2010 рік стане переломним не тільки для української політики, а й для економіки, яка переживає найбільшу у своїй новітній історії кризу.

Україна знову на роздоріжжі, знову очікує чи нового, чи продовження старого стратегічного курсу. Реалії вкотре засвідчили хворобливу тенденцію останніх років, коли політика бере гору над здоровим глуздом, тобто створенням передумов для поступу. Дивно, але всупереч класичним політико-економічних теоріям, надбудова - політичні інституції, а не базис - економіка - визначають наш шлях розвитку. Хоча мало б бути навпаки, як це є у решті цивілізованого світу, куди ми дуже прагнемо потрапити.

Економіка країни справді переживає важке випробування: відсутність державного бюджету, інфраструктурні проблеми, девальвація гривні, зростання безробіття, реальні показники якого певно ж не відповідають офіційній статистиці. Нову владу очікують проблеми, нагромаджені попереднім урядом.

Не так страшно, як малюють?

Нині побутують два основні погляди на економічну ситуацію, залежно від того, який політичний табір презентують їхні носії. До прикладу, чинний прем'єр останнім часом стверджує, що країна невдовзі стане на шлях відновлення. За словами Юлії Тимошенко, економічна криза неодмінно завершиться у квітні-травні 2010 року.

Щоправда, недавно вона припустила, що очікувана дата може зміститися на один-два місяці. Та все ж, на думку лідера БЮТ, у липні 2010 року українці зможуть зітхнути з полегшенням.

Натомість претендент на посаду керівника уряду від опозиції Микола Азаров дотримується діаметрально протилежної точки зору, вважаючи заяви Тимошенко профанацією. На його думку, економіка України й надалі падає, зокрема у виробництві.

Зважимо, що показники, зафіксовані Держкомстатом, теж не на користь оцінок чинного глави Кабміну. Падіння ВВП України за січень-вересень 2009 року становило 15,9%. І хоча інформації за IV квартал відомство ще не оприлюднило, в НБУ прогнозують, що, за підсумками 2009 року, ВВП впаде щонайменше на 14 - 15%. А обсяг промислового виробництва 2009 р. впав майже на 22%. За даними Міжнародного центру перспективних досліджень, суттєве скорочення характерне для більшості галузей економіки.

У політичних таборах фундаментальні показники інтерпретують по-різному. Уряд, зокрема і його керівник, вважають, що вони несуттєво відрізняються від загальносвітових тенденцій. Опозицію ж підсумки 2009-го приголомшують настільки, що вони порівнюють Україну із напівзруйнованою Югославією 1990-х.

Ба більше, експерти попереджають, що криза може загостритися. Крім негативних макропоказників, є й інші причини для її"ренесансу". На думку фахівців, другу хвилю рецесії можуть спричинити, зокрема, й нинішні тенденції на світових ринках -"американські гірки" на фондових і товарних біржах, сплески яких не мають реального підґрунтя.

Суто внутрішнім ризиком є м'яка бюджетна політика, яка зі зростанням регульованих цін на газ та житлово-комунальні послуги після виборів здатна розкрутити інфляційну спіраль. Перші ластівки є вже.

Одностайності в оцінках економічної ситуації у країні бракує не лише серед політиків. Очікування топ-менеджерів найбільших підприємств теж суперечливі. Одні стримані у прогнозах темпів відновлення, інші запевняють, що найгірше для економіки вже позаду, ще хтось взагалі не відчув кризи.

Директор інвестиційної ком­панії"Dragon Capital" Томаш Фіала переконаний, що для фінансової галузі найгірше позаду, і на світових ринках, і в Україні. Завдяки підтримці НБУ, уряду та материнських компаній українських банків фінансову систему вдалося стабілізувати.

Щоправда, у банках наразі не квапляться радіти. Хай навіть ми відштовхнулися від дна, однак оздоровлення не буде швидким. Воно залежатиме від ефективності реформ, яких не видно. Ба більше, банкіри не виключають другої хвилі кризи. Тож можна говорити, що позаду залишилася не криза, а шок від неї: рецесія буде головним ризиком для економіки у 2010 році.

Україна у процесі

Тим часом світ силкується долати наслідки кризи. Ось лише кілька цифр, що характеризують цей процес. Загальну вартість усіх фінансових програм провідних країн світу для подолання рецесії оцінюють у 13 трлн (!) доларів. Зокрема, фінансове оздоровлення банків та компаній коштує 3,6 трлн, стимулювальні програми для економіки - 9,4 трлн дол., (5,7% усього ВВП світу). Це дані американського журналу"Harvard Business Review" (HBR). І хоча видання не подає аналогічних показників України, підрахувати їх не важко. За допомогою офіційної статистики.

Якщо взяти за основу головні антикризові статті видатків - рефінансування банків, державну рекапіталізацію або викуп трьох фінустанов, поповнення статутного капіталу НАК"Нафтогаз України", то вийде, що 2009-го на фінансове оздоровлення витрачено загалом 99 млрд грн, тобто 10,4% ВВП країни.

Основна стаття видатків - довготривале (зважаючи на терміни повернення) рефінансування вітчизняних комерційних банків з боку НБУ. 2009-го сума кредитів під програми фінансового оздоровлення комерційних фінустанов становила
48 млрд грн. Сюди слід додати близько 20 млрд грн державних коштів від уряду на рекапіталізацію"Родовід-Банку","Укргазбанку", банку"Київ" та"Укрексімбанку".

Кабмін скерував ще 31 млрд грн до статутного капіталу"Нафтогазу". Ці кошти не стосуються програми стимулювання економіки, бо головна їх мета - оперативні розрахунки НАК із"Газпромом", а не модернізація підприємств компанії.

Отже, про стимули для промисловості, яка є основою економіки держави, знову"забули". Створюється враження, що уряд вважає, що економіка може розвиватися за залишковим принципом, так би мовити, сама собою. А держава для стимулювання виробництва, а відтак і споживання, лише намагається вчасно виплачувати зарплату бюджетникам, яких майже 4 млн, та пенсіонерам (майже
12 млн осіб). Це, безумовно, добре, але, якщо взяти рівень пенсій та зарплат у бюджетній сфері, то навряд чи навіть своєчасно виплачені вони особливо впливатимуть на споживчий попит і стимулюватимуть виготовлення певних товарів.

З'ясувати достеменно, яку суму уряд скерував на стимулювальні програми, досить важко. За даними Мінфіну, 2009-го на капітальні видатки із бюджету пішло 10,3 млрд грн. Проте експерти переконують, що лише
3,7 млрд грн з цієї суми можна реально трактувати як видатки на пожвавлення економіки. Адже більша частина із 6,6 млрд грн решти - капітальні трансферти підприємствам, яка ж частка з них припала власне на стимулювальні видатки, невідомо.

Якщо ж повернутися до даних НВR, то за показником"видатки на стимулювальні програми у пропорції до ВВП країни", нижче від України (0,4%) перебувають лише Ірландія, Ісландія, Латвія та ОАЕ. Але слід врахувати: якщо 0,4% ВВП України - це 3,7 млрд грн, то 0,3% ВВП, наприклад, Ірландії - це теж 3,7 млрд, але доларів. Та й населення там - не до порівняння з нашим.

Тож, попри оптимістичні заяви політиків, очікувати швидкого одужання вітчизняної економіки навряд чи доводиться.