Технічний дефолт “Нафтогазу України“ наразі відклали. 19 жовтня у Лондоні власники 93% єврооблігацій компанії, випущених на 500 млн дол., ухвалили програму реструктуризації зовнішніх зобов’язань найбільшої державної компанії

Про ситуацію, точніше - відверту халепу, в яку міг потрапити "Нафтогаз", "Пошта" розповідала минулого тижня. Ба більше, 1 жовтня НАК фактично вже перебувала на межі технічного дефолту. Але дату остаточного вирішення питання реструктуризації зобов'язань за євробондами відклали до 19 жовтня. Як зауважив з приводу ухвалення запропонованої НАК програми реструктуризації боргів керівник пресслужби компанії Валентин Землянський, відбулася лише формалізація домовленостей, досягнутих 8 жовтня. На той час більшість кредиторів погодилися обміняти свої облігації на нові, з терміном погашення до 2014 року.

Тепер упродовж трьох тижнів НАК "Нафтогаз України" випустить нові євробонди із високим відсотком облікової ставки - 9,5% замість попередніх 8,126 %. Проте частина кредиторів може змусити компанію або державу (бо уряд погодився дати під ці облігації свої гарантії) заплатити 35 млн дол. уже найближчим часом.

Наразі інвестори відмовилися від вимог погасити частину боргу, що є типовою процедурою для перебігу реструктуризації. Експерти кажуть, що йшлося про 15% початкової виплати боргу. Але первинні виплати можуть запроваджуватися лише для двосторонніх кредитів, та й то навряд, адже НАК грошей наразі не має.

У формі таких же облігацій планують реструктурувати й борги перед трьома західними банками - Depha Bank (220 млн дол.), Credit Suisse International (550 млн) і Deutsche Bank (395,2 млн), які треба було б погасити протягом найближчих трьох років.

Водночас, як стверджують обізнані у справі фахівці, переговори із трьома банками­кредиторами завершаться до кінця місяця, і тільки тоді зможе відбутися емісія і технічний обмін.

Це означає, що "Нафтогаз України" випустить євробонди з високою відсотковою ставкою - 9,5%, загальним номіналом від 0,5 до 1,6 мільярда. Сума залежатиме від того, чи погодяться реструктурувати борги три згадані банки.

Незалежний енергетичний експерт Олександр Нарбут не сумнівається: "Західні кредитори надавали свої кошти під дуже різні відсотки. Наскільки я знаю, Depha Bank давав їх взагалі під досить низький відсоток - трішки більше шести. Тому для нього ця пропозиція буде дуже привабливою".

До того ж не менш привабливою є перспектива перевести традиційний кредит у форму цінних паперів. "Усі намагаються отримати облігації, оскільки вони є ліквідними. Такий борг можна легко продати, плюс тримачі можуть грати на біржі: як на курсовій різниці, так і на розмовах про дефолт, коли ціна облігацій падає, а потім виявляється, що нема дефолту", - розповідає Олександр Нарбут.

Повного успіху реструктуризації НАК, однак, не досяг, адже є ще тримачі близько 7% облігацій, які до 9 жовтня не підтримали пропозицій НАКу і не голосували за їх прийняття 19 жовтня. Згідно із рішенням ради кредиторів, вони також мають отримати нові облігації, але вже з дисконтом 5%.

Урешті, держава мусить вводити вимоги кредиторів. А отже, рано чи пізно (залежно від оперативності судових інстанцій) державі доведеться знайти, а фактично вилучити із золотовалютних резервів до 35 мільйонів доларів для "особливо нахабних" кредиторів.

Лише після завершення цієї процедури НАК чотири роки працюватиме без потреби погашати зовнішні кредити. І тільки 2014 року доведеться викласти одразу всі кошти. Тоді можуть повторитися всі нинішні розмови про дефолт.

"Для НАКу це взагалі може бути непідйомним зобов'язанням. Якщо уряд нічого не робитиме для поліпшення фінансового стану "Нафтогазу", то ці зобов'язання будуть за урядом. Адже в українській традиції зазвичай урядові гарантії виконуються за рахунок бюджету", - прогнозує Олександр Нарбут.

Утім, не зазираймо уперед. Сподіватися на швидкі реформи у нафтогазовому секторі не варто. Тим паче, не відомо, хто тоді буде прем'єр­міністром і чи захоче він взагалі запроваджувати реформи. Наразі владу більше переймають наступні президентські вибори, а не реформування НАК. До 2014 року час іще є. Хто ж нині братиме до голови те, що настане лише колись?