Власник швейцарської групи “Carbofer” та низка інвесторів, серед яких російський Внєшекономбанк, придбали 50%+2 акції Індустріального союзу Донбасу

На тлі тривалих новорічнoріздвяних свят майже не поміченою стала подія, яку деякі фахівці вже поквапилися охрестити крахом вітчизняної металургії. Індустріальний союз Донбасу, який володів низкою підприємств у цій галузі, продав контрольний пакет акцій і втратив контроль над цим бізнесом. Можемо констатувати, що замість "рідних" олігархів, на український ринок увірвався іноземний капітал, точніше - триває процес поглинання вітчизняних підприємств закордонними власниками.

Назагал глобалізація світу, зокрема і в економічній сфері, пропонує й не таке. Кордони давно перестали бути бар'єрами для обігу капіталу. Економічна криза ці тенденції хіба посилила, бо саме тепер активи втратили в ціні. Зрештою, звістки про злиття чи придбання контрольних пакетів акцій тих чи інших корпорацій стали традиційними на стрічках світових новин.

Щоправда, після певної стабілізації банківського сектору (через те, що від початку кризи всі перейнялися саме її порятунком), ці новини надходять здебільшого із царини промислової. Зокрема, машинобудування, яке після падіння обсягів продаж потерпіло чи не найбільше. Особливо зваживши на число зайнятих там людей. Що вдієш, загальний колапс споживання, а відтак і виробництва.

Україна, звісно, не виняток. Закордонний бізнес і раніше пробував активно "освоювати" її. Мова, правда, велася про так зване інвестування конкретних виробничих проектів, прикладом, спільного українсько­корейського підприємства "АвтоЗАЗДЕУ". Про масштабне придбання активів досі не йшлося. Хіба випадок з індійською промисловою групою "Мітал Стілл" та комбінатом "Криворіжсталь".

Щодо ІСД, то російський бізнес не менш активно цікавився і цікавиться Україною: потужні бізнесструктури північного сусіда майже завжди були учасниками приватизаційних конкурсів всіх ласих шматочків нашої промисловості, які виставлялися на продаж. Остання спроба - невдала приватизація Одеського припортового заводу. Заявок із російського боку було найбільше.

Проникнення російського капіталу в Україну відбувається, далебі, не на паритетних засадах. Тамтешній бізнес останнім часом інвестував до нас 1,8 млрд дол. А зворотний процес дуже скромний. Українські інвестиції в економіку Росії оцінюється у суму... 100 млн дол.

І взагалі, за винятком поодиноких прикладів на кшталт придбання Ринатом Ахметовим вугільновидобувного комплексу у Сполучених Штатах минулого року, наш бізнес не надто рветься вкладати кошти кудись деінде. Можливо, остерігається конкуренції, можливо, потерпає від спротиву владних структур країни, в яку хотів би інвестувати...

Але, мабуть, причини дещо інші. Наші олігархи охоче виводять капітали в офшорні зони, а потім, уже як іноземні інвестиції, знову повертають на батьківщину. Оптимітизація податків називається. Бо іноземні інвестиції - це вже інша категорія коштів, хоча обертаються вони в Україні.

Утім, годі преамбул, - безпосередньо до теми.

Фактичними власниками ІСД стали російський олігарх Алєксандр Катунін (до 2004 року - засновник та акціонер "Євразхолдингу"), швейцарський трейдер із продажу сталі та сировини групи Carbofer (співвласник - той же Катунін, 2007го група придбала "Євразхолдінг) та російський Внєшекономбанк, який фінансово підтримав проект. Саме їм належить пакет акцій ІСД 50% плюс 2 акції.

Власники решти 49,99 % акцій - Сергій Таратута та Олег Мкртчан. Зважимо, що, згідно із досягнутою новим складом акціонерів угодою, вони й надалі обійматимуть посади голови ради директорів та гендиректора корпорації відповідно. Разом з тим, до ради директорів кооптують незалежних членів, яких планують запросити із числа відомих іноземних спеціалістів. Зокрема, Вінченцо Магістро, він, на думку керівництва ІСД, має великий досвід у сфері міжнародної фінансової експертизи, зокрема, досі був фінансовим директором компаній "Ільва" та "Фінінвест".

Щодо виходу з числа основних акціонерів мажоритарного акціонера Віталія Гайдука, - наразі він очолює групу радників чинного прем'єра, - то в ІСД вважають, що переформатування дольового капіталу лише посилить позиції корпорації у завершенні перемовин з основними банківськими кредиторами. Щоправда, були й інші оцінки: мовляв, Гайдук полишив союз через непорозуміння із Сергієм Таратутою.

Продаж контрольного пакета однієї із найпотужніших за активами корпорацій України не був несподіванкою. У пресрелізі ІСД зауважено, що угоду про входження нових партнерів готували понад рік. Ба більше, майбутні партнери постійно моніторили антикризові заходи суб'єктів господарської діяльності ІСД.

Про масштабність підготовки свідчить і те, що фінансовим консультантом найняли одну із найавторитетніших російських інвестиційних компаній "Тройка Диалог" (крім Росії, має філії у Лондоні, НьюЙорку, на Кіпрі та в Києві ). Вона й залучила для фінансування угоди, суму якої досі і не розголошено, Внєшекономбанк. Він, до слова, має певний досвід роботи в Україні, бо придбав 75% плюс 3 акції збанкрутілого "Промінвестбанку".

Угода стосується лише металургійних активів ІСД. Акціонери союзу три роки шукали нового партнера серед світового інвестиційно­фінансового сектору із числа тих, хто підтримав би модель стратегічного розвитку корпорації на тривалий період. Умовою майбутньої угоди була готовність партнера увійти достатньо високим ступенем можливості злиття активів.

Цікава (додамо, і характерна для наших нинішніх реалій) деталь. Як наголошує пресреліз, пошук майбутнього партнера було ускладнено й падінням інвестиційної привабливості металургійної галузі України та країни, зневажливим ставленням до захисту прав власників, відсутністю боротьби з корупцією та протидії зловживанням державних монополій тощо.

Вибір саме російських інвесторів також можна пояснити. Саме вони, на відміну від західних, мають досвід бізнесу в умовах кризи та непрозорого способу управління фінансово­економічним життям держави під час політичних суперечок.

Точки зору на укладену угоду, звісно, різні. Нові та старі акціонери ІСД вважають, що об'єднання посилить конкурентоспроможність металургійних активів корпорації на світовому ринку.

Інші експерти із того ж середовища називають угоду першою ластівкою тотального поглинання галузі закордонним капіталом. Так вважає директор металургійних підприємств групи "Металургпром" Василь Харахулак. Своєю чергою, генеральний директор, голова правління Маріупольского металургійного комбінату ім. Ілліча (ММК) Володимир Бойко каже, що наслідком оборудки може стати забезпечення сировиною підприємств ІСД з боку торгівельноінвестиційній компанії "Carbofer General Trading". А це сприятиме кращому забезпеченню сировиною і його підприємства. Разом із тим Бойко зауважив, що не має намірів продавати комусь свою компанію.

Загалом, на думку експертів, входження іноземного капіталу у вітчизняну металургію неминуче. І для ринку це, радше, плюс.

Президент Української асоціації металотрейдерів Андрій Федосєєв, передбачає, що процес злиттяпоглинання в українському ГМК триватиме, він обумовлений об'єктивно глобалізацією економіки. Мовляв, з часом перекуплять або поглинуть і "Запоріжсталь", і Маріупольський МК.

Такий варіант засвідчує і державна політика, яку ведуть у цій сфері останніми роками. Таке враження, що влада, зокрема виконавча, прагне якнайшвидше позбутися того, що досі перебуває у державній власності. Наслідки передбачити неважко: в Україні сформується невелика група тих, хто володіє буквально усім. Буде, звісно, влада з усіма її розгалуженнями, вона годуватиметься з податків. Щоправда, апетити держслужбовців через зменшення надходжень внаслідок перерозподілу грошових потоків доведеться трохи обмежити. Буде й група, певно, теж значно обмежена, так званих бюджетників. Щоправда, не зрозуміло, з чого їм платитимуть. І, звісно, найбільша група найманих працівників, які трудитимуться задля збагачення інших, позбавлені при цьому фактично будьяких прав, окрім права обирати чергову владу.

Індустріальний союз Донбасу заснований 1995 року. Він є інтегрованим холдингом з пакетами акцій низки підприємств гірничо­металургійного комплексу. Зокрема, ІСД належать Алчевський меткомбінат, Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського, угорський меткомбінат "Dunaferr" та ISDHuta Czestochowa у Польщі. За версією лондонської міжнародної аналітичної агенції "Мітал Бюлетень", 2008 року ІСД виготовив понад 10 млн тонн сталі і потрапив у тридцятку найбільших її світових виробників.

"Сarbofer General Trading" - швейцарська торгівельноінвестиційна компанія, що спеціалізується на продажу сталі, чавуну, вугілля, залізної руди та іншої сировини для металургійної промисловості. Заснована у Люксембурзі 2004 року.