Уряд України постав перед черговою дилемою загальнодержавного масштабу: або отримати жаданий для курсової стабілізації 4-й транш кредиту від Міжнародного валютного фонду, або фінансувати за рахунок додаткових бюджетних коштів підготовку до Євро-2012

У невпинному прагненні витрачати якомога більше (все, про людське око, заради забезпечення насущних потреб країни та її народу) уряд, попри повноту зосередженої в його руках виконавчої влади, наштовхується на нові перешкоди. Традиційно вставляє палиці у колеса урядового фінансового ровера Президент зі своїм Секретаріатом. Далебі, не завжди підтримує фінансування чергових проектів уряду й Верховна Рада. Одне слово - не розуміють...

Проте цього разу Кабмін справді потрапив між "сціллу" та "харибду". Точніше - між МВФ, що незабаром має взятися за розгляд перспективи надання Україні 4-го траншу кредиту в розмірі 3,7 млрд дол. за програмою stand-by, та необхідністю фінансування робіт із підготовки до проведення в Україні Євро-2012. На це Нацбанк мав би додатково перерахувати до держбюджету ще 9,8 млрд грн (зауважимо, спочатку ця сума мала перевищити 10 млрд грн). Адже, якщо уряд таки примусить НБУ "доплатити", то отримати гроші від МВФ навряд чи вийде. Хоча, звісно, загалом проблема четвертого траншу лише цим не вичерпується.

Певне охолодження відносин із МВФ можна було зауважити ще наприкінці серпня. Власне тоді пролунало і перше попередження від МВФ. Постійний представник фонду в Україні Макс Альєр наголосив, що фонд може припинити співпрацю з Україною, якщо уряд, без відповідних на те підстав, зважиться на надлишкове нарощування бюджетного дефіциту та розхитування економічної ситуації в країні. Мовляв, МВФ не має наміру брати участь у політиці, яка поглиблює кризу. Проте коріння такої заяви полягало, зрозуміло, не стільки в урядовій політиці нарощування бюджетного дефіциту.

Як відомо, серед основних умов надання 4-го траншу була низка зобов'язань, виконання яких мав гарантувати уряд. Головне з них - підвищення із 1 вересня ціни на газ для населення. Серед інших - посилення незалежності Нацбанку, реформування Пенсійного фонду, відмова від збільшення виплат на соціальні програми. Про останнє, то, видається, навіть у фонді зрозуміли: без "соціалки", особливо напередодні президентських виборів, жодна справа з місця не зрушить.

Пізніше, 11 вересня, на прес-конференції у Вашингтоні старший радник департаменту зовнішніх зв'язків МВФ Девід Хоулі наголосив, що фонд розраховує на те, що влада України завершить усі юридичні процедури щодо підвищення ціни на газ для населення. Та при цьому радник висловлював стурбованість відсутністю компенсаційних заходів для захисту найнезахищеніших верств населення (поважний фондівець, певно, не знав, що лише пенсіонерів в Україні нині 13,7 млн, більшість із них - акурат із категорії убогих, не кажучи вже про інших. Адже, за оцінками принаймні профспілок, 70% населення України давно перебуває за офіційною межею бідності, а чи не кожен п'ятий із числа тих, хто працює, отримує зарплату, меншу за прожитковий мінімум).

Як би там не було, але у МВФ розраховували, що зростання із 1 вересня ціни на газ для населення на 20% (із такою ж поквартальною динамікою й надалі) супроводжуватиметься певними соціальними гарантіями. Адже із 1 жовтня мала збільшитися також ціна на газ для теплокомуненерго, що відразу б спричинило подорожчання послуг ЖКГ. Щобільше, певно, з переконання, що так воно й буде, приїзд наступної місії фонду для третього перегляду програми кредитування запланували на середину жовтня (за графіком, Україна має отримати наступний транш у листопаді).

Але тут втрутилися профспілки, позицію яких, видається, опосередковано підтримує і сама прем'єр. Адже вона неодноразово заявляла, що жодного зростання ціни на газ для населення цього року не буде.

Остаточну крапку, принаймні наразі, у газових питаннях минулого тижня поставив столичний окружний адмінсуд. Він заборонив Мін'юсту реєструвати постанову НКРЕ про нові роздрібні ціни на газ для населення. Постанова суду буде чинною доти, доки не розглянуть позов до Нацкомісії з регулювання електроенергетики Національного форуму профспілок України.

Розглядати інше питання, що, схоже, також може завадити в отриманні наступного кредитного траншу, безперечно, слід у зв'язку із прагненням МВФ досягти для українського Нацбанку більшої незалежності. Недаремно це питання потрапило у перелік умов подальшого кредитування загалом. Нині ж, як ми вже зазначили, уряд має неприємну альтернативу.

Закон про фінансування Євро-2012 за рахунок авансування прибутку Нацбанку (мовляв, він його, однак, матиме, а відтак можна взяти гроші наперед), як і положення нової редакції Бюджетного кодексу, на яку Президент, до речі, наклав своє вето, у проекті закону про держбюджет на 2010 рік, суперечить так званій "дорожній карті" структурних та податкових реформ, погодженій між урядом та фондом.

9 вересня МВФ оприлюднив матеріали другого перегляду програми співпраці із Україною. Як відомо, під час попередніх перемовин досягнуто домовленості про потребу тестування нової редакції Бюджетного кодексу і відмову від включення у держбюджет-2010 фінансування Євро-2012 за рахунок авансового прибутку НБУ.

Як записано у документах, авансування прибутку Нацбанку суперечить закону про нього та безпосередньо впливає на незалежність головного фінансового регулятора країни. Окрім цього, запровадження Бюджетного кодексу потребує додаткових трансфертів на місця у розмірі 1% від загального обсягу ВВП країни.

Зважаючи на те, що місія МВФ збирається в Україну у середині жовтня, урядові таки доведеться вибирати між поганим і ще гіршим. Знайти додаткові кошти на фінансування підготовки до Євро-2012 з інших джерел, можливо, і вдасться. Хоча уявити собі, як це можна зробити без додаткової емісії, важко (хіба змусити певні структури та конкретних осіб повернути державі все вкрадене. Хоча це - з категорії фантастики). Та будь-яка додаткова емісія ще більше розтрясе розбалансований цьогорічний бюджет. А з цим категорично не погодиться МВФ.

Поза тим, уряду конче потрібні гроші фонду. Насамперед для зменшення дефіциту бюджету, бо нарощування грошової маси на тлі загального падіння економіки суттєво обмежене. Без кредитів МВФ можуть бути проблеми із виплатою зобов'язань за зовнішніми державними запозиченнями. Зокрема, і НАК "Нафтогаз України". Нагадаємо: частину коштів третього траншу використали власне на це. Все це разом неминуче вплине на курс гривні до долара, і він опуститься до позначки 10 грн/дол., можливо, й нижче.

Хоча якщо, розраховуючи бюджет-2010, за основу брали курс 7,5 грн за "бакс", то уряд, певно, знає, де і як знайти гроші. Нам би його впевненість.