У четвер, 26 грудня, команди Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України» та російського монополіста «Газпрому» зустрілися, щоб спробувати остаточно погодити умови договору про транзит газу. «Кожна сторона має свої проєкти договорів, а от підписати потрібно лише один комплект. Власне 26 грудня ми й будемо працювати над спільним варіантом. Ще раз наголошу, що спільний варіант не означає, що передбачаються суцільні поступки з нашого боку. Ми в жодному разі не дамо поступитися національним інтересам України», – заявив напередодні зустрічі виконавчий директор НАК Юрій Вітренко. За його розрахунками, завершити погодження документу можуть вже в п’ятницю, 27 грудня, але у разі потреби продовжать роботу на вихідних.

Нагадаємо, що попередній контракт на постачання газу з Російської Федерації до країн ЄС через українську газотранспортну систему (ГТС) закінчується 31 грудня. Москва до останнього наполягала на укладенні угоди лише на рік та відмові від усіх претензій в судах. Натомість в Києві наполягали на укладенні довгострокового контракту на 10 років з гарантованими обсягами транзиту, прекрасно розуміючи, що короткий річний контракт потрібен «Газпрому» виключно для добудови газопроводу «Північний потік – 2».

«Україну влаштує укладення лише довгострокового контракту на транзит російського газу до Європи, який, з одного боку, забезпечить повноцінне використання нашої ГТС, а з другого боку, енергетичну безпеку України та Європи. Ми повинні отримати не якийсь проміжний варіант на один рік, щоб росіяни могли закінчити свою інфраструктуру і потім політично тиснути на європейські країни та Україну. Ми хочемо прогнозованих, взаємовигідних, стабільних умов роботи з нашими європейськими партнерами за європейськими правилами», – заявляв свого прем’єр-міністр Олексій Гончарук.

Урешті-решт 20 грудня «Нафтогаз» і «Газпром» підписали протокол про намір укласти новий транзитний договір за принципом «і нашим, і вашим». Подробиці ще узгоджують, але вже відомо, що Україна готова відмовитися від позовів проти російського монополіста, натомість контракт буде укладено на п’ять років із можливістю пролонгації ще на 10 років.

Поступливість Москви, яка до цього посіла вкрай жорстку позицію, поза сумнівами обумовлена не менш жорсткою позицією Сполучених Штатів. 17 грудня Сенат США затвердив оборонний бюджет на 2020 рік, в який включили адресні санкції проти компаній, причетних до будівництва «Північного потоку – 2». З огляду на це швейцарська компанія Allseas, чиї кораблі прокладають газогон, призупинила всі роботи. Водночас власних плавзасобів аналогічного класу в РФ просто немає.

Новий транзитний контракт українські експерти та політики оцінюють по-різному: від «ми їх дотиснули» до «підла зрада національних інтересів». Чи не найбільше рейваху зчинилося навколо відмови від українських позовів проти «Газпрому».

Однак тут є кілька важливих моментів. Загальна сума претензій України до «Газпрому» сягає 22 млрд USD, із них 2,9 млрд USD російський монополіст уже гарантовано повинен сплатити за рішенням Стокгольмського арбітражу, ще 7 млрд USD – штраф Антимонопольного комітету України (АМКУ), 12,2 млрд USD припадає на новий позов у Стокгольмському арбітражі.

Певний час існував варіант компенсації «Газпромом» 2,9 млрд «стокгольмських» USD за вже задоволеним у лютому 2018 року позовом власне газом, але урешті-решт домовилися, що Україна ще до кінця поточного року отримає «живі» гроші. Про накладений АМКУ штраф 7 млрд USD і так можна було забути – це суто внутрішнє рішення, яке «Газпром» за будь-яких обставин просто проігнорував би.

Залишаються ще 12,2 млрд USD, що припадають на новий позов у Стокгольмському арбітражі. Міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель докладно прокоментував цю ситуацію в своєму блозі на Економічній правді. «Що таке 12,2 мільярда доларів, про які йдеться в протоколі? Це потенційний виграш в арбітражі за упущену вигоду. Тут є три ключові моменти: сама цифра і слова «потенційний» та «упущена». Ми могли б їх отримати, якщо би «Газпром» повністю відмовився від транзиту через Україну і не пускав сюди інших (питання, хто міг би бути цим іншим, теж актуальне). Але якщо «Газпром» прокачував хоча б мінімальні об’єми, то нам вже було б складно підтримувати переконливість своєї позиції. Крім того, арбітраж – це довгий і витратний процес. Припустимо, ми б отримали 12,2 мільярда доларів (мінус судові витрати) протягом 3-5 років, якщо б наша ГТС стояла порожньою. Чи було б це перемогою для України? Ні. Тому що за наявними домовленостями ми маємо отримати більше від транзиту, ніж могли би виграти в суді за його відсутності. Крім того, Україна втратила би статус транзитної держави, а наявну нішу зайняли компанії-постачальники скрапленого газу», – написав Олексій Оржель.

Останній суперечливий момент – скорочення транзитних обсягів із нинішніх 90 млрд куб. м на рік до 65 млрд куб. м у 2020-ому і до 40 млрд куб. м у 2021 – 2024 рр. Здавалося б, Україна втрачає приблизно половину від традиційних надходжень приблизно 3 млрд USD, які «Газпром» щороку платив за транзит. Однак уже згаданий Олексій Оржель, незважаючи на зменшення обсягів, упевнено говорить про ті самі 3 млрд USD. Водночас про розцінки на транзит у новому контракті ні в Москві, ні в Києві – ні пари з вуст. Відповідь одна – «ця інформація становить комерційну таємницю». Водночас віцепрем’єр РФ Дмитро Козак публічно не заперечує варіант збільшення вартості транзиту. У такий спосіб «газовий калькулятор» (принаймні з огляду на наявну зараз в публічному доступі інформацію) показує плюс для України. Остаточні висновки можна буде робити після підписання контракту та публікації його повного тексту.