Що знає простий українець про елементарні чинники функціонування національної економіки? Де і в якому місці він може тикнути пальцем можновладцям, чітко формулюючи власні позиції, які безпосередньо впливають на якість та заможність його життя? Мало хто з жителів України шукає відповіді на ці питання, а ще менше може на них відповісти. Хто сказав, що в житті ніколи не буває, як у казці? Українці щодня живуть як у казці, у злій казці, зі злою королевою і не дуже добрим королем. Де мінімальні потреби мільйонів громадян стають предметом брудних загравань політиків.

Нещодавно ще раз переглянула відомий фільм канадського режисера Вінченцо Наталі під назвою "Куб". Це фільм­фантасмагорія, який розповідає про щось зовсім нереальне, зображує плоди не зовсім здорової фантазії. Головні герої фільму невідомим чином потрапляють у середину величезного куба з багатьма абсолютно ідентичними кімнатами. Відрізняються кімнати лише тим, що у деяких знаходяться різного роду смертельні пастки. Четверо розгублених і наляканих людей упродовж усього фільму відчайдушно намагаються знайти вихід, тим самим урятуватися від смерті. Один із героїв говорить про те, чому він не хоче виходити на волю: "Мені нема до чого там прагнути. Там безкрайня людська тупість...". Однак кінець фільму напрочуд рідкісний для більшості американських фільмів: все завершується загибеллю героїв і виживає лише один. Таким чином закінчується чийсь жорстокий експеримент над простими людьми...

Багато хто з українців упродовж усього свого життя відчуває себе героями чийогось злого жарту чи то пак експерименту. Мінімальна заробітна плата (650 грн) у нас менша за прожитковий мінімум (669 грн), що суперечить українському законодавству. Щонайменше 30%, а то й усі 50% населення України живе за межею бідності, адже від 13 до 26 мільйонів людей в Україні отримують менше ніж 650 грн на місяць. І лише напередодні виборів горекандидати у президенти згадали про підвищення соціальних стандартів населення, в які входить підвищення прожиткового мінімуму та мінімальних заробітних плат.

Ще на початку літа член Партії регіонів М.Папієв ініціював у Верховній Раді законопроект щодо підвищення соціальних стандартів, чим спровокував низку скандалів та суперечок, у тому числі між Федерацією роботодавців України (ФРУ) та Федерацією профспілок України (ФПУ). Перша доводила, що підвищення мінімальної заробітної плати змусить роботодавців звільнити близько 30% працівників. Тим часом Федерація профспілок України не погоджувалася з цим і як аргумент наводила, що "підвищення мінімального рівня зарплати приведе до зростання внутрішнього попиту. Як результат - пожвавлення внутрішнього ринку, що дасть поштовх розвитку підприємництва".

У цей час усі економісти в один голос промовляли: в період, коли країна по вуха вгрузла у кризове болото, підвищувати заробітну плату не можна, за які гроші? Адже їх не матиме ні бюджет, ні, що найголовніше, бізнес. Тим не менш, 20 жовтня Верховна Рада таки прийняла Закон "Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати в 2010 році". "За" проголосували 254 з 429 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі. Не голосувала у повному складі за цей законопроект фракція БЮТ і частково фракція "Наша Україна - Народна самооборона". Законом встановлюється прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 листопада 2009 року - 701 грн, з 1 січня 2010 року - 825 грн, з 1 квітня - 839 грн, з 1 липня - 843 грн, з 1 жовтня - 861 грн, з 1 грудня - 875 грн. Крім того, законом встановлена мінімальна заробітна плата з 1 листопада 2009 року - 744 грн, з 1 січня 2010 року - 869 грн, з 1 квітня - 884 грн, з 1 липня - 888 грн, з 1 жовтня - 907 грн, з
1 грудня - 922 грн.

Звичайно, пересічного українця така звістка не може не тішити. Та біда в іншому, адже всі ми прекрасно розуміємо, що все це лише ласий шматочок напередодні виборів. Простіше простого збільшувати зарплати, які згодом з'їсть інфляція, важче здійснити справді якісні зміни, які допомогли б українцям відчути себе повноцінними. Але для цього вже треба постаратися більше - удосконалити методику визначення величини прожиткового мінімуму, споживчого кошика, індексу споживчих цін та мінімальної заробітної плати в Україні. Саме суперечливість розрахунків цих показників впливають на розмір інфляції, яка у кілька разів перевищує показники країн Євросоюзу.

Прожитковий мінімум повинен стати базовим соціальним стандартом, відповідно до ст. 46 Конституції України. На сьогодні прожитковий мінімум є суто розрахунковим показником, який не забезпечує нормального відтворення робочої сили. Логічно, цей стандарт мав би означати, що прожитковий мінімум є захистом і гарантією існування для найбільш незахищених прошарків населення, але в Україні все не так, як у людей. В нас до прожиткового мінімуму не дотягує катастрофічно велика частина населення!

Європейська соціальна хартія визначила, що розмір мінімальної заробітної плати має становити більше 2,5 прожиткового мінімуму. В той час, як в Україні вона становить лише 79,2% від прожиткового мінімуму. Щоправда, новоприйнятим законом передбачається збільшення мінімальної зарплати на 43 грн у співвідношенні до прожиткового мінімуму. Але такі зміни не дуже тішать.

У передмові до Закону "Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати в 2010 році" сказано: "Цей закон спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово­економічної кризи". З таких речей і починаються усі біди в нашій країні. Адже кожен українець повинен розуміти, що високі зарплати - результат функціонування не соціальної сфери, а економічної. Перш ніж забезпечувати "належний соціальний захист", слід рятувати хвору економіку країни. Однак наші політики думають лише, як врятувати "свій зад" напередодні виборів, ой вибачте, свій рейтинг.

Основою розрахунку прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення є мінімальний споживчий кошик. У цьому кошику українця продукти харчування займають біля 60%, на відміну від країн єврозони, де звичайно частка продуктів харчування становить від 20 до 40%. А тепер подумаємо: невже бідний голодний українець може тверезо думати про реальний стан економіки та дбати про захист своїх прав, коли у кишені важко назбирати гроші на буханку хліба?

І на останок додам: згідно з даними деяких експертів, які підраховували реальні ціни на продукти харчування, тарифи й оплату комунальних послуг, реальний розмір середнього в Україні прожиткового мінімуму становить 2 тис. 356 грн. Жителям села потрібно менше для "виживання" - всього 1 тис. 500 грн. У такому разі, залишається лише сказати: українці - незнищенна нація!