На початку тижня Туреччина та чотири країни Євросоюзу - Болгарія, Румунія, Угорщина, Австрія - підписали міждержавну угоду про будівництво газогону "Nabucco". Після його завершення значна частина газу до Європи потраплятиме повз Україну

На порядку денному євроспільноти нова грандіозна будова. Якщо й не століття, то принаймні наступного десятиріччя. Після підписання в Анкарі п'ятисторонньої угоди можна сміливо констатувати, що будівництво нового газогону для постачання блакитного палива із Каспійського регіону після обговорень перспектив розпочало практичну фазу. Старт планують уже наступного року.

Головна мета будівництва - звісно, диверсифікація джерел газопостачання на тлі майже повної залежності (за винятком газу з Норвегії) Європейської спільноти від постачань російського газу. Після того, як газогін стане до ладу, Старий світ зможе отримувати від 5 до 10 % потрібного йому енергоносія з альтернативних джерел. І що не менш важливо для європейців після скандалів із транзитом газу територією України минулої зими - альтернативним маршрутом.

Власне на цьому аспекті наголосив і голова Єврокомісії Жозеф Мануель Баррозу, зазначивши з цього приводу , що "Nabucco" зміцнить енергетичну безпеку Туреччини та країн ПівденноСхідної і Центральної Європи (вони якраз найбільше потерпали від російсько­українських газових суперечок). Ба більше, підписана угода засвідчує наміри країн­учасниць проекту реалізувати його якнайшвидше. Будівництво газогону завдовжки 3,3 тисячі кілометрів планують завершити у 20152016 роках.

Хоча чимало експертів із газових питань уже наголошують, що успіх "Nabucco" залежатиме від можливостей його наповнення - тобто ресурсів газопостачання. Наразі вже відомо, що цим газогоном енергоносій піде із Азербайджану, де його запаси оцінюють приблизно у 850 млрд кубометрів. І хоча за річної пропускної спроможності нового транспортного об'єкта у 31 млрд кубів цих запасів вистачило би надовго, зрозуміло, що імпортувати весь свій газ у Європу Азербайджан не має наміру.

Інші ж джерела далеко не однозначні. Туркмени­стан заявляє, що вільні запаси газу для експорту він має і не проти долучитися до нового проекту. Але, зрозуміло, що постачання його в Європу через газогін "Nabucco" залежатиме від позиції Росії, яка не зацікавлена в альтернативних шляхах. Ще минулого року з'явилася інформація, що всі вільні імпортні запаси туркменського газу "Газпром" уже викупив на період до 2050 року.

Але, вважають у Єврокомісії, газ для заповнення "Nabucco" могли б надавати Ірак, Іран та Єгипет. Однак представник Ірану поквапився наголосити, що його країна не має зайвого газу на експорт. Хоча не виключено, що ця країна може таки стати одним із джерел постачання газу для нового транспортного потоку. В такому ж сенсі висловився і представник Іраку.

Отже, попри добрі наміри, ситуація із джерелами наповнення газогону залишається остаточно не з'ясованою. Ми б сказали більше - у чомусь вона скидається на модернізаційні плани нашого уряду щодо збільшення транзитних потужностей вітчизняної ГТС для постачання газу в Європу. Наміри ніби є, а от чи погодиться Росія збільшувати транзит свого палива через Україну - не відомо.

Утім нас, звісно, цікавить інший аспект запланованого будівництва. Точніше - його...

Пуск газогону "Nabucco" спричинить суттєве зменшення (на 31 млрд кубометрів - майже на третину нинішніх обсягів) обсягів транзиту газу до Європи. Отже, гарантованих щорічних валютних надходжень за його здійснення (тільки торік Україна отримала понад 2,2 млрд дол.). Адже частину газу купуватимуть уже не в Росії.

Додамо сюди і початок будівництва ще однієї магістралі - так званого "Північного потоку", - російсько­німецький проект, і теж в обхід України.

Звісно, ніхто не стверджує, що Росія взагалі хоче відмовитися від транзиту через наші терени. Але виглядає, що кон'юнктурні перспективи для нас не вельми приємні.

Щоправда, про наміри приєднатися до "Nabucco" вже повідомив наш Президент, хоча конкретно і не пояснив, як це виглядатиме на практиці. Крім цього, Віктор Ющенко наголосив (певно, щоб укотре заспокоїти Європу), що Україна й надалі буде для євро­спільноти надійним транзитером газу і його постачатимуть безперебійно та за будьяких умов. Навіть через обмеження власного споживання!

Логічно постає питання про наміри Євросоюзу модернізувати українську ГТС. Експерти, щоправда, кажуть, що будівництво "Nabucco" на це не вплине. Мовляв, надто віддалена і не зовсім зрозуміла перспектива. Але ж і модернізація газотранспортної системи України теж розрахована на сім років. А Європа, навіть за віддалених перспектив, навряд чи викидатиме гроші на вітер. Тим паче, коли не зовсім зрозуміло, як ці кошти повертатимуть. А в ситуації із "Nabucco" Європа будує своє, отже, розуміє, на що витрачається.

Хоча очевидно, що наразі європейські країни набагато більше цікавить інше - стабільність постачань російського газу власне через Україну. Особливо в очікуванні зими. Чи зможе Київ гарантувати їх без скандалу, покаже час.