Попри невизначеність результатів президентських перегонів,
а може, внаслідок цієї непевності, минулого тижня жваво обговорювали цінову ситуацію з продуктами харчування

Питання цін та результату виборів, або ж навпаки - виборів та цін (залежно від того, що кого більше хвилює) - знову в центрі уваги суспільства. І якщо із інтересом до виборів усе зрозуміло, бо Президента не щороку обираємо, то ситуація із цінами, які стрімко злетіли вгору, провокує більше запитань, ніж дають відповідей посадовці. Ба більше, відповіді спричиняють низку нових запитань.

Справа у змові?

Як завжди протягом останніх років, на все, що трапляється із цінами в країні, побутує щонайменше дві точки зору: офіційно-урядова, якою влада пробує пояснити, що і чому коїться саме так, а не інакше, і точка зору пересічного обивателя, який ніяк не може второпати: як же за таких обставин йому жити? Адже підвищення пенсій чи зарплат у нас ще ніколи не відбувалося із урахуванням реального показника інфляції. Та й ціни, зазвичай, зростають галопуючими темпами.

Уряд, однак, по-своєму трактує ціновий безлад. До прикладу, міністр економіки Богдан Данилишин вважає різке зростання роздрібних та оптових цін на продукти харчування в окремих областях штучним і пов'язаним з виборами Президента. Мовляв, якби не політична кон'юнктура, що склалася між першим і другим туром виборів, то уряд мав би всі можливості контролювати ситуацію, - уточнив він при цьому.

Щоправда, якщо проана­лізувати офіційні цифри зростання цін, а відтак глянути на площину докладання зусиль, насамперед контролю ситуації, то можна дійти висновку, що навряд чи це було б таким легким завданням.

За даними Державної цінової інспекції, найбільше зростання цін на основні продукти харчування (молоко, соняшникову олію, вершкове масло, цукор) у так званому оптовому сегменті спостерігалося в Донецькій (23,4%), Дніпропетровській (24,6%), Луганській (майже 26%), Херсонській (33%), Запорізькій (30,8%) областях і Севастополі (35%).

Роздрібні ціни найбільше стрибнули у Донецькій (36,7%), Дніпропетровській (майже на третину), Луганській (33,5%), Херсонській (39,6%), Одеській (38,9%) областях і у Севастополі (43,5%).

Міністр Данилишин звинуватив підприємства, які реалізують продукти, в ухилянні від виконання норм законодавства, згідно з якими вони зобов'язані декларувати свої оптово-відпускні ціни. При цьому, обіцяє чиновник, уряд вживатиме необхідних заходів аж до порушення кримінальних справ.

Отож, тепер, за словами Богдана Данилишина, Міністерство внутрішніх справ разом зі співробітниками Державної цінової інспекції проводить перевірки на предмет необґрунтованого підвищення цін на основні продукти харчування.

Нагадаємо, що раніше, 28 січня, Богдан Данилишин заявляв, що різке підвищення цін на низку продтоварів у регіонах штучне, є політичною змовою із метою дискредитації кандидата у Президенти, прем'єр-міністра Юлії Тимошенко напередодні другого туру виборів.

"Змовну" версію інтерпретував й інший урядовий очільник - перший віце-прем'єр Олександр Турчинов. В ефірі одного з телеканалів він узагалі заявив, що штаб ПР роздає команди бізнесменам-регіоналам штучно підвищувати вартість продуктів. Мовляв, вони вважають, що їхній рейтинг зростатиме на тлі дестабілізації. Хоча жодних передумов для зростання цін, вважає пан Турчинов, немає.

Схожі заяви змушують думати, що регіонали-бізнесмени вже заправляють усім вітчизняним ринком харчових продуктів. Інакше як пояснити, що зростання цін, хай і не таке суттєве, як у згаданих областях, відбулося скрізь.

А тотальне зростання цін на медикаменти під час недавньої епідемії грипу? Виходить, що протидіяти змовам торговців, якщо такі мають місце, наш уряд не може. У чому тоді полягає його завдання, якщо він не впливає, зокрема, на регуляторно-цінову політику в державі. Невже тільки у зборі податків?

Своєю чергою, Українська спілка промисловців і підприємців вважає необґрунтованими такі заяви. Ба більше, УСПП наголошує, що спроби уряду звинуватити політичних опонентів у навмисному ініціюванні зростання цін на продтовари є нічим іншим, як перекладанням відповідальності за проблеми в економіці на чужі голови.

Солодкого життя не буде

Проблеми у харчовій галузі країни, які накопичувалися роками і не вирішувалися, найкраще засвідчує ситуація із цукром - продуктом, виробництвом якого раніше дуже пишалися наші аграрії. Якщо справи із виробництвом цього продукту не поліпшаться, ситуація може стати такою ж, як це відбулося із власним виробництвом іншого національного продукту - сала: імпорт постійно зростає, а частка, яку продукували вітчизняні свиноводи, переходить, зокрема до поляків. Звідти лише минулого року імпортовано близько 40 тис. т "національної гордості".

Та повернімося до цукру. Змови змовами, та є й статистичні дані, що засвідчують: Україна невпинно нарощує імпорт солодкого піску. Як повідомляє агентство Українські новини, порівняно із листопа­дом увезення цукру у грудні 2009 року зросло у 8,4 раза, або на 44,834 тис. т. Загалом минулого року, порівняно із 2008-м, імпорт цукру збільшився на 46,1%, або на 36,886 тис. тонн до 116,925 тис. т.  Вартість завезеного - 61,542 млн дол.

Така ж ситуація була і раніше. 2008 року, порівняно із 2007-м, імпорт цукру зріс у 4,4 раза, або на 61,891 тис. тонн - до 80,072 тис. тонн (на 33,147 млн дол.). І це, до речі, впливає на внутрішнє ціноутворення.

Щоправда, уряд намагається дати раду з цінами. Зокрема, Антимонопольний комітет розпочав розгляд справи за фактом суттєвого зростання цін на цукор. За попередніми даними, якими оперує відомство, роздрібні ціни на цукор зросли в Україні в середньому на 30%.

В.о. голови комітету Олександр Мельниченко застеріг учасників ринку від неправомірних дій та закликав повернути ціни до попереднього рівня. У комітеті нагадали, що влітку 2009 року цей регулятор уже стабілізував ринок цукру. Тоді суб'єкти господарювання, виконуючи вимоги органу, знизили ціни на цукор у 21-й області.

Проте експерти Української аграрної конфедерації вважають, що ціни на цукор в Україні ще не досягли свого максимуму. Свого піку ціни на цукор, за їхніми прогнозами, сягнуть у квітні.

У Конфедерації кажуть, що залишки цукру в Україні на 1 січня 2010 року становили 1,27 млн т, що на 20% менше, ніж на аналогічну дату 2009 року. Поза тим, щорічна ємність ринку сягає майже 1,8 млн т за щомісячного споживання 130 тис. т.

За підрахунками Національної асоціації виробників цукру "Укрцукор", із
1 до 21 січня 2010 року цукор подорожчав у середньому на 550 грн за тонну - до 7500 грн.

Але прем'єр-міністр Юлія Тимошенко прогнозує, що після другого туру виборів Президента ціни на цукор впадуть: "Усі ці кризи - цукрові, інші, всі вони на три-чотири дні. Тут треба бути абсолютно спокійними: це одна з технологій виборів", - заявила вона минулого тижня у Харкові.

Тим часом Кабінет Міністрів затвердив граничний розмір квоти на постачання цукру на внутрішній ринок вже на наступний маркетинговий рік (з 1 вересня 2010 року до 1 вересня 2011 року) в розмірі 1,82 млн тонн, що на 8,3% менше, ніж у 2009/2010 маркетинговому році.

Уряд також підвищив на 2010/2011 маркетинговий рік мінімальну ціну на цукровий буряк і цукор білий кристалічний, відповідно, до 350 грн/т і 5,1 тис. грн з урахуванням податку на додану вартість.

У поточному маркетинговому році мінімальна ціна на цукровий буряк (без ПДВ) визначена урядом на рівні 214,9 грн/т, цукор - 3,125 тис. грн/т. З урахуванням цього ціни підвищені на 36%. Тож навряд чи варто мріяти про повернення дешевого цукру. Як і решти інших дешевих харчів. Коли є дефіцит - ціни ніколи не падають. Хоча уникати і того, й іншого є завданням будь-якого уряду.