У новому, 2010 році, Україні доведеться сплатити за зовнішніми борговими зобов’язаннями 30 млрд доларів

Робити прогнози - справа невдячна. Тим паче, якщо вони стосуються нехай і найближчих, та перспектив життя цілої країни. Марність передбачення у тому, що є чимала ймовірність похибки (доводиться брати до уваги різноманітні дані та різнопланові чинники). Але якщо прогноз і справдиться, оракулів не дуже шанували, що колись, що тепер. Особливо, коли віщування було несприятливим. Подекуди тих, хто приносив погану вістку, могли і стратити.

Зараз таке, звісно, не практикують. Поза тим, ставлення до прогнозистів, зокрема від економіки, не дуже змінилося. Адже їм доводиться говорити здебільшого про неприємні речі. Що вдієш, у країні криза...

Назагал, усе виглядає так, що чи не єдиним оптимістом у країні, коли мова про економіку, залишається хіба прем'єр­міністр. Можливо, через те що безпосередньо очолює уряд. Отож відповідає за його дії у подоланні кризи. Хай там як, але Юлія Тимошенко у цьому питанні ані себе, ані уряд в образу не дає.

Судячи з останніх публічних висловів прем'єра - кризу ми вже здолали. Або ж здолаємо не пізніше як навесні. Принаймні виходити із кризи економіка країни точно почала. Ба більше, як зазначила прем'єр у новорічному привітанні, Україна невдовзі стане лідером і окрасою Європи.

Не хотілося б суперечити веселковим прогнозам, але реалії життя, особливо економічного, їм, на жаль, не надто відповідають. Якщо відкинути пафос передвиборної публіцистики і поглянути на те, що відбувається насправді, оптимізму значно поменшає. Як і віри в те, що в разі обрання на посаду того чи іншого з нинішніх кандидатів у Президенти всі проблеми вирішуватимуть уже найближчим часом. Занадто довго ми нехтували притаманними економіці законами. Не кажучи про справжні структурні зміни.

Питання кризи, що не сходить з уст здебільшого наших політиків, які наввипередки експлуатують цю тему вже третій рік поспіль, в економічних питаннях, звісно, є базовим. Адже власне вона висвітлила всі проблеми, нагромаджені роками. Можна припустити, якби не криза, наші владці й надалі б не звертали на економіку особливої уваги - країна якось працює, і добре. Це ж бо не власний бізнес, де рахуєш кожну копійчину.

Попри те, від вітчизняних державних мужів досі не довелося почути відповіді на запитання - а чи можна було цю кризу передбачити? Відповідно, якось підготуватися до неї і пом'якшити удар (мимоволі пригадуються урядові заяви, що нам нічого хвилюватися, що Україну ця біда неодмінно омине, коли криза вже вирувала у світі).

Якщо взяти до уваги, що відбувалося в економіці країни, зокрема й у банківській сфері, у попередні роки, то можемо чітко відповісти - криза була цілком прогнозованою. Ба більше, якби вона не розпочалася у світі, то у країні ми б її все одно відчули. Та до сторонніх порад, якщо вони не виходять із її кабінетів, влада не надто прислухається.

Ще минулого року на одній із науково­практичних економічних конференцій заступник Міжнародного фонду Блейзера Олег Устинко наголошував, що криза в Україні спричинена трьома головними тенденціями: великим дефіцитом поточних платіжних операцій, різким зростанням зовнішнього корпоративного боргу, а також слабким внутрішнім банківським сектором.

При цьому він зауважував, що протягом 2006 - 2008 років помітним було зростання споживчого кредитування на рівні 70% щорічно (пригадуєте, як тоді раділа із цього влада: мовляв, зростає добробут громадян!). Та не забуваймо, що чимало кредитів видавалося у валюті під їх гарантування у гривнях. Проте під час масового кредитного буму банки не дуже переймалися питаннями повернення: головне видати якомога більше під чималий відсоток. Відтак у боргах грузнули і вони. Наслідок - за даними рейтингового агентства S&P, кількість неякісних кредитів, наданих банками, становить нині від 30 до 40%. За попередніми підсумками, банки втратили 26 млрд грн. Левова частка цієї суми - неповернуті кредити.

Отже, світова криза лише пришвидшила обвал української економіки - вітчизняні підприємства теж нині у суцільних боргах. І теж мають проблеми з їх поверненням, адже більшість залежить від експорту. Коли на зовнішніх ринках розпочалося скорочення імпорту, це ледь не зупинило підприємства металургійної та хімічної промисловості - основу нашої промисловості.

Складається враження, що нагромадження боргів і навіть стимуляція цих тенденцій давно стала стрижнем української фінансової політики. Можливо, нині мало хто пригадає подробиці минулорічного серпневого інтерв'ю прем'єра низці провідних телеканалів країни. Мова, щоправда, тоді йшла здебільшого про банківський сектор - уряд акурат розпочав рекапіталізацію збиткових комерційних структур, викуповуючи їх у державну власність, і народ очікував повернення своїх депозитних вкладів. Але прем'єр тоді порушила й питання боргів. Не тільки державних.

Вона наголошувала, що зовнішні борги (Україна вже активно співпрацювала з МВФ і очікувала валютних позичок із загального фондівського траншу у понад 16 млрд дол.) не повинні лякати. Мовляв, весь світ вимірює рівень таких запозичень одним показником - відсотковим співвідношенням зовнішнього боргу і взагалі державного боргу країни, до валового внутрішнього продукту.

При цьому прем'єр згадувала досвід інших країн, зокрема Японії, Сполучених Штатів etc, де цей показник сягає 100, 110 і навіть 120 відсотків. Тобто зовнішні державні борги цих країн більші, ніж ВВП. А в Україні вони на рівні усього... 20 відсотків ВВП (нагадаємо, справа була на початку серпня). Відтак країні не загрожують жодні зовнішні борги, бо ми тут абсолютно стабільні і повністю забезпечені власними ресурсами для своєчасного повернення запозичень.

Крім того, всі без винятку країни світу сьогодні позичають, бо криза привела їх до дефіцитних бюджетів. Наприклад, у Росії, дефіцит бюджету якої понад 10 відсотків, це плановий показник.

Торкнулася тоді прем'єр і бізнесу, що, на її думку, не буває без запозичень, тобто базується на кредитах. Формула дуже проста: береш кредит, робиш добру справу і на цьому заробляєш прибутки. Так живуть усі країни, і державні запозичення такі ж за суттю.

Ми, безперечно, не маємо наміру категорично заперечувати потребу кредитів. І прем'єр тут частково мала рацію. Але справа в тому, до якої межі позичати і головне - із чого потім віддавати.

Наприкінці минулого року нарешті з'явилася офіційна інформація про загальні зовнішні борги України. Отож, на кінець 2009 року позички органів державного управління становили 15 млрд 909 млн дол. У промисловості - на рівні 41, 461 млрд дол, із яких 5 - так звані міжфірмові борги. У банківській сфері - при тому, що їх скорочення було найбільшим, - 33,572 млрд. Додамо сюди ще 8,255 млрд дол. боргів так званих органів кредитнофінансового регулювання і матимемо повну картину. Тобто - майже 100 млрд дол., які рано чи пізно доведеться повертати.

Що це означає? Звісно, даних про обсяг внутрішнього валового продукту країни (ВВП), виробленого цьогоріч, ще немає. Проте відомо, що, наприклад, у 2008 році він перевищував 1 трлн грн. З урахуванням чинного курсу гривні щодо долара, країна загалом мусить повернути майже 800 млрд грн. При тому, що долар залишиться на нинішній позначці.

Назагал, ситуація із боргами справді виглядає катастрофічною. Адже є і внутрішні кредитні борги. Важко достеменно назвати загальну суму кредитів, яку видали банки упродовж останніх років, але те, що вона становить сотні і сотні мільярдів гривень, стверджувати можна сміливо. Принаймні вона явно перевищувала власні фінансові можливості банків. Тому для подальшого кредитування вони й позичали гроші за кордоном. Але ж виникли проблеми із поверненням кредитів. Як ми вже казали, до 40% із них перетворилися на проблемні.

Нещодавно керівник групи радників голови Нацбанку Валерій Литвицький зауважив, що минулоріч банки втратили 26 млрд грн. Більшість з цієї суми - неповернуті кредити. Свого часу президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий наголошував, що і Нацбанк надав під заставу комерційним банкам майже 200 млрд грн. От і виходить: живемо у країні, де всі винні всім.

Говорячи про проблеми державних та корпоративних боргів, не уникнути й ще однієї - дефіциту державного бюджету. Наприкінці року Мінфін озвучив розмір бюджетної „дірки" за 11 місяців (даних за грудень і рік у цілому ще немає. І, вочевидь, довго не буде, принаймні до завершення виборів).

Тож державний бюджет у січні - листопаді 2009 року виконано із дефіцитом 16,143 млрд грн. За даними Мінфіну, доходи держбюджету в січні - листопаді становили 200,556 млрд грн, видатки - 214,276 млрд грн. Доходи зведеного бюджету, згідно із повідомленням, за 11 місяців становили 257,447 млрд грн за видатків 270,723 млрд грн.

Податкові надходження до держбюджету за звітний період - 131,812 млрд грн, неподаткові надходження - 60,485 млрд грн.

Як повідомляли, за даними Держказначейства, за січень - листопад загальний фонд держбюджету виконано за доходами на 96,9%, за видатками - на 99,3%.

Звісно, нефахіцеві ці цифри мало про що говорять. Але чимало економістів схиляються до думки, що дефіцит бюджету­2009 у загальному підсумку становитиме від 90 до 100 млрд грн. Ба більше, бюджетний дефіцит закладено і у його проекті на наступний рік. Щоправда, у новому варіанті уряд визначив дефіцит зведеного бюджету на 2010й на рівні 32,6 млрд грн, замість передбачених у попередньому проекті 51,4 млрд, проект якого Верховна Рада відправила на доопрацювання.

Цікаві й основні показники нового варіанту. Зокрема, у проекті доходи зведеного бюджету­2010 знижені на 31,1 млрд грн, або 8,7% - до 328,3 млрд грн. Одночасно видатки зведеного бюджету зменшені, порівняно із вересневим документом, на 49,9 млрд грн, або 12,1% - до 360,9 млрд грн. У проекті зауважили, що нові розрахунки робили на підставі уточнених прогнозних макропоказників Мінекономіки.

Для порівняння, за даними Мінфіну, загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень - жовтень 2009 року становила 217,4 млрд грн, витрат - 243,7 млрд грн.

Зважмо й на те, що Міжнародний валютний фонд, призупинивши надання Україні чергового валютного траншу, негативно оцінив проект держбюджету­2010, поданий урядом до парламенту. Ексголова місії Фонду Джейла Пазарбазіоглу ще на початку листопада вирахувала його дефіцит у 8% ВВП, що значно перевищує попередні домовленості (3 - 4% ВВП). За словами представниці Фонду, такий бюджет не можна профінансувати без високої інфляції.

Однак Кабінет Міністрів до останнього відмовлявся готувати новий проект держбюджету, хоча Верховна Рада ще 20 листопада повернула його уряду на доопрацювання.

Як повідомлялося раніше, відразу після ухвалення рішення про зменшення дефіциту, доходів і витрат зведеного бюджету Рада директорів МВФ 30 грудня погодилася із пропозицією українського уряду знизити на 2 млрд дол. раніше узгоджений мінімальний рівень чистих міжнародних резервів. Хоча навряд чи ця поступка дозволить вирішити загальні фінансові проблеми країни, які, найімовірніше, в цьому році лише посиляться.