Про перспективи природоохоронної галузі на Львівщині

У одній із львівських газет корифей екологічної науки професор Степан Стойко наголосив, що сталий соціально­економічний та культурний розвиток можливий тільки у сприятливому довкіллі, а отже, залежить від потенційних екологічних небезпек.

Повністю підтримую цей висновок, особливо з огляду на прогнозні показники розвитку регіону на 2010 рік.

Питання безпечного довкілля мало б стати стратегічним пріоритетом держави. І це не вузькогалузевий погляд, це нагальна вимога часу. Підстави для таких міркувань маємо за результатами моніторингу стану довкілля в області протягом останніх років.

Найбільше турбує забруднення природного середовища внаслідок діяльності людини. Викиди шкідливих речовин в області за три роки зросли із 206,6 тис. тонн до 266,9 тис. тонн (на одного жителя регіону припадає 104,4 кг небезпечних речовин). Особливо активізувалися викиди від усіх видів транспорту (з 96,1 тис. тонн 2006го до 140,4 тис. тонн 2008 року).

Тепер про ріки та водойми Львівщини. Щороку щонайменше 200 тис. тонн забруднювальних речовин, розчинених у 220 млн. куб. м стічних вод, потрапляє у наші водойми.

Складна ситуація в області з відходами - промисловими і побутовими. На території 21831 кв. км, де проживає понад 2,5 млн осіб, узагалі немає сміттєзвалищ чи полігонів для твердих побутових відходів, які б відповідали визначеним нормативам.

Ці факти - не для згущення барв, а для загострення уваги тих, хто планує розвиток територій. Бо, згідно із т.зв. екологічним законом обмежувального чинника, таким чинником розвитку економіки може стати руйнування, занепад природних ресурсів, зростання екологічної небезпеки.

Без вирішення небезпечних для здоров'я людей проблем розв'язання інших не матиме жодного значення. А в регіоні протягом трьох років не стала до ладу жодна (!) очисна споруда (крім двох сільських), не збудованого жодного (!) полігону твердих побутових відходів. Бо знаковим явищем є спроба вирішити комунальні проблеми за рахунок коштів екологічного фонду. Ефект від цього невеликий, адже суми потрібні досить значні. Хоча в обласному бюджеті2009 передбачено кошти з екофонду на 12 об'єктів каналізування і очистки та 10 об'єктів складування відходів, але з інших джерел кошти взагалі не залучали.

А що таке екофонд і яке його призначення? Обласний фонд охорони довкілля - складова частина бюджету, призначена для цільового фінансування природоохоронних заходів. Положення про порядок планування та фінансування природоохоронних заходів, затверджене сесією ЛОР, визначає пріоритетні екологічні напрямки, для яких призначені ці кошти, та фінансові квоти на ці пріоритети.

Практика свідчить, що не всюди тут є ефект від витрачених грошей. Причин, на мій погляд, дві. Не виконуються зобов'язання замовників коштів про співфінансування з інших джерел; неготовність до вкладень в об'єкти коштів, тобто відсутність проектнотехнічної документації, дозволів і висновків на будівництво та реконструкцію об'єктів.

У 2010 році слід змінити принцип використання цих коштів, враховуючи потребу екоефекту від їх освоєння. Тим паче, згідно із прогнозами формування бюджету­2010, всі кошти екофонду зосередять у місцевих бюджетах.

Ще один постулат: екологічні проблеми згрупувати за ресурсним чи галузевим принципом у регіональні програми, і це унеможливить іноді політично кон'юнктурне включення у плани фінансування окремих об'єктів. З ініціативи Держ­управління в області є низка таких програм, зокрема, щодо поводження з твердими побутовими відходами та небезпечними відходами, з розвитку екомережі і природозаповідного фонду, з моніторингу довкілля та узагальнююча програма охорони природного середовища області. В цих документах зафіксовано проблеми природних ресурсів, першочергові заходи для їх усунення, джерела фінансування. Крім цього, в області реалізуються державні та регіональні програми захисту земель, водних ресурсів та розвитку лісового господарства.

Отож, для складання річної програми розвитку території в області є необхідні розрахунки і початковий ресурс, який необхідно підкріпити місцевими бюджетами та залученими інвестиціями.

Успіху тут можна досягти за умови розмежування зон відповідальності і солідарності під час прийняття рішень. Що маю на увазі?

Звичайно, головна відповідальність лежить на органах місцевої влади. Свою відповідальність ми вбачаємо в реалізації державної політики у сферах охорони довкілля, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; в управлінні та регулюванні охорони природного середовища; інформуванні населення про стан довкілля, оперативному оповіщенні про надзвичайні екоситуації та заходи щодо їх ліквідації. Держ­управління ОНПС у Львівській області є координатором виконання природоохоронних програм, а також органом, де можна отримати достовірну інформацію про стан довкілля.

Виправити екологічну ситуацію в області можна, коли рішення влади будуть солідарними і спиратимуться на фахові підходи. Такі приклади є, наприклад, утилізація пестицидів 2008 - 2009 років. Область позбулася майже 300 тонн небезпеки, яка шкодила довкіллю і здоров'ю мешканців, створювала міжнародні проблеми.