Останні наміри російського "Газпрому" щодо чергового проекту будівництва нового газогону в обхід України можуть позбавити її статусу основного транзитера блакитного палива до Європи

Росія знову розігрує "українську карту". Хоча, можливо, на тлі останньої заяви російського президента щодо "антиросійського курсу України" повідом­лення про перспективи будівництва газогону "South Stream" ("Південний потік"), комусь може видатися не дуже актуальним. Ще б пак - надворі спека, а ми про перспективи наступного опалювального сезону.

Тим паче, що останні урядові повідомлення з газового фронту ніби мають додати оптимізму, мовляв, цієї зими особливих проблем із обігрівом житла наших мешканців бути не повинно. І за спожитий у липні газ із російським "Газпромом" розрахувалися ледь не наперед і в повному обсязі, і у підземні газосховища вже запомпували понад 22 мільярди кубометрів із 27 запланованих. Отож, і мерзнути ніби не маємо, і, головне - транзит газу європейським споживачам є всі підстави забезпечити безперебійно.

Проте періодичні повідомлення щодо подальшого погіршення стосунків із російським "Газпромом" зі шпальт вітчизняних (і не тільки) газет та екранів телевізорів і надалі не сходять. І, якщо зважити на останні будівничі новації "Газпрому", небезпідставно.

Офіційна Анкара пообіцяла "Газпрому" надати доступ до турецьких територіальних вод для будівництва газопроводу "Південний потік". Своєю чергою, Москва запевнила Анкару, що підтримає проект створення газогону Самсун - Джейран. Це за ймовірності закриття альтернативного проекту щодо будівництва іншого газопроводу - Бургас - Олександрополіс, який "Газпром" має намір будувати спільно з болгарами.

Зазначимо й інше. Нові угоди Москви мають на меті прокласти новий газогін поза територією частини шельфу Чорного моря, яка належить Україні. Як уже зазначали експерти, "Газпром" нині визначив для себе пріоритетом позбавитися транзитної залежності у постачанні газу від України.

Російський прем'єр Владімір Путін отримав запрошення від свого турецького колеги Реджепа Ердогана відвідати Анкару. Зустріч має бути присвячена насамперед власне енергетичним питанням. Як минулого тижня повідомив заступник керівника апарату уряду РФ Юрій Ушаков, Росії вдалося вмовити Туреччину прокласти маршрут газопроводу в Європу через територіальні води цієї країни. Ба більше, як повідомило видання "Комерсантъ", "отримана принципова згода на початок будівництва". Проект протоколу передбачає початок геологічних досліджень вже у серпні цього року. Саме будівництво запланували на наступний рік.

Причину погодження Туреччини на будівництво тамтешній прем'єр теж пояснив. Мовляв, російська сторона внесла пропозиції щодо використання шляхопроводу Самсун - Джейран для вирішення проблем перевантаження Босфору танкерами, які перевозять нафту з чорноморського басейну. Росія традиційно виступала проти згаданого шляхопроводу і пропонувала збудувати для розвантаження протоки альтернативний варіант - Бургас - Олександрополіс, який проходив би територією Болгарії та Греції. Але, як вважають російські експерти, два проекти не можуть бути реалізовані одночасно, оскільки для їх завантаження у цих регіонах немає нафти. Крім того, не виключають, що в разі, якщо Росія візьме участь у турецькому нафтопровідному проекті, вона відмовиться від болгарськогрецького. Проте наразі йдеться власне про газ.

Підписання російсько­турецького газового протоколу фактично означає денонсування попередніх домовленостей з Україною щодо "Південного потоку". Отож, подальших перемовин з Києвом із цього приводу вже не буде. Як зазначає той же "Комерсантъ" із посиланням на джерело у МЗС Росії, остання нещодавно питала дозволу в України на початок геологічної розвідки на дільниці, яка збігається із можливим маршрутом "Південного потоку" із Новоросійська в Болгарію. Навіть більше - "за участі України, чи без неї".

Українська сторона теж має свій погляд на проблему. Мовляв, ще досі не завершена демаркація морської акваторії між Україною та Росією. Україна наполягає на розмежуванні спірної території, Москва - на спільному використанні. Відтак процес узгодження умов прокладання нового газогону може затягнутися на кілька років. Хоча, наскільки відомо, офіційного непогодження Києва із будівництвом "Південного потоку" наразі до Москви не скеровано.

Втім реакція деяких парламентарів на майбутнє будівництво вже відома. На думку члена комітету ВР з питань паливно­енергетичного комплексу Сергія Тулуба, яку оприлюднило видання "Дело", поступки, котрі Москва зробила Анкарі, свідчать про те, що завдання диверсифікації маршрутів транзиту є для Москви ключовим. Не останню роль у цьому відіграли і Брюссельські домовленості Юлії Тимошенко із Єврокомісією щодо модернізації української газотранспортної системи за рахунок європейських кредитів, а не через створення міжнародного консорціуму з керування газопроводами. На цьому, зазначимо, майже категорично наполягає Москва.

Щодо перспектив отримання кредитів на модернізацію вітчизняної ГТС - ситуація поки що не зовсім зрозуміла. Принаймні про кредит у 5 млрд дол., який Юлія Тимошенко хотіла отримати у Москві, можна забути. Хоча і намагалася вона його отримати для закупівлі технічного газу в того ж "Газпрому", аби нормально забезпечувати транзит для країн Євросоюзу. Спроба отримати 4 млрд дол. у Євросоюзі теж була невдалою. Хоча близько 2 млрд нам таки пообіцяли надати. Мовляв, за розрахунками європейських експертів, цього для забезпечення безперебійного транзиту газу з Росії в Європу має вистачити.

Не забуваймо й про фінансові проблеми НАК "Нафтогаз України". Те, що уряд збільшив статутний капітал компанії на 18 млрд грн за рахунок емісії, до якої був змушений вдатися Нацбанк, ніби й непогано. Але, як вважають у самій компанії, вирішити всі фінансові проблеми це все одно не дозволить. Тим паче, вже найближчим часом НАК має погасити єврооблігацій на 500 млн дол.

До того ж питання своєчасних розрахунків із "Газпромом" (бо інакше доведеться сплачувати і штрафні санкції, і взагалі - переходити на авансову систему розрахунків) із порядку денного теж не знімається.

Звернімо увагу ще на одну вагому обставину. Євросоюз уже офіційно оголосив про будівництво газогону "Нобукко". Звісно, не українською територією. Триває також будівництво трубопроводу так званого "Північного потоку". Тепер до нього може додатися й іншій потік - "Південний".

Окрім цього, через нинішню кризу значно скоротився транзит газу до Європи. І, судячи з усього, така ж тенденція збережеться наступного року - Європа економить. А з урахуванням планів щодо будівництва обхідних газогонів усе виглядає так, що Україна, можливо, і залишатиметься у списку європейських газових транзитерів, але вже далеко не головним.