У РНБО підготували ще один сценарій нового енергетичного протистояння між Україною та Росією

Давні політики стверджували: хочеш миру, готуйся до війни. Навіть уявно­ймовірної. А оскільки інформаційні війни зараз перманентні, Україна серед перших на планеті.

Щоправда, бойовища точаться здебільшого між політичними силами (із періодичними спробами залучити до них широкі верстви населення - чи не для показу масовості процесу?). Проте інколи непорозуміння між політиками із ворожих таборів переходять у площину суто економічних відносин. Зокрема, міждержавних.

Пригадуєте, шановні, події січневого газового протистояння між Росією та Україною. Тоді його наслідки торкнулися усієї Європи. Але, видається, комусь дуже кортить римейку.

Минулої середи озвучили один із варіантів нового газового протистояння між двома державами. Згідно з оприлюдненою на сайті голови держави "Аналітичною запискою відносно загроз національним інтересам у газовій сфері" авторства РНБО, розвиток ситуації після укладених 19 січня газових угод між Росією та Україною дає підставу експертам, в тому числі і закордонним, говорити про "високу ймовірність штучного утворення нової газової кризи із покладанням відповідальності за нього на українську сторону".

Зокрема, про це йдеться у висновках американських фахівців, про які сказав екс­прем'єр Чехії Мірек Тополанек на IV енергетичному форумі у Будапешті (15 - 17 листопада), - повідомляє РНБО у цій записці. Крім цього, висновок про підготовку країн ЄС до перебоїв із постачанням газу зробив також голова комітету Європарламенту з питань енергетики, промисловості та досліджень Герберт Ройль наприкінці того ж місяця.

Мовляв, офіційний представник "Газпрому" Сєргєй Купріянов заявив, що повністю уникнути повторення конфлікту не можна.

Ба більше, якщо щось піде не так, то винною у цьому буде Україна. Мета таких заяв - неринкова конкуренція та прагнення російської сторони остаточно монополізувати шляхи транспортування енергоносіїв маршрутом Схід - Захід, а також поставити під контроль політику ЄС. Ні більше, ні менше. У такий спосіб до того ж готують відповідні умови для укладення вигідніших для Москви газових угод.

Можливий розвиток подій не особливо витончений. По­перше, через відсутність коштів (цього року їх, щоправда, теж не надто вистачало, але платили вчасно) зриваються чергові проплати за газ, що імпортується. По­друге, російська сторона обмежує постачання газу в Україну для внутрішніх потреб, а відтак інспірує нову кризу, припинивши постачання до Європи на підставі буцімто "крадіжок". По­третє, все це змушує українську сторону до термінового укладання нових угод на умовах, максимально наближених до пропозицій російської сторони.

Відтак вже за кілька років найліквідніша власність України (зокрема ГТС) може перейти під іноземний контроль. Насамперед російського "Газпрому" через укладення угоди купівліпродажу через недобір передбачених контрактом від 19 січня обсягів російського газу.

А щодо відмови від штрафів у нинішньому році (вони становлять близько 4,5 млрд дол), то це може бути елементом можливого сценарію. А ще - додатковим важелем, що змусить український уряд укласти нові угоди на невигідних для нього умовах.

Згадуються у записці й можливі санкції "РосУкрЕнерго" до НАК "Нафтогаз" за 11 млрд кубометрів газу, відібраних зі сховищ як зарахування обов'язків РУЕ перед НАК, які йому, своєю чергою, перепродав "Газпром". Претензії РУЕ до вітчизняної НАК, які розглядає Стокгольмський арбітражний суд, вже зросли до 8,26 млрд дол (Україна заплатила за цей газ росіянам 1,7 млрд дол) Ось такий апокаліптичний газовий сценарій намалювали аналітики РНБО.

До речі, опосередковано підтримує найгірший варіант розвитку подій і Президент:

- Газові угоди Києва і Москви ведуть до банкрутства "Нафтогазу" і втрати Україною своєї ГТС. Мета цих домовленостей - вийти через банкрутство НАК на консорціум з Росією чи ще з кимсь або віддати в управління найголовніше, найцінніше, що є у "Нафтогазу" - газотранспортну систему.

Те, що жевріє новий газовий скандал, засвідчують й інші учасники "процесу", але вже протилежною точкою зору.

На початку грудня міністр закордонних справ Петро Порошенко в ін­тер­в'ю тижневику "Дзеркало тижня" заявив, що не допускає і навіть відкидає будьякі дискусії довкола зміни форми власності української ГТС. Хоча, за словами очільника зовнішньополітичного відомства, ще з 2005 року в нас говорили, що, на додачу до наявної ГТС, яка має можливість транспортувати майже 140 млрд кубометрів на рік, цілком виправданим буде будівництво кількох нових газо та нафтогонів, які обійдуться або російському платнику податків, або будьякому іншому нашому партнеру, в десятки разів дешевше. Отож говорити про формат власності новозбудованої частини ГТС Україна не тільки готова, а й зацікавлена в тому.

Ба більше, за словами Порошенка, початок переговорів про створення майбутнього консорціуму, який втілить такі плани, очікують вже у 2010 році.

А щодо наявних магістралей, то, на думку голови МЗС, ключем до вирішення проблем у газовій сфері має стати уніфікована цінова політика, довгострокові контракти і багатосторонній формат газових переговорів.

Згадали й про цьогорічні Брюссельські домовленості нашого прем'єра. Щоправда, не настільки оптимістично, як видає вона особисто. Вже інший посадовець - заступник міністра палива та енергетики України Сергій Павлуша - зазначає, що Європа фінансуватиме лише конкретні проекти, а не всю програму реконструкції та модернізації газотранспортної системи України. Причому за конкретних умов - якщо проект буде окупним і гарантуватиме повернення коштів інвесторам.

Утім, гадаємо, у газових колізіях куди важливішим є інше: а скільки доведеться платити за російський газ наступного року нам? Після ялтинської зустрічі російського та українського прем'єрів відомо наразі одне - штрафів на недобір газу у 2009 не буде. Принаймні про це казав Владімір Путін. Щодо "штрафної" ситуації 2010го, то "Газпром" та НАК "Нафтогаз" мають домовитися про скориговані обсяги постачань.

Проте ціна не визначена досі. За останніми повідомленнями, "Нафтогаз України" допускає зростання середньорічної ціни газу в 2010 році до 337 дол. за тисячу кубометрів замість 280. Такі цифри НАК надіслав у Мінекономіки і Мінпаливенерго для підготовки макроекономічних прогнозних показників на наступний рік, пише "КомерсантУкраїна".

Раніше прессекретар "Газпрому" Сєргєй Купріянов заявляв, що середня ціна російського газу для України наступного року становитиме 280 дол за тисячу кубометрів.

Згідно із домовленістю між "Нафтогазом" і "Газпромом", ціна газу для Ук­раїни перераховується щокварталу за спеціальною формулою. У неї закладена базова ціна 450 дол. за тисячу кубометрів, а також прив'язка до котирувань мазуту і газойлю Platts із дев'ятимісячним запізненням.

За цією формулою у I кварталі цього року ціна газу для України становила 360 дол. за тисячу кубометрів, у II - 270,95 дол., у III - 198,34 дол., у IV - 208 дол. Таким чином, середньорічна ціна, зважаючи на обсяги закупівлі газу, становитиме 228 дол. за тисячу кубометрів.

Якщо прогнози "Нафтогазу" виправдаються, то за нинішніх світових цін і вартості газу 334 дол. за тисячу кубометрів виробляти близько 60% металургійної продукції буде нерентабельно, - каже заступник голови правління Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча Сергій Матвієнков.

На думку деяких експертів, різке зростання ціни газу може компенсувати лише 45кратне зростання тарифів на електроенергію для населення - інакше генерувальні компанії збанкрутують. Вони вважають ціни, названі "Нафтогазом", завищеними.

Член комітету Верховної Ради з ПЕК Сергій Тулуб пов'язує завищені прогнозні показники НАК зі спробою збільшити бюджетну компенсацію за продаж палива теплокомуненерго. У проекті бюджету враховано різницю між закупівельною ціною газу і ціною його продажу ТКЕ (близько 105 дол. за тисячу кубометрів).

А інший член комітету з ПЕК, радник прем'єр­міністра Олександр Гудима, зазначає: "Якщо закласти надто малу різницю в цінах для ТКЕ і закупівельній ціні, то "Нафтогаз" просто працюватиме собі у збиток, як цього року, коли з бюджету покривалося лише 70% різниці".

Тож, схоже, і підприємствам, і нам з вами наступного року за газ доведеться платити більше. Але ця тема напередодні виборів для кандидатів у Президенти не надто зручна.