайнятися рекапіталізацією банків. Насамперед знизити відсоткові ставки, за якими надають допомогу, до рівня, за якими ЄС позичає сам. Окрім того, ще одна проблема в зоні євро – спільний Центробанк. На переконання американського фінансиста Джорджа Сороса, саме єдиний Центробанк без спільного для зони євро міністерства фінансів. 

“Після введення в обіг євро комерційні банки дістали можливість отримувати кредити в європейському Центробанку під заставу державних облігацій, а регулятори оцінювали ці облігації як безризикові. Це призвело до скорочення відсоткових ставок у різних країнах. Як наслідок – виник бум на ринках нерухомості в економічно слабких країнах, ще більше знизивши їх конкурентоспроможність, – написав Джордж Сорос у своїх роздумах про причини нинішнього витка кризи у Європі. – Але банки у гонитві за прибутком і надалі купували державні облігації країн зі слабкою економікою”.

Нині всі розуміють: нова криза у Європі значно глибша, ніж фінансова. Це – криза валютна, банківська, макроекономічна, отже, неминуча також соціальна і політична. На ці чинники накладаються плачевні тенденції і спроби захистити будь-якою ціною банківську систему за рахунок платників податків. Відтак Джордж Сорос прогнозує, що саме євро може зруйнувати ЄС.

Він пропонує рятувати не кожну країну окремо і не видавати гроші на розгляд урядів цих країн, а цілеспрямовано зайнятися рекапіталізацією банків. Це спричинить їх зміцнення, а відтак і оздоровлення фінансової та валютної сфер. Такі кроки можуть частково стабілізувати ситуації та дати надію на економічне оздоровлення країн Євросоюзу. Однак нині чітко зрозуміло: Європа на порозі нових економічних та соціальних катаклізмів. І вирішиться проблема лише глобальним перезавантаженням економічної системи.

Олег Мельник