Втрати державного бюджету України через війну з росією складають близько 2 млрд грн на день, заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль. «Втрати інфраструктури за місяць війни попередньо склали 119 мільярдів доларів. Тобто 4,25 мільярда доларів щодня. Якщо врахувати збитки, завдані інфраструктурі, військові втрати, збільшення військових і соціальних видатків, програми підтримки, втрати економіки та підприємств, – це 565 мільярдів доларів», – сказав очільник уряду. 

У перші дні вторгнення агресор системно завдавав ракетно-бомбових ударів по об’єктах транспортної інфраструктури. Як повідомили 4 квітня в аналітичному підрозділі Київської школи економіки (КШЕ) KSE Institute, з початку війни 24 лютого були пошкоджені чи повністю знищені щонайменше 266 мостів та мостових переходів, 10 військових летовищ, вісім аеропортів та два порти.

Однак останніми днями ворог почав прицільно бити по нафтобазах та нафтопереробних заводах (НПЗ). Зокрема, окупанти повністю знищили Кременчуцький НПЗ (Полтавська область), який був одним із двох нафтопереробних підприємств України, що працює, хоч і функціонував приблизно на 16% від проєктної потужності. Підприємство переробляло близько 3 млн тонн нафти на рік. «На жаль, інфраструктура підприємства знищена. Завод не працює», – повідомив 2 квітня Дмитро Лунін, голова Полтавської обласної військової адміністрації. Крім того, під час обстрілу Одеси вранці, 3 квітня, було серйозно пошкоджено (або й повністю зруйновано) виробничий майданчик Одеського НПЗ, який простоював з 2010 року, та три сховища паливно-мастильних матеріалів (ПММ)

«Стосовно нафтобаз, я б додав ще щодо продуктових складів. Можна сказати, що це не тактика, а стратегія. Це зміна стратегії взагалі бойових дій росії», – зазначив Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ.

До початку вторгнення рф в Україні було шість НПЗ, п’ять з яких простоювали. Заводи в Надвірній, Дрогобичі та Херсоні зупинили ще у 2005-2007 роках, оскільки ні економічна ефективність, ні якість виробленого ними пального вже тоді не відповідали мінімальним вимогам часу. Отже, може йтися тільки про будівництво на їхньому місці нових НПЗ, що малоймовірно, адже йдеться про інвестиції розміром щонайменше 1 млрд USD. 

Це стосується й Одеського НПЗ. Відмінність лише в тому, що його зупинили порівняно недавно, на початку 2010 року. Зрештою, цей НПЗ завжди був найменш ефективним серед українських заводів: вихід світлих нафтопродуктів – нижче 50%. А всі сучасні НПЗ мають не менше 75%.

Свого часу НПЗ у Лисичанську був одним із найбільших у Європі: проєктна потужність – 24 млн т. Однак навесні 2012-го завод також зупинили. А в 2014 році під час боїв з бойовиками так званої ДНР у резервуарний парк НПЗ влучило кілька снарядів, повністю вивівши завод із ладу.

До початку війни єдиним активним НПЗ в Україні залишався Кременчуцький (ПАТ «Укртатнафта») проєктною потужністю 18,6 млн тонн. 43% акцій компанії належать державі в особі НАК «Нафтогаз України», решта поділена між співвласниками групи «Приват» Ігорем Коломойським та Олександром Ярославським. Тепер він зруйнований рашистськими ракетами.

Останнє підприємство нафтоперероблення, яке поки що не зазнало бомбардувань, – газопереробний завод «Шебелинка», розташований в Харківській області – основний нафтопереробний актив Державного підприємства «Укргазвидобування». Підприємство випускало бензини марок А-92 та А-95, дизельне пальне, LPG. Однак уже на другий день після вторгнення рф роботу Шебелинського заводу зупинили через ризики воєнних дій, а персонал евакуювали.

Зрозуміло, що з військової точки зору знищення підприємств нафтоперероблення та пунктів зберігання ПММ має на меті максимально ускладнити дії Збройних сил України, насамперед бронетанкових підрозділів та авіації. Однак, з огляду на те, що ракети влучають не лише у нафтобази, але й у великі елеваторні комплекси, очевидно, що рашисти мають й іншу мету: зірвати посівну кампанію та спричинити продовольчу кризу. Причому не лише в Україні, але й у світі.

Про це, виступаючи минулого тижня перед італійським парламентом, заявив президент України Володимир Зеленський. «Найстрашнішим буде голод, який наближається для різних країн. Україна завжди була одним з найбільших експортерів продовольства, але як ми можемо сіяти під ударами російської артилерії? Як ми можемо сіяти, коли ворог свідомо мінує поля, знищує бази з пальним? Ми не знаємо, який врожай у нас буде і чи зможемо ми його експортувати, коли заблоковані наші порти», – наголосив український президент.

Юлія Свириденко, перша віцепрем’єр-міністерка України – міністерка економіки, також наголосила, що через агресію рф суттєво постраждав аграрний експорт. Головна проблема – блокування морських портів окупантами. «Протягом березня ми експортували 1 мільйон 108 тисяч тонн кукурудзи, 309 тисяч тонн пшениці, 118 тисяч тонн соняшникової олії, 40 тисяч тонн соєвих бобів. Все це вчетверо менше, ніж протягом лютого. Крім того, у цій статистиці є частка вантажів, які встигли залишити порти України в перші дні нападу росії», – наголосила Юлія Свириденко.

Через війну в Україні неможливо провести посівну на 3,5 млн гектарів земель, заявив у понеділок, 4 березня, Микола Сольський, міністр аграрної політики та продовольства. За його словами, для того, щоб спростити логістику з вивезення урожаю, держава рекомендує аграріям і фермерам сіяти насамперед ті культури, тонна яких коштує дорожче, а з гектара можна зібрати менший за розмірами збір урожаю. Йдеться насамперед про соняшник, ріпак та сою.

Ще одна серйозна проблема – величезна кількість нерозірваних боєприпасів. «Якщо через першу хвилю російської збройної агресії проти України у 2014 році очищення потребувало близько 16 тисяч квадратних кілометрів Луганської та Донецької областей, сьогодні, за попередніми оцінками, йдеться вже про 80 тисяч квадратних кілометрів території України», – повідомила пресслужба МЗС України з посиланням на дані Управління ООН з координації гуманітарних питань. Як зазначають в ООН, Україна нині є однією з найбільш замінованих країн світу. «Ще до початку російської агресії понад 1,8 мільйона людей в Україні вже вісім років жили посеред мін», – кажуть в ООН.

Поза тим сьогодні українські аграрії повністю забезпечені насіннєвим матеріалом, ситуація з пальним поки що також більш-менш стабільна. «Зрозуміло, що посівна тільки розпочинається, і обсяг пального треба збільшувати, але в ринковій економіці з таким ініціативним свідомим народом, як наш, особливо з фермерами, рішення буде знайдене», – запевнив Микола Сольський.

Попри ворожі обстріли нафтобаз, уряду вдається зберігати баланс забезпечення країни пальним, запевнив прем’єр-міністр Денис Шмигаль в інтерв’ю виданню «Новое время». За його словами, вже почав налагоджуватися новий логістичний ланцюжок постачання пального з європейських країн. «Тисячі тонн бензину та дизелю вже їдуть в Україну», – наголосив він.

Також очільник уряду підкреслив, що триває активна робота з вітчизняними постачальниками. «Тут ми забрали повністю акциз з пального – з бензину та дизелю – і знизили ПДВ із 20% до 7%. Коли це рішення набуло чинності, майже на 10 гривень впала ціна на пальне на заправках. Зараз ворог розбив частину наших баз збереження пального, тому спостерігається де-не-де дефіцит, але ми бачимо баланс забезпечення країни пальним. Можуть бути логістичні розриви, але ми розуміємо, скільки необхідно загалом, ми у тісній співпраці з постачальниками, співпрацюємо з Укрзалізницею, з Міністерством оборони та чітко бачимо баланс пального, яке потрібне нашій країні», – розповів очільник Кабміну.

Оптимізм прем’єра поділяє й міністр енергетики Герман Галущенко. «Ми останніми днями спостерігаємо обстріли наших ресурсів, зокрема, нафтобаз. Але ми розуміємо, яким чином диверсифікувати необхідні постачання. До речі, це вже відбувається. Тому ми впевнені, що забезпечимо країну необхідним ресурсом», – наголосив він.

Зрозуміло, що в умовах постійної загрози ракетних атак, окрім пошуку нових джерел постачання пального, необхідно також продумати нові способи його зберігання. Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ, вважає, що Україні необхідно, використовуючи тактику мобільних складів та нафтобаз, розосередити не лише пальне, але й запаси харчових продуктів, «Я думаю, що це буде наше ключове завдання найближчими не тижнями, а днями – максимально розосереджувати продукти харчування зі складів та розосереджувати пальне», – заявив він.

Натомість Сергій Куюн, експерт консалтингової групи «А-95», вважає, що не менш важливо максимально спростити умови для роботи якнайбільшої кількості постачальників. «Відпустити все, що можна відпустити. Кожен бензовоз, який через кума-свата-брата знайде в Європі навіть невелика регіональна компанія або фермер, – це 2700 гектарів землі під посівну», – наголосив Сергій Куюн.

Урядовці не сумніваються, що попри агресію рф, Україна вистоїть і переможе. «Війна внесла сильні корективи у торгову статистику. Старт посівної та робота держави на відновлення логістики є основою стабілізації економіки. Ми з вами знаємо, як ми вміємо відновлюватися від будь-яких криз», – підкреслила Юлія Свириденко, перша віцепрем’єр-міністерка – міністерка економіки. «Українська економіка має розвиватися навіть в умовах воєнного часу, і для цього будуть залучені власні кошти держави та партнерські», – заявив Кирило Тимошенко, заступник голови Офісу президента України.