Система грошових нагород у корпораціях лише збільшує відстань між заможними та злидарями

Нещодавно видання "Дело" передрукувало матеріал, який на початку становлення капіталізму в Україні, певно, спричинив би сенсацію. Ще б пак! Ми тоді без вагань ступили на світовий шлях економічного розвитку, ба більше, інтегруючи країну до загальної капіталістичної спільноти (особливо останніми роками) усіляко прагнемо наголосити на цих устремліннях. І раптом реалії життя у тій спільноті критикує далеко не останній знавець тамтешньої економіки.

Виступаючи у військовій академії West Point, генеральний директор однієї з найбільших не тільки у США компаній - General Electric - Джефрі Іммелт поділився зі слухачами власним баченням проблем, які особливо яскраво проявилися під час нинішньої фінансової кризи.

Отже, як наголошує Джері Іммелт, жадібність та непрофесіоналізм корпоративних керівників завдали значної шкоди господарці США та збільшили дистанцію між багатими та бідними. На зміну позитивній рисі практичності прийшли посередність та жадібність. Найбагатші люди скоїли найбільше помилок, несучи при цьому найменшу відповідальність (хіба у нас інакше, особливо, коли мова йде про міністрів та інших високопосадовців?).

Іммелт вбачає прямий зв'язок між поганою якістю керівництва корпораціями та майновою нерівністю, яка лише зростає. Як він зазначає, 25% найбідніших американців нині стали біднішими, ніж 25 років тому. А це не зовсім правильно. З етичної точки зору, бізнеслідери повинні спільно відповідати за зменшення розриву між слабкими та сильними. За даними видання "Washington Post", зробленими на підставі відомостей держустанов, корпоративної звітності та робіт дослідних інститутів, у 2007 році різниця між середнім заробітком керівників компаній та середнім заробітком робітників перевищувала 42 рази.

Останніми роками розміри бонусів (додаткові грошові винагороди за підсумками роботи) та "вихідних допомог" топ­менеджерів, вочевидь, не співмірні із реальними підсумками роботи кампаній. Прикладом, керівник врятованого урядом від краху британського Royal Bank of Scotland (RBS) Фред Гудвін пішов у відставку із щорічною пенсією 693 тис. фунтів (1,13 млн дол.). Британський прем'єр Гордон Браун назвав такі виплати невиправданими, а невідомі побили шибки в домі Гудвіна в Единбурзі.Зрештою, гадаємо пересічного українця не дуже турбують проблеми американців чи англійців у несправедливому розподілі статків між їхніми заможними та злидарями. Хоча, як нам видається, вони при цьому схожі із нашою ситуацією. В Україні розрив між багатими та бідними й надалі стрімко збільшується. Нинішня криза лише посилила ці тенденції.

Звісно, знайти реальні цифри про зарплати та премії наших високопосадовців чи керівників вітчизняних компаній і банків фактично не можливо. За скандальними даними, які періодично з'являються у пресі, можна зробити хіба опосередкований аналіз. Тим більше, суми хабарів, які беруть не лише чиновники, навіть приблизно не підрахуєш. Проте нині майже ніхто не сперечається із тим, що близько 70% українців перебувають за межею бідності.

Ще на початку грудня "Пошта" писала, що за рівнем зарплат Україна посідає останнє місце в Європі. А щодо різниці у ній, то можна пригадати події 2005 року. Тоді, згідно із постановою Кабміну, рівень оплати праці високопосадовців та звичайних працівників бюджетних установ був миттєво збільшений чи не удесятеро. Відтоді міністри почали отримувати із різними нарахуваннями майже по 15 тисяч гривень. Рівень оплати праці прем'єра та Президента перетнув позначку у 20 тисяч. Приблизно стільки ж отримують і депутати. Це без багатотисячних виплат не тільки при виході на пенсію.

А з приводу відповідальності, то найбільше, що загрожує нашому чиновнику, - втрата посади. При збереженні усього іншого "вихідного" забезпечення. А бити шибки в будинках товстосумів у нас якось не прийнято.