З 19 до 27 березня у приміщенні регіонального аграрного центру оптового ринку “Шувар”, що у Львові, відбудеться великодня виставка-ярмарок львівських товаровиробників – подія, яка потрібна зараз жителям міста і яка свідчить про нові напрями діяльності найбільшого в Україні і найближчого до кордону з ЄС гуртового ринку. Про це та про інші аспекти діяльності ринку “Шувар” – у розмові з генеральним директором Романом Федишиним.

– Яке місце у Вашій діяльності займають виставки, конференції?

– Ми не позиціонуємо себе як підприємство, яке займається виставковою діяльністю, однак хочемо займатися не лише торгівлею сільгосппродукцією, але й наповнити її інтелектуальним змістом. Важливо, щоб людина, яка приїхала до нас на ринок, мала можливість не лише продати свою продукцію, але й щось цікаве побачити, почути, бо 95 відсотків того, що реалізується на нашому ринку, вирощує дрібний господар. Зрозуміло, що йому не так просто потрапити на ті виставки, які відбуваються раз чи два на рік в Києві, бо це не ті масштаби. Коли ми розпочали будівництво свого об’єкта, то виник задум зробити постійну виставку, яка б забезпечувала аграрних виробників знаннями. Людина зможе дізнатися тут, як виростити продукцію, як її зберегти і як правильно продати.

Крім того, ми пішли у ще вужчу спеціалізацію – проведення конференцій. Досить успішно відбулася уже друга міжнародна конференція з вирощування картоплі, де були учасники з дев’яти країн. Зараз готуємо велику конференцію з проблем дрібного селянського господарства. Хочемо довести, що з двох-трьох-п’яти гектарів можна збирати хороший урожай, достойно утримувати родину. Є такі види продукції, що навіть невеликі господарства мають перспективу. Плануємо цю конференцію на вересень. У травні відбудеться конференція про ягідне господарство, у липні – про експорт українських баштанних культур у Європу – із запрошенням європейських фахівців. Постійно проводимо конференції з проблем м’ясного та молочного господарства. У нас діє центр малої механізації, і там хочемо проводити постійні виставки нових аграрних технологій.

У передвеликодній тиждень у нас відбудеться виставка-ярмарок продукції львівських товаровиробників. Коли Львівська міська рада обговорювала, де її провести, то товаровиробники підтримали ідею “Шувару”, за що ми їм дуже вдячні. Це новий для нас формат. Львівські товаровиробники матимуть можливість реалізувати свою продукцію за хорошими акційними цінами, а львів’яни – придбати якісний товар. Йдеться не лише про продукти харчування. Також буде представлений одяг, взуття, різні побутові речі, навіть  пасхальні кошики. Уже зголосилося понад 50 фірм. Працюємо над угодами про можливість того, щоб ці виробники залишилися у нас на постійній основі. До слова, понад сто львівських виробників на нашому ринку уже працюють.

– Чи передбачені якісь додаткові виставкові площі?

– Зараз у нас є близько чотирьох тисяч квадратних метрів виставкових площ. Ця споруда ще не добудована. Коли завершиться будівництво всього комплексу, в нас буде понад десять тисяч квадратних мет­рів і ми зможемо надавати їх для проведення тих виставок, які відбуватимуться у Львові. Звичайно, будемо в основному дотримуватися аграрної тематики і тих закладів, куди реалізовується наша продукція, – барів, ресторанів, магазинів. Ми маємо свою нішу і хочемо її розвивати.

– Скільки робочих місць створено на ринку “Шувар”? Чи всі  задуми реалізовані, що є зараз і що у планах?

– Оптовий ринок сьогодні розташований на площі 12 гектарів. Тут працює понад 700 орендарів. Майже кожен з них має трьох працівників, а це вже понад дві тисячі робочих місць. Окрім того, щоденно приїжджає 300 – 400 машин. Це вже дві з половиною тисячі, плюс 150 наших працівників, більшість з яких – охорона та прибиральники, які працюють у чотири зміни.

Наше завдання – організувати людям робоче місце: подати воду, електрику, охороняти, прибирати, підказати, як краще продати товар покупцеві, тобто замість них вирішувати багато другорядних питань, залишивши їм лише торгівлю.

Сьогодні маємо досить непогану динаміку росту. Щороку є приріст реалізації продукції. Нас тішить те, що навіть у кризовий період та продукція, яка йде безпосередньо від виробника, користується попитом. На ринку вона завжди дешевша, і ми намагаємося, щоб був широкий вибір. Сьогодні можу похвалитися тим, що стільки яблук і в такому асортименті, як у нас, не має жоден ринок України. Те ж можна сказати про сухо­фрукти, квашену продукцію. Цього року піднялися ціни на картоплю, моркву, але це було пов’язано із суворою зимою і з тим, що наші виробники не мають умов для збереження продукції. Через морози вони не змогли відкрити ями із картоплею, дістатися до неї, тож частково довелося завозити її з-за кордону. Зараз ситуація стабілізувалася.

До нас приїжджають виробники із 17 областей України, і це – результат багаторічної роботи. Звичайно, найбільший постачальник – Львівська область, далі йдуть Закарпатська, Чернівецька, Волинська, Миколаївська, Одеська, Херсонська. Імпорт – це та продукція, яку в нас не вирощують або якої бракує…
У кожному сегменті у нас розроблена певна стратегія. Повідомляємо виробників телефонами про наявність продукції на нашому ринку, про ціни, виїжджаємо в зони вирощування, в села, які спеціалізуються на певних видах продуктів, укладаємо з господарями чи з сільськими радами угоди. Голова сільради може написати клопотання до нас, якщо людина їде на наш ринок, і так далі. Намагаємось орієнтуватися у тому, що входить у сферу наших інтересів. Минулого року ми почали надавати додаткову послугу: на кожній сільраді вивішували інформаційне таб­ло, й щоранку секретар записував інформацію про ціни на ту продукцію, яку вирощують у цьому селі. Це дуже простий і дієвий метод, який дав нам притік людей. Плануємо також відправляти до виробників машини з тарою. Якщо людина виростила продукт, але не має транспорту, щоб доставити його на ринок, то їй достатньо буде лише зателефонувати до нас…

– Чи вплинула криза на діяльності Вашого підприємства?
– Спочатку нам було важко, адже ми мали кредитні зобов’язання. Працюємо на кредитах під двадцять відсотків, які взяли раніше. Добре, що не валютні. Ми не отримали

жодних міжнародних інвестицій, про які велися розмови три роки тому. Хочу сказати, що за час кризи від нас не пішов ні один орендар. Мабуть, завдяки тому, що в питанні орендної плати ми не прив’язувалися до валюти, а лише до індексації, згідно з державними показниками. Це й допомогло втримати людей.

– Чи якось посприяв у цьому закон про оптові ринки, який був прийнятий минулого року?

– Закон загалом непоганий. Нас прирівняли до сільгоспвиробників, і це впливає на здешевлення кредитів, а міжнародні позики видаються під гарантію уряду. Зараз потрібно пройти акредитацію, й ми сподіваємося, що будемо акредитовані під першим номером. Працюємо над самовдосконаленням, переконані, що у нас є ще багато внутрішніх резервів.

– Яка перспектива розбудови ринку “Шувар”? Раніше мова йшла про розважальний центр, ковзанку?

– Ніякого розважального центру не буде. Ми вважаємо, що тут люди повинні працювати, а для розваг є інші місця. І якщо ці заклади намагаються якнайдовше затримати клієнта, щоб він залишив якнайбільше грошей, то наш клієнт має якнайшвидше залишити територію: приїхати, швидко реалізувати свою продукцію і повернутися додому. Гроші він має тратити не на ковзанці чи в ресторані, а закупити техніку, нове обладнання, насіння чи отримати знання, які піднімуть його продуктивність праці.
У майбутньому ринок має розширитися до двадцяти гектарів. Хочемо збудувати овочесховище, зону для передпродажної підготовки, але це перспектива на 3 – 4 роки. Нам було б цікаво взяти участь у будівництві таких об’єктів в інших містах України, бо я переконаний, що такий великий оптовий ринок має бути в кожному місті-мільйоннику, а менші – у кожному обласному центрі. Переговори з цього питання уже тривають. Ми маємо певні напрацювання, підготували відповідний інтелектуальний продукт, який тепер можна тиражувати. Розглядаємо варіант такого будівництва за нашою фінансовою участю. Україні потрібно 7 – 8 великих оптових ринків площею 20–25 гектарів.

– А як з цим у наших сусідів, у країнах Європи? Чий досвід є для Вас найцікавіший?

– У Польщі є чотири великі оптові ринки і менші – біля кожного міста. Також є ринки в Іспанії, Італії, Франції, але кожен регіон є інший, і тому копіювати все не варто. Але кожен ринок специфічний. Я можу сказати так: у світі немає двох однакових ринків. Ми – перші в Україні, хто взявся за цю справу, і тому на нас лежить велика відповідальність.

– Які проблеми Вас найбільше хвилюють зараз?

– Проблема одна: нам треба навчитися працювати. Вважаю, що на нашому підприємстві ще досить низька продуктивність праці. У попередні роки ми переживали час не економічного, а спекулятивного зростання, що негативно вплинуло на якість праці наших людей, на ставлення до роботи, і тепер потрібно це виправляти. Я бачу більше проблем внутрішніх, а не зовнішніх. Жалітися на зовнішнє середовище – найпростіше, але треба виявляти внутрішні проблеми і їх вирішувати.

Розмовляла Надія Пастернак