Група "Приват" відомого вітчизняного олігарха Ігоря Коломойського придбала 18,3% "Укртатнафти" - компанії, якій належить найбільший в Україні Кременчуцький нафтопереробний завод

Будь-­яка криза в країні, економіка якої ґрунтується на основі товарно­грошових відносин, звісно, завершується не тільки зубожінням пересічних громадян, але й масштабним перерозподілом власності, й без того контрольованої великим фінансовим капіталом. Ба більше, властиво, економічні кризи є каталізатором таких процесів. І Україна у цьому сенсі, звісно, не виняток.

Останньої суботи червня, акурат напередодні триденного конституційного вікенду, на Кременчуцькому нафтопереробному заводі відбувся конкурс із продажу 18,3% акцій підприємства, а точніше - компанії "Укртатнафта", бо НПЗ їй належить.

Цю частку не називали інакше як "золотим пакетом" ще напередодні торгів. У разі її купівлі дехто з учасників аукціону автоматично здобував контроль над найпотужнішим в країні НПЗ, одним із шести. Попередній розподіл акцій означав саме такий результат, хоча із певними нюансами. 37% акцій "Укртатнафти", а фактично Кременчуцького НПЗ, досі належали російсько­татарський стороні - компанії "Татнєфть". Ще 43% - вітчизняному "Нафтогазу". Якщо б НАК виграла конкурс, то понад 60% акцій давали б їй право на проведення зборів акціонерів, які було б неможливо заблокувати. Проте трапилося інакше. Спірний 18відсотковий пакет придбала група "Приват" Ігоря Коломойського. За нього віддали понад 2 млрд грн.

Не переконані, що це було зовсім несподівано. За тиждень до події Ігор Коломойський (хоча не без певного скандалу) фактично здобув контроль над іншою компанією - "Укртранснафтою" і значно зміцнив свої позиції на вітчизняному нафтовому ринку.

Урахувавши, що на аукціоні був один претендент - безпосередньо пов'язане із "Приватом" ТОВ "Корсан", яке й придбало виставлений аукціонний лот, - іншого результату бути й не могло. Хоча для розуміння усіх потаємних складових торгів треба повернутися у минуле, до "фатального" 27 червня.

Ситуація із продажем пакета акцій "Укртатнафти" для проведення подібних аукціонів в Україні майже характерна: ім'я переможця знають заздалегідь. Хай навіть з­поміж інших, здебільшого, технічних конкурентів. Хоча в цьому випадку, як ми вже казали, претендент взагалі нудьгував на самоті.

Згідно із законодавством, прагнути придбати пакет, виставлений на аукціоні, міг будьхто з нинішніх акціонерів "Укртатнафти" (ТОВ "Корсан" мав у компанії трохи більше 1% акцій). Однак першу заявку основного акціонера - НАК "Нафтогаз України" відхилив аукціонний комітет. Були серйозні зауваження до форми заявки, її змісту. Та головне - не було завдатку.

На прохання НАК до 26 червня продовжили термін подачі заявок. Другий варіант від "Нафтогазу" аукціонний комітет таки прийняв. Проте заставної суми не внесли. У листі на адресу комітету, який зачитали під час проведення аукціону, зауважили, що "витрати на придбання пакетів акцій не передбачені фінансовим планом компанії...". Основний конкурент, найбільше зацікавлений у покупці, фактично самоусунувся від торгів.

Татарські акціонери теж не брали участі в аукціоні, але з інших мотивів. У "Татнафті" вважали завищеною вартість лота. Крім того, компанія взагалі мала сумніви з приводу правомірності торгів. Мовляв, у міжнародних судах ще не завершився розгляд справи щодо пакета, виставленого на аукціон. Справа в тому, що означений 18,3відсотковий пакет спочатку належав "Татнафті". Але згодом його викупили дві офшорні компанії - американська "Sea Group Internetional Inc" та швейцарська "AmRuz Trading AG". Згодом Вищий господарський суд України визнав відчуження цього пакета неправомірним - внесені у рахунок оплати векселі не були оплачені компаніями у визначений термін. Опісля татарська сторона намагалася оскаржити рішення ВГС у господарському суді Полтавської області.

Отже, вийшло так, що через відсутність конкуренції ТОВ "Корсан" залишилося єдиним претендентом на участь у конкурсі. Щоправда, враховуючи цю обставину, конкурсний комітет збільшив вартість лота із попередніх 1,5 млрд грн до 2,1 млрд. "Приватівців", однак, не зупинила така ціна.

Поза тим, вважають, що не програла і держава. Адже сплачені кошти (275,3 млн дол. за курсом) збільшили капіталізацію "Укртатнафти" до 645,8 млн дол. При цьому значно (у 15 разів) зросла й вартість державного пакета акцій, який належить НАК "Нафтогаз" - від номінальних 42 млн дол. до майже 650 млн.

Нові власники "золотого пакета" небезпідставно вважають, що після набуття прав на "Укртатнафту" там згасне корпоративний конфлікт. Нагадаємо, що ще 2007 року спірні акції передали на зберігання "Нафтогазу". НАК, скориставшись нагодою, намагалася самостійно проводити збори акціонерів, не враховуючи при цьому інтереси інших партнерів. "Татнафта" натомість припинила постачання нафти Кременчуцькому НПЗ, і він майже два роки простоював. До того ж компанія звернулася у міжнародний суд.

Усвідомлення наслідків новітнього перерозподілу сфер впливу на ринку нафтопродуктів, звісно, ще попереду. Проте певна реакція на прагнення групи "Приват" стати на ньому ключовим гравцем, не забарилася. Хоча стосувалася вона наразі лише закупівель нафти.

Відомо, що закон про держбюджет передбачає реалізацію нафти власного видобутку на аукціонах. Ця норма стосується компаній, контрольний пакет яких належить державі, серед них і видобувної компанії "Укрнафта", що забезпечує близько 20% усіх потреб країни у нафтовій сировині. Проте, як стверджують, оперативним контролем над компанією відає та ж група "Приват" Ігоря Коломойського.

Хоча аукціони з продажу, на перший погляд, відкриті, фактично усі обсяги сировини, добутої "Укрнафтою", потрапляють на Кременчуцький НПЗ того ж "Привату". Після зростання цін на автомобільне пальне це питання стало ще актуальнішим: "Приват" продавав його на своїх заправках на 3040 коп. дешевше за інших операторів ринку.

Конкуренти кажуть, що група Коломойського могла дозволити собі такі ціни внаслідок банального демпінгування. Мовляв, "Укрнафта" продає нафту "своїм" структурам за цінами, нижчими від ринкових. І хоча сам Кременчуцький НПЗ участі в аукціонах не бере, за нього це роблять дружні до "Привату" посередницькі структури. Вони купують нафту за низькою ціною, а потім продають на завод вже за ринковою. Хоча впевнені - автолюбителів ці "ігри" хвилюють найменше. Хтось продає бензин дешевше, ніж інші, - вже добре. А хто і що там з того має - проблема надцята.

Дійшло до спеціального засідання в Мінекономіки, присвяченого проведенню аукціонів із продажу нафти. За його підсумками створили робочу групу, до якої увійшли представники найбільших нафтових компаній, що працюють в Україні. Зокрема, "ТНКВР" та "Лукойл -Україна". Власне ця група і має підготувати пропозиції змін порядку проведення торгів.

А наразі реалії нового перерозподілу на вітчизняному ринку нафтопродуктів виглядають так. Як повідомляє "Українська правда", нині група "Приват" контролює три з шести українських нафтопереробних заводів - кременчуцьку "Укртатнафту" (державі в особі НАК "Нафтогаз" належить 43%), дрогобицьку "Галичину" (державних - 25%) та надвірнянський (ІваноФранківська обл.) "Нафтохімік Прикарпаття" (державні - 26%) . Їхня сукупна потужність становить половину загальноукраїнської.

Група також контролює менеджмент "Укрнафти", контрольний пакет якої належить державі. Крім того, "Привату" належить 1500 АЗС (чверть в Україні). А ще - три з п'яти основних портів та терміналів із перевалки нафтопродуктів.

Якщо "Приват" здобуде контроль ще й над "Укртранснафтою", то його панування на вітчизняному ринку нафтопродуктів стане безмежним: група матиме 75% видобутку нафти та газу, стане монополістом у транспортуванні нафти, володітиме понад 25% усіх АЗС та 55% усіх потужностей із випуску нафтопродуктів.

Отже, станемо свідками надприродної монополії у всій її природній красі. Мабуть, це саме така Україна, яку прагнули бачити новітні будівничі. Цікаво тільки одне: де ж тоді шукатимуть чергову монопольну змову на вітчизняному ринку нафтопродуктів? І кого вкотре спробує оштрафувати за негідну поведінку Антимонопольний комітет?