Зростання цін на нафтопродукти, яке вже фактично відбулося, майбутнє здорожчання газу, виявляється, не останній чинник подальшого "поліпшення життя" пересічного українця

Біда не ходить сама. Про теперішнє та майбутнє здорожчання енергоносіїв - основних чинників ціноутворення - ми докладно розповіли у двох попередніх числах "Пошти". Для загального уявлення про ситуацію найближчих місяців залишилося згадати хіба про третій - перспективи зростання ціни на електрику. Знову ж - для населення, яке вже остаточно вийде на рівень сплати за все комунально спожите (за деякими винятками - навіть більше) на рівень загальноєвропейських цін. Окрім, як завжди, рівня зарплат.

Проблемами фінансово­економічної кризи, точніше, її подоланням, переймається нині, звісно, не тільки уряд. Свідомі громадяни України, безперечно, теж не стоять збоку. За деякими винятками конче вимушеної економії. Та, на відміну від провідних країн Європи, де уряди намагаються полегшити життя пересічних платників податків для сприяння виходу економіки із кризи, у нас практикують зовсім протилежне: будьяке зростання цін, яке уряд звично пояснює турботою про поліпшення нашого життя, так чи інакше лягає на наші ж плечі. І народ за те платить. Чи, радше, - намагається бути "на рівні вимог".

Про цінові події минулого тижня - дозвіл Кабміну на підвищення середньої ціни на бензин та перегляд ціни на газ для населення із січня наступного року, ми вже згадували. Але в урядовому латанню дірок у держбюджеті - це, виявляється, далебі, не останні інструменти. Прагнення чинного прем'єра перевести країну винятково на європейські ціни у царині споживання (акцентуємо - усього) не має меж. Мовляв, як за все спожите сплачуватимемо - так і житимемо.

Недавно Міністерство палива та енергетики разом із НАК "Енергетична компанія України" підготували пакет пропозицій виходу підприємств енергетичної та вугільної промисловості із кризи. Головне у цьому пакеті - підвищення тарифу за спожиту кіловат­годину для побутових споживачів. Щоправда, засідання уряду із розгляду та ухвалення відповідного рішення ще не відбулося, але в парламенті консультації тривають. І думка про зростання тарифів на електроенергію для населення серед парламентарів домінує.

Згідно із пакетом пропозицій корпорації "Державна паливно­енергетична компанія", до кінця року зростання тарифу для населення за спожиту кіловат­годину на 10 копійок дасть можливість "врегулювати фінансові проблеми, що нагромадилися (заборгованість перед кредиторами та постачальниками) і, відповідно, повністю стабілізувати процес оплати закупівлі за енергетичне вугілля...".

Закупівлі енергетичного вугілля, попри всі заяви Юлії Тимошенко про розрахунки із шахтарями, є сумнівними. Станом на 10 червня заборгованість чотирьох енергогенерувальних компаній, які входять до складу НАК ЕКУ, за постачання вугілля сягнула 1 млрд 152,1 млн грн. У тому числі, лише перед державною компанією "Вугілля України" - 639,9 млн грн.

При цьому наголошується, що запаси вугілля на складах компанії вже перевищують норму на 37,3% більше, ніж торік. Тож подальше нагромадження вугілля на складах без порушення правил безпеки його зберігання, неможливе. Крім цього, державний холдинг ЕКУ повідомляє, що компанія змушена залучати значні кредитні кошти для розрахунків за постачання вугілля.

Але повернемося до можливого зростання тарифів на електрику.

Фахівці із енергетичних питань наголошують, що чинний тариф на електроенергію для населення не покриває навіть собівартості. Себто покриває, але не більше ніж на третину. Це - найнижчий показник вартості кіловата електрики в Європі. Отже, наголошує президент холдингу "Енергетична компанія України" Володимир Зиневич, чинний тариф треба підвищувати на 1520%.

Проте Віктор Ющенко свого часу "заморозив" можливість збільшення тарифів для природних монополій президентським указом. Зокрема, це стосується й виробництва електроенергії. Хоча, зауважують фахівці енергоринку, при цьому не врахували, що енергетичне вугілля, якого на складах вже нагромаджено понад 3,4 млн тонн і використовувати його чомусь не квапляться вітчизняні ТЕЦ, зросло в ціні, порівняно із минулим роком, на 65%. А обсяги споживання електрики у промисловості, для якої тариф значно відрізняється від тарифів для населення, впали на 29%. У той же час споживання загалом, за незмінних тарифів, зросло на 13%. Отже, й промисловість, де падіння виробництва порівняно із минулим роком подолало межу 30%, у такий спосіб дотує населення. Принаймні у споживанні електроенергії.

Ба більше, відсоток тих, кого держава дотує у побутовому споживанні, зріс за січеньквітень з 21 до 27%. Загалом, за розрахунками НАК "ЕКУ", якщо тарифи на електрику не змінять, то, за підсумками 2009 року, загальні збитки лише теплових генерувальних компаній становитимуть не менше як 3,6 млрд грн за загального дефіциту коштів у 5,8 млрд грн.

Хоча мене, як і більшість людей, які споживають електроенергію у межах 100 квт на місяць і сплачують наразі 26 копійок за одиницю спожитого, це хвилює мало. Особливо на тлі заяв прем'єра про добудову двох енергоблоків на Хмельницький АЕС та введення в експлуатацію вже восени Дністровської гідроелектростанції - найпотужнішої у Європі за виробітком електроенергії.

Тож, схоже, електрики в нас вироблятимуть аж занадто. Експортуємо навіть після урядових угод у Білорусь та Молдову. Адже наше, виявляється, дешевше. Але не для нас...