Доки українські воїни трощать підрозділи рашистських зайд, аграрії діють на своєму фронті. І далеко не завжди в умовному тилу, адже багато фермерських господарств та агрохолдингів опинилися в зоні активних бойових дій. Водночас від того, наскільки успішно вітчизняному агропромисловому комплексу (АПК) вдасться провести посівну кампанію та який восени зібрати урожай, залежать і продовольча безпека держави, і рівень валютних надходжень від експорту аграрної продукції.

В усіх регіонах країни, де не ведуться активні бойові дії, посівна кампанія вже розпочалася. Сіють ранні ярі культури – пшеницю, овес, також незабаром почнеться висадка овочевої групи, зокрема класичного борщового набору (морква, буряк, цибуля, капуста, картопля).

Проте питання, які площі вдасться в результаті засіяти, залишається відкритим. Наразі найголовніші проблеми: власне бойові дії, порушені логістичні ланцюжки та забезпечення аграріїв паливно-мастильними матеріалами (ПММ). 

«Працювати в «гарячих» районах, де на полях стирчать «Гради», нереально. Працювати технікою, коли окупанти ганяють вперед-назад полями, теж неможливо. Там, де ще можна, аграрії беруть зі складів насіння, яке є в наявності, але там не так всього багато. Всі чекали, що сполучення налагодиться, але його немає. Пального взагалі не можемо знайти», – розповів ресурсу latifundist.com представник однієї з дистрибуторських компаній у Херсонській області.

Олександр Кубраков, міністр інфраструктури, 29 березня заявив, що нині одне з ключових завдань його відомства – забезпечити стабільну логістику сільськогосподарської техніки та запчастин до неї, добрив, пального тощо. «Так, є деякі складнощі на окремих маршрутах, однак загалом можемо говорити про те, що ми здатні забезпечити бізнес усім необхідним для старту весняної посівної кампанії», – наголосив міністр.

Хоча збитки, завдані окупантами українській інфраструктурі, дійсно величезні – орієнтовно 500 млрд USD. «Багато обʼєктів повністю зруйновані, дороги, мости, аеропорти – це десятки мільярдів, деякі підприємства зруйновані повністю, технології втрачені», – сказав Олександр Кубраков. 

Чимало проблем зі забезпеченням аграріїв ПММ. Окупанти змінюють свою стратегію, нарощуючи ракетні удари в різних точках України та намагаючись поцілити, зокрема, у великі сховища пального. «Щодо нафтобаз, я б додав ще щодо продуктових складів. Можна сказати, що це не тактика, а стратегія. Це зміна стратегії взагалі бойових дій росії», – зазначив Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ. 

За його словами, зараз головним завданням буде розосередження харчових продуктів та нафтопродуктів. «Думаю, нам вдасться це зробити й мінімізувати ту шкоду, яку вже завдали. В принципі, не настільки критичну і для посівної, і для армії, і для Укрзалізниці – головних споживачів пального», – додав радник міністра.

Також зафіксовано цілеспрямовані удари по місцях стоянки сільськогосподарської техніки. Мета окупантів очевидна – зірвати в Україні посівну кампанію. Ще одна проблема – нестача робочих рук для проведення польових робіт. Адже багато людей пішли на фронт, записалися в тероборону, займаються волонтерством, дехто виїхав з місць постійного проживання.

Уряд сформував в Україні стратегічні продовольчі запаси на кілька років, заявив 29 березня на засіданні Кабінету Міністрів прем’єр Денис Шмигаль. За його словами, це ті запаси, які зібрали після посівної минулого року. Тарас Висоцький, заступник міністра аграрної політики та продовольства, також не має сумнівів, що Україна зможе прогодувати себе, незважаючи на російську навалу. «Немає ризику того, що не буде вироблено достатньо продукції для внутрішнього споживання. Українці можуть бути спокійні. Насамперед ідеться про суттєве скорочення експорту продукції, тобто постачання продукції в інші країни світу», – повідомив урядовець.

Останні десятиліття Україні експортувала 70-80% усієї сільгосппродукції, забезпечуючи величезні валютні надходження. У 2021 році аграрний експорт приніс 22 млрд USD. «Якщо ми говоримо про цю посівну, є ризики, що зможемо засіятися не на всій території. Існують ризики втрати 20-30% посівів. Це означає, що для внутрішнього споживання ми матимемо достатньо продукції. Але якщо ми говоримо, що одна третина може бути втрачена – це колосальні гроші, це сім мільярдів доларів, які приходили в країну. І агросектор платив, якщо всі податки об’єднати, – близько 70 мільярдів гривень. Знову ж таки, якщо брати одну третину, це 15-20 мільярдів гривень, навіть 20-25 мільярдів можуть бути втрачені для бюджету», – розповів Тарас Висоцький.