Українська економіка виявилася стійкішою, ніж очікували, коли починався весняний локдаун. «За підсумками 2020 року реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) України скоротиться на 4,8%, і це краще, ніж наш найоптимістичніший сценарій. Як бачимо, уряд досить реалістично оцінював ситуацію», – заявила директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Вероніка Мовчан під час публічної дискусії в Укрінформі на тему «Що пережили Україна та світ у 2020 році, і чого нам чекати у 2021 році: політичні й економічні прогнози».

На її думку, такому результату сприяли, зокрема, стале споживання та підвищення із 1 вересня мінімальної зарплати до 5 тис. грн. «Виявилося, що споживання домогосподарств є сталим і, за нашими оцінками, скоротиться на 1-1,5% за результатами року, і це значно краще, ніж прогнозувалося. Це пояснюється тим, що, попри кризу, реальна зарплата не скорочується, інфляція залишається дуже помірною: за результатами року вона буде приблизно 3%», – розповіла Вероніка Мовчан.

Прогнози на наступний рік також оптимістичні, тим паче, що вже зараз спостерігаються ознаки відновлення економіки. «Ми зараз перебуваємо в ситуації, коли в нас економіка відновлюється вже другий квартал поспіль. Зараз за останні місяці, за останні квартали в нас є відновлення економіки до рівня 2019-го і навіть вище. Про це свідчать такі показники, як оборот роздрібної торгівлі, споживання електроенергії, промислове виробництво відновило свої показники, експортні-імпортні показники також у нас сприятливі», – розповів нещодавно в інтерв’ю для «Суспільного ТБ – UA:Перший» міністр фінансів Сергій Марченко. За його словами, експорт відновлюється краще, ніж імпорт. Тому є всі підстави вважати, що в наступному році в нас буде зростання.

Однак насправді існує одна велика загроза. Згідно з урядовими прогнозами, за результатами поточного року експорт українських товарів, найімовірніше, скоротиться лише на 3-4%, і це пов’язано з тим, що Китайська Народна Республіка (КНР) продовжувала дуже активно споживати, зокрема, зернові культури, а Україна туди дуже багато постачає. 23 грудня відбулося четверте за ліком засідання Комісії зі співробітництва між урядами України та КНР. За результатами засідання віцепрем’єр Ольга Стефанішина та віцепрем’єр Державної ради КНР Лю Хє підписали план дій щодо співпраці та пришвидшення реалізації спільних намірів у торговельно-економічній, інвестиційній сферах, секторах інфраструктури та енергетики, аграрній, промисловій та гуманітарній сферах тощо.

Експерти кажуть, що це великий успіх, адже останніми роками у роботі цієї важливої для обох сторін комісії було безліч різних проблем. Водночас, згідно з даними Держстату України, у 2019 році товарообіг між Україною та КНР становив 12,79 млрд USD та зріс на 30%, порівнюючи з попереднім роком (Повних даних за 2020-й ще немає. – «Львівська Пошта»). Загалом для низки українських виробників китайський ринок з 2014 року фактично замінив російський.

Але на заваді амбітним планам співпраці двох країн, може стати… моторобудування. На початку грудня інвестори з КНР, які ще в 2016-ому придбали акції Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Мотор Січ» (м. Запоріжжя), почали міжнародний арбітраж з метою стягнення з держави Україна 3,5 млрд USD, оскільки кваліфікують дії української влади як «експропріацію їхніх інвестицій».

Чотири роки тому китайська Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment (BSAII) підписала з власником «Мотор Січі» В’ячеславом Богуслаєвим меморандум про співпрацю – планували побудувати літакобудівний завод у КНР для того, аби перенести туди виробництво із Запоріжжя. «Китайські інвестори донині не мають можливості реалізувати свої права, оскільки на акції підприємства накладено низку арештів за ініціативою Служби безпеки України (СБУ) та Генеральної прокуратури України (ГПУ), а Антимонопольний комітет України (АМКУ) систематично відмовляється розглядати заявки на концентрацію. Розслідування ініційованої СБУ справи всі ці роки не ведеться, по ньому немає ні підозрюваних, ні роз’яснень. Спроби різних акціонерів ПАТ «Мотор Січ» оскаржити арешт акцій в українських судах також не дали результату, збори акціонерів підприємства не проводилися три роки, дивіденди не виплачуються, власники акцій позбавлені можливості брати участь в управлінні», – йдеться в позовній заяві.

Наскільки цей арбітраж позначиться на міждержавних контрактах між Києвом і Пекіном – наразі не береться прогнозувати ніхто. Однак втрата китайських ринків збуту чи запровадження урядом КНР якихось санкцій проти деяких українських компаній може дуже боляче позначитися на економічних показниках у наступному році.