Минулого тижня президент Володимир Зеленський підписав ухвалений раніше Верховною Радою закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відтепер в Україні тимчасово вводяться обмеження у сфері праці, а також щодо деяких аспектів конституційних прав і свободи людини. Зокрема, мовиться про обмеження статей 43, 44, 45 Конституції України, що регулюють право на працю, відпочинок та страйк. Отож про найбільш важливі нововведення, з якими ми житимемо до скасування в країні воєнного стану.

З ініціативи роботодавця допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, під час перебування у відпустці, крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підставою для звільнення в період відпустки може бути відмова працівника від переведення на іншу роботу для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій.

Водночас не застосовуються норми ст. 43 Кодексу законів про працю України щодо необхідності отримання попередньої згоди профспілкового органу (крім випадків звільнення працівників, обраних до профспілкових органів).

З ініціативи працівника надано право розірвати трудовий договір без двотижневого строку попередження у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, та загрозою для його життя і здоров’я. Винятки – залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Так, мають. Для забезпечення прав безробітних в період дії воєнного стану та враховуючи можливі труднощі зі зверненням до центрів зайнятості особисто, запроваджено можливість подати заяву про набуття статусу безробітного чи його подовження через портал «Дія» (diia.gov.ua/services/dopomoga-po-bezrobittyu). 

Облік осіб, які шукають роботу, проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування таких осіб. Розмір допомоги з безробіття залишається незмінним, наразі Державний центр зайнятості декларує продовження здійснення соціальних виплат у період воєнного стану.

З 24 березня виплата заробітної плати може бути відтермінована в разі неможливості її виплати через ведення бойових дій до моменту відновлення діяльності підприємства. Але роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для своєчасної її виплати працівникам. Якщо нарахування певних надбавок, доплат, премій гарантовано лише колективним договором, роботодавець має право з власної ініціативи зупинити дію таких положень колективного договору.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Але звільнення від відповідальності не звільняє від виконання самого зобов’язання. Після скасування воєнного стану роботодавець зобов’язаний виплатити працівникам заробітну плату згідно з умовами трудових договорів.

На період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я. Це можливо лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередню роботу. Норми про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року) на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого різновиду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Допускається збільшення тривалості робочого часу із 40 годин до 60 годин на тиждень. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень роботодавець встановлює за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.

Час початку й закінчення щоденної роботи (зміни) визначає роботодавець.

За матеріалами: Офісу освітнього омбудсмена України Сергія Горбачова (eo.gov.ua),
юридичної групи LCF (lcf.ua), компанії Nota Group (notagroup.com.ua)