На початку липня тижневик "Дзеркало тижня" надрукував інтерв'ю із людиною, яка донедавна залишалася геть утаємниченою в Україні. Особливо, зважаючи на посаду та роль у всіх кризових перипетіях. І хоча це ім'я асоціювалося із розмаїтими звинуваченнями, майже не сходило з уст високопосадовців і більшості вітчизняних політиків, перед широким загалом цей чоловік не з'являвся (чи, може, не бажав з'являтися). Не кажучи вже про публічне спростування звинувачень чи пояснення та обґрунтування своїх вчинків.

Йдеться про голову Нацбанку Володимира Стельмаха. Пропонуємо окремі фрагменти цього інтерв'ю, на наш погляд, найцікавіші. Особливо з огляду на фінансово­економічну ситуацію в країні та перспективи її розвитку. Наскільки ж викладене узгоджується із реаліями, вирішувати вам. Отже, таємниці банківського життя зі слів Володимира Стельмаха.

- За останні тижні у фінансовій системі України окреслились очевидні ознаки стабілізації. Насамперед це стосується ситуації на валютному ринку. Нацбанк навіть купував валюту на міжбанківському ринку, поповнюючи резерви. Серед іншого, це сприяло зміцненню і ринкового, і офіційного курсу гривні до долара (лише за червень - на 9 коп. із 7,7 до 7,61 грн/дол.).

Курсова стабілізація відбулася тому, що населення заспокоїлось, і завдяки поступовому вирівнюванню торговельного балансу.

Що б не казали, психологічний аспект був серед головних чинників девальвації гривні. За даними платіжного балансу, із листопада 2008го до квітня 2009 року приріст готівкової валюти банків становив 7,1 млрд дол.

Значно зменшилися валютні перекази від гастарбайтерів, які раніше формували чималий потік валюти в Україну. За попередніми оцінками, приватні перекази з­за кордону за 5 місяців поточного року зменшилися на 23,7% і становили 1,47 млрд дол., порівняно із
1,9 млрд дол. за аналогічний період 2008 року.

Стабілізація курсу позитивно вплинула на настрої вкладників. До банків почали потроху повертатися депозити.

- Найбільше криза торкнулася 2527 банків, у 15ти з них запроваджено тимчасове адміністрування та оголошено мораторій на виконання вимог кредиторів. Однак НБУ планує, щоб і банки, у яких через мораторій є відкладені платежі, також їх виконували.

Наразі НБУ готує документ, згідно з яким мораторій на виконання зобов'язань не стосуватиметься платіжних функцій банків, які вони зобов'язані здійснювати.

Щодо депозитів, то банки мусять їх виплачувати, коли закінчується період їхнього розміщення. Термін же виплат пов'язаний із тим, що депозити вкладено у банківські активи. Вкладник має робити вибір - або отримання доходу за свої гроші, або можливість мати до них доступ будьколи. Якщо вкладник вибирає останнє, він повинен вносити гроші на поточний рахунок або орендувати в банку сейф. Але якщо гроші вкладаються у банк на певний термін із метою отримання доходу, вкладник повинен розуміти, що ці гроші не лежатимуть на полиці, а їх видадуть як кредит іншій людині (чи підприємству). Тож для отримання грошей необхідно чекати закінчення терміну депозиту.

- Авуари в доларах, сформовані нашими комерційними банками на закордонних рахунках, становлять нині близько 4 млрд. Якби банки продали 1,52 млрд дол., питання курсу взагалі б не стояло.

Для цього ми змінили методику розрахунку валютної позиції. Однак деякі банки з іноземним капіталом мають у цьому питанні деструктивну позицію, вимагаючи для себе преференцій та особливого ставлення. Я такого підходу не визнаю.

- Нині, як і раніше, головна загроза дестабілізації - політика. Точніше - революційний пафос популізму, що оволодів більшістю наших політиків. Від нього йдуть усі метастази проблем української економіки.

Довіра до банківської системи залежить насамперед від довіри до гривні. А ми, на жаль, так і не змогли утвердити статус національної грошової одиниці як одного із головних атрибутів державності. Доларизація тільки офіційної частини української економіки нині перевищує 30%. За попередні півроку в тінь пішло близько 7 млрд дол. Скільки валюти є під подушками громадян, ми можемо лише уявити (за деякими оцінками - від 40 до 50 млрд дол. - "Пошта").

- За весь час роботи в Нацбанку я жодного разу жодному комерційному банку не сказав, якими будуть зміни курсової політики. Це суворо конфіденційна інформація і вона повинна виходити із НБУ лише тоді, коли рішення вже ухвалене і набуло чинності. І ніяк не раніше.

Слідча комісія ВР, навколо діяльності якої було стільки галасу, зустрічалася зі мною лише раз. Депутати прийшли, ми їм надали приміщення, вони посиділи, попитали, чому ведеться така валютно­курсова політика Нацбанку і що стоїть за рішеннями про рефінансування. Попросили документи. Ми їм принесли два центнери паперів, попросили все почитати, розібратися, а після цього запитувати. Вони папери забрали, і в Нацбанку більше не з'являлися. Проте приходили з Генеральної прокуратури, МВС та Рахункової палати. Серйозних порушень у центральному банку вони не знайшли.

Війну проти Нацбанку нині припинили. Однак я не виключаю, що у вересні, разом із активізацією президентських перегонів, її поновлять. На електорат знову спробують впливати, спекулюючи навколо НБУ.

- Я категорично проти, щоб перекладати провину із хворої голови на здорову. І ревальвація, і девальвація стали платою за грубі помилки, а подекуди і нехлюйство у макро­економічній політиці кількох урядів поспіль.

Ці кроки не можна оцінювати без урахування ситуації, що склалася на той момент... Ми порахували, що внаслідок спекуляцій нерезидентів, які після рішення про зміцнення гривні у 2005 році почали масово виходити на валютний ринок України в очікуванні ревальвації, ми втратимо близько 1,7 млрд дол. із власних резервів. Тому було вирішено миттєво опустити курс із 5,31 до 5,05 грн, що й зробили.

Надання курсовій динаміці більшої гнучкості у травні 2008 року пов'язано із потребою уповільнення надмірної цінової динаміки, системний сполох якої викликаний бюджетними дисбалансами. Стрімке нарощування соціальних виплат за рахунок зменшення капітальних видатків спричинило масштабні товарні дефіцити, які супроводжувалися прискоренням інфляції, збільшенням імпортних закупівель, погіршенням зовнішнього торговельного балансу та зростанням зовнішніх запозичень для його фінансування.

Темпи росту соціальних платежів із бюджету у 2007 році зросли у 2 2,5 раза. А вже 2008го почалося падіння динаміки інвестування у виробництво. Не дивно, що за таких умов рівень інфляції на споживчому ринку перевищив 30%, у промисловості - 50%.

За таких обставин Нацбанк змушений був ревальвувати гривню. Хоча основні інфляційні чинники і були поза монетарною політикою, НБУ мусив виконувати свою основну конституційну функцію підтримки стабільності національної грошової одиниці.

Треба розуміти, що будьяке рішення регулятора - чи то ревальвація, чи девальвація, чи щось інше - завжди зачіпає чиїсь інтереси. Але НБУ не може вгодити кожному, оскільки рішення ухвалюються для загальної користі...

- Зміцнення інституційної незалежності НБУ - одне з головних зобов'язань, що їх українська сторона взяла на себе, згідно із Меморандумом співпраці із МВФ. Ми подали до Верховної Ради законопроект, після ухвалення якого політичні сили не матимуть свого представника у Раді НБУ. Ми будемо вдаватися й до інших кроків у цьому напрямі...

Нині, поки банківську систему наразі не атакують, ситуацію стабілізації украй важливо використати для зміцнення стану банків і спільно протистояти популістським ініціативам, які проходять через ВР. Для цього маємо 34 місяці, і банківській системі слід налагодити комунікацію із суспільством та дати йому чітку впевненість у своїй стабільності...

Проте непокоїть інше. Попри декларування намірів триматися осторонь політики, видається, що Нацбанк таки змушений іти у фарватері урядових рішень. Рішень далеко неоднозначних і таких, що провокують у суспільстві не меншу критику, ніж дії НБУ. Адже реального поліпшення економічної ситуації в країні немає.

Ба більше, латання численних дірок держбюджету, зокрема і за рахунок емісійних коштів, до випуску яких періодично вдається Нацбанк, загальну ситуацію лише погіршує. Не тільки на споживчому ринку, де ціни невпинно лізуть угору.

Тож можна констатувати, що обмежити уряд у прагненні жити, вочевидь, не за фінансовими можливостями Нацбанк особливо не може. Суто політичні міркування та розрахунки і надалі переважають здоровий глузд. А народ його, навпаки, толерує. Навіть у важкі часи.