Сьогодні для нашої країни, яка веде виснажливу боротьбу, дуже важливо зберегти економічний потенціал всюди, де тільки можливо. В Західний регіон, зокрема на Львівщину, були релоковані чимало підприємств із теренів, де зараз тривають бойові дії чи близькі до них. Серед них і підприємство «Сем Екопак», яке сьогодні має виробничі потужності і в Дніпропетровській, і у Львівській областях. Торік у квітні «Сем Екопак» релокував свої потужності до Самбірської громади, а в грудні став найбільшим платником податків у ній.
Тут розробляють і випускають нові види екологічного упаковання для яєць, фруктів, овочів та промислових продуктів, призначених для як українського, так і для європейського ринків. За час існування проєкту були створені декілька десятків принципово нових видів упаковання з унікального та екологічно чистого матеріалу – пульперкартону.
Про релокацію, екологічний продукт і його перспективи, новації на виробництві та прогнози для української економіки «Львівська Пошта» поспілкувалася з генеральним директором компанії Сергієм Рудковським.
– Розкажіть про початок роботи вашого підприємства. Як виникла ідея такого напряму – екологічне упаковання?
– Наше підприємство розпочало роботу шість років тому, у 2017-ому, в місті Томаківка на Дніпропетровщині. Тоді увагу нашої команди привернула французька компанія Sem safrec із виробництва упаковання, що перебувала в стані банкрутства, а її майно розпродували з аукціону. Французька компанія була зосереджена на застарілих продуктах і не змогла адаптувати свою технологію до нових вимог ринку, де на першому місці до вимог упаковання була його безпека й екологічність. Ми ж відчули, що можемо використати цю технологію для створення нового екологічного продукту. І хоч наші інвестиційні ресурси були обмежені, ми вирішили придбати їхню лінію, бо побачили в ній потенціал для розвитку власного бізнесу в Україні. Інші ж лінії компанії так і не знайшли свого місця на ринку та були розпродані як брухт.
– То все так просто: ви купили стару лінію і почали на ній виробляти новий продукт?
– Звісно ні, це був лише початок. Щоби, врешті-решт, випустити на ринок свій інноваційний екологічний продукт, довелося докласти ще чимало зусиль, передусім докладно вивчити технологію, скласти конструкторську документацію і на основі придбаної лінії створити нові вдосконалені машини, на яких ми почали випускати свою продукцію.
Рік тому, перед початком повномасштабного вторгнення, в нашої компанії було вже кілька виробничих ліній, які розташувалися у Томаківці, і низка успішних, у тому числі й у Європі, продуктів.
– Що спонукало вас релокувати підприємство і чому саме на Львівщину, зокрема в Самбір?
– Будівлю в Самборі ми придбали ще до початку відкритого вторгнення, сподівалися неспішно паралельно розвивати виробництво і тут, ближче до європейських клієнтів. Однак війна внесла свої корективи: ще в лютому з’явилися перші думки про пришвидшення робіт на виробництві у Львівській області та початок релокації. Розуміли, що маємо зобов’язання перед клієнтами і не можемо їх підвести. Тож довелося швидко змінювати концепт та перевозити обладнання з іншого виробничого майданчика до Самбора.
– Що змінилося з переїздом до Самбора?
– Після переїзду ми повністю змінили нашу продукцію, адаптувавши її до європейських потреб. Наші спеціалісти змогли швидко змінити конфігурацію машин і перейти на виробництво нових продуктів, які повністю відповідають вимогам європейського ринку. Дуже пишаємося тим, що наша компанія зуміла зберегти своє виробництво та знайти вихід зі складних ситуацій, демонструючи свою гнучкість та пристосованість до ринкових умов.
– Хто нині працює на релокованому підприємстві?
– Разом із нами до Самбора переїхала частина нашої команди – близько 30 співробітників із родинами, які швидко адаптувалися на новому місці, адже Самбірська громада прийняла нас дуже привітно. В той же час наша команда суттєво поповнилась і місцевими фахівцями. Станом на початок березня на підприємстві створили 151 робоче місце. Одним із головних показників нашої роботи стало те, що, релокувавшись у квітні, нам вдалося в грудні стати найбільшим платником податків у Самбірській громаді.
Варто зазначити, що під час релокації ми відчули суттєву підтримку на державному, обласному та місцевому рівнях. Свої лінії перевозили завдяки державній програмі релокації: «Укрзалізниця» дала нам вагони, а ще ми скористалися спеціальною програмою «Укрпошти» з перевезення фурами.
– Яку саме продукцію виготовляє тепер підприємство, в чому її переваги і перспективи?

– Наше підприємство спеціалізується на виробництві екологічного упаковання з пульперкартону для яєць, ягід, овочів та фруктів, а також промислових товарів. Завдяки власній майстерні форм ми можемо оперативно запускати нові продукти різної форми та жорсткості. В своїй технології використовуємо вторинну сировину, яка підлягає повторній переробці. Це допомагає зменшити кількість відходів, а отже, й негативний вплив на довкілля.
– Чи вплинули на виробництво відключення електроенергії внаслідок руйнування критичної інфраструктури?
– Так, наше підприємство значною мірою відчуло цю проблему, як, мабуть, і всі в Україні. Через особливості технологічного процесу це вимагало від наших працівників додаткових зусиль, бо через тривалі відключення електроенергії ми не мали можливості працювати стабільно, довелося купити генератори. Та ми впоралися. Тепер завдяки сумлінній роботі енергетиків та інших служб перебоїв у енергопостачанні майже нема. Дякуємо всім причетним за їхню працю!
– Ваша продукція тільки на експорт?

– Наша компанія експортує свою продукцію до країн ЄС, а також єдина в Україні виготовляє лотки для яблук відповідно до міжнародних стандартів якості. І завдяки тому, що наше упаковання відповідає цим стандартам, відбувається експорт українських яблук. Компанія працює на внутрішній ринок і є надійним та стабільним виробником лотків для яєць для найбільших птахофабрик України, які забезпечують своєю продукцією українського споживача. Наше упаковання дає змогу доправляти їхню продукцію до кінцевого споживача.
– Ви казали, що змінили лінійку продуктів після релокації. Які новації ви запровадили за неповний рік роботи на Львівщині?
– На нашому підприємстві успішно впроваджують елементи концепції Industry 4.0, зокрема інтеграцію облікових норм і стандартів європейських споживачів у систему нашого підприємства. Такі елементи дуже допомагають у комунікації з нашими клієнтами. Завдяки впровадженню новітніх технологій ми значно покращили ефективність та продуктивність свого виробництва. Суцільне зняття всіх технологічних параметрів, їх оцифрування та архівування дозволяють нам аналізувати ефективність наших щоденних рішень.
– Після війни плануєте повернутися чи будете розвивати виробництво і на Дніпропетровщині, і тут?
– Плануємо й після перемоги нарощувати потужності на Львівщині і водночас повернути інтенсивне виробництво на Дніпропетровщину. Окрім того, обговорюємо великий європейський проєкт із розміщення виробництва за нашою технологією в Європейському Союзі.
– Експерти прогнозують, що після війни в Україні стрімко розвиватиметься садівництво та ягідництво. Чи погоджуєтеся з цими прогнозами і які перспективи для вашого виробництва це відкриває?
– Так, садівництво і ягідництво – дуже перспективний сектор. Яблучний ринок стрімко розвивається і, відмовившись від більш звичних ринків СНД, активно продає по всьому світу, в тому числі завдяки нашому упакованню, яке відповідає міжнародним стандартам і без якого міжнародна торгівля яблуками неможлива.
Наші ягідники теж працюють під час війни, і ми забезпечуємо їх упакованням, що відповідає міжнародному стандарту. Ринок ягід дуже перспективний, однак перебуває поки що на початковому етапі. Йому не вистачає інфраструктури для швидкого розвитку – спеціальних сховищ, пакувальних ліній та іншого обладнання. Сподіваємося, що по завершенні війни інвестиції будуть спрямовані в цей сектор.
– Яких змін у економіці та яких реформ очікуєте після війни?
– Зміни в економіці України повністю залежать тільки від нас. Ми як суспільство повинні домагатися максимальної кількості економічних свобод для бізнесу. Під час війни ми побачили, що наш уряд робив задля збереження виробництва, допомагав виробникам. Сподіваємося, ця тенденція збережеться. Також ми побачили, як уряд швидко почав працювати із законодавчою базою, адаптуючи її до обставин. На жаль, поки ще законодавча й нормативна база, яка визначає економічні правила, є спадщиною радянського та пострадянського періоду. Наприклад, багато нормативів 50-их років були автоматично перенесені в теперішні документи та закони України. Це сталося без критичного осмислення, чи відповідають ці норми та стандарти сучасним вимогам. Тому надіємося, що після закінчення війни активне суспільство та економічне середовище будуть вимагати максимальної лібералізації законодавчої бази, що сприятиме стрімкому зростанню економіки України.
– Що ще, окрім власного виробництва, в пріоритеті на вашому підприємстві?
– Для нас важливою складовою є соціальна відповідальність. Наші працівники постійно долучаються до благодійних і гуманітарних цілей. Наразі на нашому підприємстві мобілізовані більш ніж 45 працівників, яких ми намагаємося підтримувати та за змоги тримати із ними зв’язок. Працівники нашого підприємства перетворили метал на тепло для ЗСУ, зваривши вісім «буржуйок» та причіп. Останнім часом ми передавали допомогу для медичних закладів у Самборі, а також підтримали місцеву баскетбольну команду. Намагаємося у різний спосіб долучатися до допомоги тим, хто її потребує.