Коломойський запропонував найбільше, але купити ОПЗ йому не дали

Ситуація довкола продажу найскандальнішого об'єкта приватизації останніх років - Одеського припортового заводу - й надалі залишається незрозумілою. Попри те, що на відкритому конкурсі із продажу ОПЗ ТОВ "Нортіма" запропонувало найбільшу ціну, Фонд держмайна України відмовився визнати його переможцем аукціону.

Таке враження, що приватизація (хоча, видається, й приватизовувати у нас вже нічого) в Україні опинилася під загрозою повного ступору. Якщо, зокрема, розглядати її перспективи з точки зору продажу Одеського припортового заводу. Здавалося б, тривалий процес оборудки з найбільшим в Україні і одним з найбільших у світі виробником аміаку та мінеральних добрив, який розпочався ще за часів президентства Леоніда Кучми, нарешті завершено. Попри вето Президента та рішення суду проти приватизації ОПЗ, Фонд держмайна України таки провів 29 вересня відкритий аукціон, на який виставили 99,56% акцій підприємства. На своєчасній і запланованій даті проведення торгів напередодні наголошувала і прем'єр Юлія Тимошенко. Вона категорично заявила, що вето Президента не поширюється на діяльність ФДМУ. Тим паче, розглядати питання ОПЗ за поданням Президента відмовився і Конституційній Суд України. Хоча попереднє рішення Київського обласного адмінсуду про заборону продажу, але вже за позовом колишнього голови Фонду Валентини Семенюк­Самсоненко, теж ніхто не скасовував.

Поза тим, як ми вже й казали, запланований аукціон таки провели.

Опівдні визначили переможця. Пакет акцій ОПЗ за 5 млрд грн (за стартової ціни 3 млрд 900 млн грн, запропонованої Фондом держмайна - "Пошта") придбало товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіма", яке безпосередньо афілюють із відомим вітчизняним олігархоммільярдером Ігорем Коломойським - головним власником групи "Приват", до складу якої входить однойменний і один з найбільших комерційних банків України.

Зважмо й на те, про що недавно "Пошта" теж писала. Структури, наближені до Ігоря Коломойського, придбали 18%пакет акцій нафтової компанії "Укртатнафта", фактично забезпечивши собі оперативний контроль над нею. До слова, цій компанії належить і найбільший в Україні Кременчуцький нафтопереробний завод. Тоді за торгову угоду сплачено 2,1 млрд грн. "Укртатнафта" також майже повністю контролює українську нафтотранспортну систему.

Окрім цього, Ігор Коломойський став співвласником телеканалу "Студія 1+1", сплативши за пакет української частини акцій міжнародній медіа­корпорації СМЕ (вона також володіє телеканалами ТЕТ, який Ігор Коломойський передав корпорації, та "Кіно"), 100 млн дол.

Під контролем олігарха - інформагенція УНІАН, газета "По­київськи" із обласними філіями інших "газет по" та медіа­холдинг "Главред".

Нагадаємо, що у кризовому 2009 році група "Приват", на відміну від інших віт­чизняних бізнесгруп, наприклад, SCM або "Інтерпайп", які здебільшого переймалися реструктуризацією поточних боргів (хоча Ринат Ахметов придбав таки вугільну компанію у США за 1,5 млрд дол.), демонструвала активну діяльність на ринку злиттів та поглинань інших компаній. Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов поступово наростили власний пакет акцій гірничорудної компанії "Ferrexpo", яка керує Полтавським ГЗК і належить Костянтину Живаго, скупивши на фондовому ринку 10% її акцій.

Тепер можна стверджувати, що під контроль Коломойського може перейти і ледь не вся аміачна промисловість України. Справа в тому, що Одеський припортовий - кінцева точка трубопроводу Тольятті - Горлівка - Одеса, за допомогою якого сировина для "великої хімії" транспортується для його експорту із Росії. Але головне - володіння терміналом ОПЗ, з якого відвантажують аміак, певною мірою дозволяє контролювати світові ціни на цю продукцію. Тим паче, решта з шести вітчизняних заводів, що спеціалізуються на продукції з аміаку, теж змушені користуватися його послугами.

Ба більше, якщо новим власникам ОПЗ вдасться якось домовитися із Росією про пряме постачання газу і за меншою від нинішньої ціною в обмін на зустрічні преференції, звісно, ОПЗ може перетворитися у фактичного монополіста на вітчизняному ринку виробництва аміаку. Адже за такої умови решта вітчизняних заводів не зможуть гідно конкурувати з "монстром".

Але повернімось до аукціону. Комісія розглянула пропозиції трьох претендентів, допущених до участі в конкурсі. Спочатку їх, звісно, було набагато більше: і з далекого зарубіжжя, і з близького, зокрема, кілька наближених до "Газпрому" російських компаній. Демонстрували бажання придбати завод й інші українські олігархи, зокрема, невгодний прем'єрові Дмитро Фірташ.

Однак, звертаючись із трибуни Генасамблеї ООН (!) у НьюЙорку до потенційних зарубіжних інвесторів, Президент закликав їх відмовитися від участі у торгах. Мовляв, є два рішення суду, які забороняють приватизацію ОПЗ.

До нього прислухалися, однак не всі. Спочатку "Азот­сервіс" запропонував за контрольний пакет акцій 4 млрд грн. "Нортіма" відразу підняла позначку до 4,1 млрд. Своєю чергою, третій учасник торгів підняв її до 4,2 млрд. Кожне підвищення надалі відбувалося з кроком у 50 мільйонів. Аж доки учасники не зупинилися на 5 млрд грн. Сплатити їх висловило готовність згадане ТОВ "Нортіма".

Та пікантність моменту виявилася в іншому. Конкурсна комісія Фонду держмайна відмовилася визнати "Нортіму" переможцем аукціону з продажу 99,56 % акцій ОПЗ. Члени комісії пояснили таке рішення тим, що запропонована компанією ціна є... заниженою (хоча, радше, незрозумілим є рішення комісії призначити стартову ціну продажу у 3 млрд 900 млн грн). Представник заводу при цьому погодився із ФДМ. Хоча перед тим директор ОПЗ наголошував, що колектив обома руками за приватизацію. Мовляв, нині завод працює у збиток, і гроші інвесторів допомогли б поправити ситуацію. Одне слово, питання приватизації ОПЗ знову зависло у повітрі. Що з того вийде - побачимо. Та не забуваймо і про непереборне бажання прем'єра продати завод. Бюджету ж конче потрібні гроші.