Зовнішній валовий борг України на 1 квітня цього року становив понад 102 мільярди доларів

Колись наявність боргів – пригадаймо, наприклад, героїв Бальзака з так званого вищого світу – вважалася ледь не ознакою справжнього аристократизму. Хоча тодішнім титулованим особам було, безперечно, легше: все ж таки відповідний статус боронив їх від багатьох неприємностей. Але часи змінилися. Нині засобів впливу на позичальника вистачає.

Єдине, що залишилося незмінним з минулих часів: борги і надалі залишаються справжньою бідою для тих, хто в них потрапив. Причому стосується це не тільки громадян, а й країн у цілому. Недаремно стверджують: позичаєш чужі гроші – віддаєш свої.

Напозичали

Минулого тижня Нацбанк на своєму веб-сайті радо повідомив комп’ю­те­ризованій частині населення, що валовий зовнішній борг України за січень – березень поменшав на цілих

0,5 млрд дол. і на 1 квітня становив “лише” 102,8 млрд дол. Зокрема, борг сектору державного управління становить 17,614 млрд дол., скоротившись на 192 млн порівняно з 1 січня 2010 року.

Своєю чергою, частка боргів органів грошово-кредитного регулювання становить 6,014 млрд дол. (на 6 млн менше, ніж на початку року), частка банківського зовнішнього боргу – 29,414 млрд (на 1,374 млрд менше). Решта позичальників успіхами похвалитися не можуть. Адже борг інших секторів збільшився на 1,345 млрд дол. – до 44,786 млрд.

Навіть борг за прямими інвестиціями (так званий міжфірмовий) збільшився на 72 млн і досяг 5,006 млрд.

З решти статистики залишилось відзначити хіба те, що на 1 квітня 2009 року валовий зовнішній борг становив 99,524 млрд дол. А максимальна зовнішня заборгованість України  була зафіксована за підсумками третього кварталу 2009 року – 104,795 млрд.

Не стільки віддаємо, скільки позичаємо

Нинішня влада, яка, перебуваючи в опозиції, стільки критикувала своїх попередників за значне накопичення зовнішніх державних боргів, видається, вирішила йти тим самим курсом. А надто, в разі позитивного вирішення подальшої кредитної співпраці з МВФ борги ці зростуть ще більше. Адже Україна сподівається на перегляд програми кредитування та на отримання додатково ще від 12 до19 млрд МВФівських “баксів”. Тож разом вийде близько 25 млрд дол. Питання це, щоправда, наразі ще не вирішено. Хоча місія фонду цього тижня в Україну прибула.

Зрозуміло і те, що кошти МВФ потрібні Україні насамперед для обслуговування державного богу, як заявив спікер ВР Володимир Литвин. За його словами, лише цього року тільки за відсотками треба заплатити 20 млрд гривень боргу. Хоча, очевидно, він мав на увазі загальний зовнішній борг України, про який ми говорили вище.

– Проблема не в тому, що бюджет не може обійтися без коштів МВФ, проблема в тому, як обслуговувати борги і підтримувати курс гривні. Ці кошти потрібні для обслуговування боргу і для збільшення резерву Нацбанку, – резюмував він.
Утім, фонд фондом, але уряд Азарова продовжує наполегливо шукати гроші й з інших джерел. Щоправда, від спроби розміщення державних цінних паперів в Європі довелося відмовитися – через нинішню кризу в деяких країнах тієї самої Європи. До речі, потрапили вони у халепу через ті самі державні борги, які ці країни до того щедро накопичували.
Відтак така ситуація спричинила зростання ставок на міжнародному ринку запозичень до 9%, тоді як Мінфін розраховував на 6,8 – 8% річних. Власне тому уряд звернув свою позичальницьку увагу в бік Росії, чия цінова пропозиція видалася привабливішою – 6,7% річних.

Як заявив минулого тижня глава адміністрації Президента Сергій Льовочкін, Україна отримала від російського “ВТБ Банку” два кредити по 2 млрд дол. кожен. Один наданий у рамках бюджетного року на покриття дефіциту бюджету, інший – в якості кредитної лінії – був наданий "Енергоатому" на побудову двох атомних реакторів на Хмельницькій АЕС. Термін позики – півроку.

Зауважимо, що надання згаданих кредитів викликало суперечливі оцінки. Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник вважає ставку завищеною. На його думку, є принципова відмінність у ставках між російським кредитом і кредитами міжнародних фінорганізацій. Адже за ставкою, яку доведеться платити за 2 млрд доларів, це все одно, що взяти у МВФ 8 млрд, – наголошує він.

Нова кредитна політика

Щоб усвідомити нинішні реалії у кредитній політиці, нам таки знову доведеться повернутися до російського кредиту. Пригадується, у жовтні 2008-го Юрій Бойко, тоді депутат фракції Партії регіонів, а нині глава Мінпаливенерго, заявляв, що МВФ отримує можливість керувати Україною в обмін на надання кредиту. В даному ж випадку ВТБ поступово стає держбанком двох країн. Адже окрім позики для виплати пенсій і зарплат в Україні, він ще й узявся розміщувати українські єврооблігації. Своєю чергою, Сбєрбанк Росії готується отримати контроль над банком з топ-10 в Україні, що дозволить сформувати більш ніж впливову російську групу в складі “Промінвестбанку”, "ВТБ Банку" та "Альфа-банку".

Прихід приватного інвестора, який вкладає свої гроші, звісно, варто вітати. Проте поява інвестора, що впливає на політику іноземної держави, в даному випадку України, насторожує. Паралельно зі створенням великого російського плацдарму у банківському секторі, йде збільшення участі російського капіталу і в промисловості.

Зрозуміло, що Кабміну конче потрібні гроші, тому він і шукає їх де може. Що таке згадані 2 млрд доларів, або 15,8 млрд гривень, наочно може проілюструвати показник потреби в коштах лише одного Пенсійного фонду. У червні на виплату пенсій потрібно близько 17 млрд грн. А за підсумками п'яти місяців до держбюджету зібрано лише 33% плану на рік. Означені 15,8 млрд грн – це 5% від загальної суми видатків держбюджету-2010.

Зважимо і на те, що країну чекає ще й підвищення мінімальної зарплати: її середньозважене значення зросте, порівняно з 2009-м, на 38,1% – до 888,3 грн. Однак популізм щодо виплат пенсій і зарплат за рахунок нарощування держборгу, а також відмова від скорочення державних видатків, що було властиво для попереднього уряду, не може не викликати занепокоєння.

А наостанок варто згадати думку екс-міністра фінансів, директора “Morgan Stanley Ukraine” Ігоря Мітюкова, яку він висловив у кулуарах третього філантропічного форуму, організованого фондом Віктора Пінчука в Давосі. Говорячи про необхідність серйозного посилення фіскальної політики, він закликав звернути увагу на те, що країни з відносно стабільним фінансовим становищем сьогодні заявляють про скорочення або замороження витрат. Але досвід інших нам, видається, не потрібен. Певно, недаремно, розповідаючи про успіхи влади за перші 100 днів, прем’єр Микола Азаров зауважив на одному з телеканалів, що “жити стало краще, жити стало веселіше”. Цікаво тільки, кому?