Цьогорічні жнива завершилися – вже повністю зібрані чотири основні культури: пшениця, ячмінь, рапс і горох. Причому за першими двома встановлено історичні рекорди. Пшениці намолотили 32,9 млн т, ячменю – 10,1 млн т, повідомила пресслужба асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ). 

Нібито непогані справи й з іншими культурами, зокрема соняшником. Але радіти українцям не варто – восени основні харчові продукти продовжуватимуть дорожчати. Дадуться взнаки величезний попит на зовнішніх ринках, а також той фактор, що значну частину собівартості харчів становлять аж ніяк не сільськогосподарські чинники.

Повзуче подорожчання спостерігається на всі основні продукти. Дешевшають лише сезонні овочі. Як розповіла РБК-Україна директорка однієї з торгових мереж у Вінниці Наталія Рекута, нічого дивного в цьому немає. «За 20 років у сфері торгівлі я переконалася, що деякі харчові продукти незмінно дорожчають восени. Такий процес не зупинити. Серед причин така: зростання попиту на західних ринках логічно призводить до зростання цін на внутрішньому. Розумієте, виробнику просто немає сенсу, по-перше, продавати дешевше, а по-друге, витрачати кошти на зберігання продукції – оренда приміщень і ємностей. Збільшення експорту вплине і на наш улюблений, стратегічний продукт, як-то кажуть, «національну валюту» – сало», – каже вона.

Попри зернові рекорди, хлібобулочні вироби цієї осені щомісяця дорожчатимуть на кілька десятків копійок. «Хліб дорожчатиме на 1-1,5 відсотка щомісяця, незалежно від ціни на зерно. У хлібі є олія, у хлібі є цукор, борошно», – зазначає Олег Пендзин, член Економічного дискусійного клубу.

Павло Коваль, генеральний директор Української аграрної конфедерації, теж вважає, що ціни на хлібобулочні вироби не зменшаться. «Зниження малоймовірне, тому що, крім ціни на зерно, ще є зростання витрат. Скажімо, таких, як електроенергія для підприємств, яка зараз становить 4 гривні за кіловат-годину, пальне, на яке ціни ростуть», – каже він.

Парадоксальна ситуація склалася на ринку м’яса птиці: під час зростання обсягів виробництва, які вже перевищують внутрішній попит, ціни продовжують зростати. Про це заявила провідна наукова співробітниця Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Наталія Копитець, інформує agronews.ua.

За її словами, на початку вересня середня гуртово-відпускна ціна на м’ясо птиці (тушку курячу) зросла на 29%, як порівняти з аналогічним періодом минулого року, – до 58,81 грн/кг. Водночас за останніми даними Державної служби статистики (Держстату), у липні цього року найбільших змін зазнали споживчі ціни на тушку курячу та філе куряче. Споживчі ціни на тушку зросли проти липня 2020-го на 34,59 % і склали 69,34 грн/кг, на філе – на 29,3% (109,7 грн/кг).

Науковці Інституту аграрної економіки пояснюють таке стрімке зростання споживчих цін на м’ясо птиці кількома чинниками. По-перше, за період з січня по липень 2020-го споживчі ціни на тушки курячі знизилися на 17%, а на філе – на 22,3%. Це було обумовлено карантинними заходами, пов’язаними з Covid-19, які передбачали закриття кордонів. Отже, з одного боку експорт був призупинений, а з другого боку, внутрішнє споживання було обмежене низькою платоспроможністю населення.

Тому зростання цін у січні – липні цього року зумовлене відновленням їх до рівня 2019-ого. Адже у липні того року споживчі ціни на тушку курячу становили відповідно 61,78 грн/кг, а за куряче філе слід було заплатити 109,19 грн/кг. Крім того, важливим фактором зростання споживчих цін у січні – липні цього року стало скорочення на 3,5% поголів’я птиці, спричинене зростанням собівартості внаслідок подорожчання зернових культур та комбікормів.

Подальшу цінову ситуацію на м’ясо птиці визначатимуть ціни на вхідні ресурси та платоспроможність населення. За прогнозами Інституту аграрної економіки, до кінця 2021 року можливе подорожчання всіх видів м’яса птиці на 3-7%, підсумувала Наталія Копитець.

Наприкінці серпня генеральний директор «Українського клубу аграрного бізнесу» Роман Сластьон в ефірі «Громадського радіо» хвалився, що через сприятливу погоду цього року очікують на гарний урожай соняшника, що мало б сприяти зниженню ціни на соняшникову олію. Але не так сталося, як гадалося. Днями телеканал «Прямий» із посиланням на Держпродспоживслужбу, повідомив, що приблизно 48% посівів соняшнику вражені фомозом (зараження рослини). Тож ціни на олію залишатимуться високими. Наразі літр олії можна купити приблизно за 55-60 грн, що на 75% дорожче ніж рік тому.

Проте українську олію в країнах Євросоюзу продають… вдвічі дешевше. Цей парадокс у своєму блозі на glavred.info пояснив фінансовий аналітик Олексій Кущ. «Україна – номер один серед світових виробників соняшникової олії. Водночас обсяги перероблювання в Україні істотно перевищують внутрішні потреби: із 6,7 млн т самі українці в кращому випадку споживають за рік лише 0,4 млн. Зараз за умовний літр соняшникової олії у великому гурті на експорт можна отримати приблизно один долар, а під час продажу на внутрішньому ринку в роздріб – цілих два. Пояснюється це низьким платоспроможним попитом населення і фактором так званих «товарів Гіффена». Простими словами, знизивши ціну і торгову маржу до мінімуму, торгові мережі не компенсують втрати зростанням обсягів проданого товару. Тому краще продавати менше, але дорожче: кому треба, той купить, навіть переплачуючи. І українці переплачують... Фактор «товару Гіффена» означає, що є група соціальних товарів, попит на які зростає при збільшенні ціни, хоч це і звучить, на перший погляд, парадоксально. Якщо люди очікують зростання цін, вони запасаються навіть за завищеними цінами», – написав Олексій Кущ.

Наразі дешевшають лише овочі, що зумовлено традиційними сезонними коливаннями. «Щодо минулого місяця, на 7% знизилися ціни на картоплю, а порівнюючи з минулим роком – на 14%. За минулий місяць втратили в ціні морква та буряк, 25% – морква, 24% – буряк. Капуста та цибуля подешевшали на 12% та 16%», – повідомила пресслужба Міністерства агрополітики і продовольства з посиланням на дані обласних держадміністрацій.

Також в Україні стрімко знижуються ціни на тепличні огірки. Водночас ще тиждень тому спостерігалося різке подорожчання. Наразі тепличні комбінати продають огірки по 10-15 грн/кг, що на 35% дешевше, ніж наприкінці минулого тижня. Проте ціни можуть знизитися ще більше. 

Зауважимо, що зниження ціни було очікуваним, тому що з кожним днем на ринку зростає пропозиція огірка другого обороту, а от попит залишається порівняно невисоким. Про це повідомляє East-fruit. Як стверджують самі виробники, вони змушені знижувати ціни через значне ослаблення попиту на тепличні огірки. Представники роздрібних мереж і гуртових фірм згодні купувати огірки невеликими партіями, посилаючись на вкрай низькі темпи продажу.

Зростання цін «розганяють» і внутрішні, і зовнішні чинники. Вирощування аграрної продукції – це приблизно 13% українського ВВП та близько половини її експорту. За даними Держстату, в січні – липні 2021 року Україна продала на зовнішніх ринках зернових на 5,16 млрд USD (на 4,4% більше ніж за аналогічний період минулого року); жирів та олій тваринного або рослинного походження – на 3,77 млрд USD (плюс 10,4%). Більше валюти в країну приніс лише експорт чорних металів (7,54 млрд USD).

Зовнішні чинники: збільшення ціни та попиту. Величезні обсяги коштів, які країни світу витратили зі своїх резервів для підтримки економіки під час пандемії, спричинили інфляцію та підвищили світові ціни загалом. «Інфляція у світі є рекордною. Навіть у США вона перевищила 5 відсотків. Серед причин – інфраструктурні та інші проєкти, які передбачають «накачування» світових економік додатковими грошима. І ми бачимо, що торік світові ціни на кукурудзу, соняшникову олію та пшеницю були істотно нижчими. Це наслідок «накачування» світової економіки грошима. Тепер ціни на агропродукцію у світі стрімко пішли догори. Отже, всередині України дорожчає навіть та продукція, яку ми вирощуємо самі. Адже тут є паритет з експортом: те, що дешевше в Україні, вигідніше експортувати», – розповів Радіо Свобода Володимир Лапа, радник президента УКАБ та колишній заступник міністра агрополітики. 

Водночас деяким геополітичним гравцям на зернових ринках українські рекорди тільки сняться. Через несприятливі погодні умови Китай, найбільший імпортер зернових у світі, значно погіршив прогнози на власний урожай. Тому Пекін заявив про плани закупити за кордоном втричі більше кукурудзи, ніж торік. Україна ж експортує до Китаю до половини кукурудзи свого виробництва. Подібна ситуація на ринку соняшника, рапсу, сої.

Внутрішні чинники: збільшення собівартості та корупція. Одночасно зростають витрати українських аграріїв. Ціна на мінеральні добрива сягнула максимуму за останні 5-6 років. Певний ефект має також ринок землі, який запрацював, починаючи з липня. У компанії МХП (виробник понад половини птиці в Україні та кормів для неї) констатують, що ринок землі стимулює поступове зростання орендної плати за паї, інформує Радіо Свобода.

Селяни-пайовики більше заробляють, але відтак зростають витрати у фермерів і агрохолдингів. У компанії МХП говорять, що основна їхня витрата у виробництві курятини та яєць – вартість кормів. А під час вирощування кормових культур (кукурудзи, сої, пшениці) основними витратами є оренда паїв та земельні податки.

Й нарешті, головна українська «фішка» – корупція. У серпні в аеропорту «Жуляни» під час спроби втечі за межі України затримали Андрія Власенка, керівника «Державної продовольчо-зернової корпорації України» (ДПЗКУ). Слідчі Нацполіції повідомили йому про підозру в «привласненні, розтраті майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем».

Слідчі викрили численні факти реалізації злочинної схеми. Зокрема, за кредитні кошти, отримані під держгарантії, посадовці ДПЗКУ закуповували зернові через фіктивні підприємства та експортували товар за ціною, значно нижчою за ринкову. Протягом січня – травня 2021 року держкорпорація уклала зовнішньоекономічні контракти на експорт зернових з іноземними компаніями на понад 231 млн USD. Наприкінці липня дебіторська заборгованість цих компаній перед ДПЗКУ склала понад 57 млн USD. І це лише один зі злочинних епізодів.

Одностайна думка експертів – на зниження вартості продуктів очікувати не варто. Можливі якісь ситуативні знижки на певні групи товарів, але вони не будуть тривалими. Найкращим варіантом буде так зване плато – коли основні продукти не дорожчають, але й не дешевшають.