Те ж стверджує політичний експерт Дмитро Раїм. “Я написав на своїй Facebook-сторінці прізвище майбутнього прем’єр-міністра, того, на кого натякає президент Володимир Зеленський. І в принципі ця людина дуже впізнавана і шановна на Заході. Він хороший економіст. І якщо нічого за наступний тиждень не відбудеться, то Владислав Рашкован стане главою уряду України”, – сказав експерт у ефірі політичного ток-шоу “Рада. Перезавантаження” на телеканалі NewsOne. 

Опосередкованим доказом того, що саме Владислав Рашкован вважається найбільш реальним претендентом на посаду прем’єра, можна вважати його статтю в авторитетному журналі “Новое время”, опубліковану за три дні до позачергових парламентських виборів. У матеріалі “Унікальний шанс” фактично подано розгорнуту програму майбутнього прем’єрства (див. “Пряму мову”. – “Львівська Пошта”).

Якщо ці прогнози збудуться, це означатиме, що Зекоманда чітко усвідомлює необхідність продовження співпраці з МВФ. Навіть незважаючи на відверті погрози з боку кума Путіна Віктора Медведчука, в якого, судячи з усього, буде друга за чисельністю депутатська фракція в новообраній ВРУ. “Продовження співпраці України з МВФ може обернутися “могилою” для політичної сили і високих рейтингів Володимира Зеленського. Це може статися і в тому випадку, якщо на пост прем’єр-міністра буде призначено людину, яка просуває “кабальні” інтереси МВФ. Я вас попереджаю: в такому разі ми як опозиція цими трьома буквами – МВФ – вас просто знищимо”, – попередив в ефірі телеканалу “112 Україна” політолог-міжнародник Олег Волошин, який йшов на вибори в списку політичної партії “Опозиційна платформа – За життя” під №30.

Щоправда, не все так просто. Про нову програму співпраці з Фондом у ніч після парламентських виборів 21 липня під час одного з брифінгів у штабі “Слуги народу” розповів представник президента в КМУ Андрій Герус. “Я цього тижня буду зустрічатися з представником МВФ... Зараз у нас попередня програма фактично завершена трохи достроково. Будуть перемовини у вересні стосовно нової програми. Які пункти будуть прописані у меморандумі – це буде залежати від результатів переговорів. Однозначно, потрібно буде виходити на позицію, яка дозволить продовжити співпрацю з МВФ”, – сказав він. Проте значно важливішою була наступна теза Андрія Геруса: “На мою думку, ціну газу не варто вписувати в меморандум як ключову умову”. За його словами, ціна на газ для населення є політичним питанням, на ньому часто спекулюють.

Водночас власне встановлення єдиної ціни для побутових споживачів та промисловості було одним із ключових “маяків” МВФ під час укладення всіх попередніх угод. На думку Фонду, це дає можливість уникнути субсидування комерційними споживачами неплатежів населення за житлово-комунальні послуги. Крім цього, це унеможливлює багатомільярдні шахрайські оборудки, коли куплений задешево газ “для населення” потім використовувався промисловими підприємствами (передусім металургійними та хімічними, які виробляють мінеральні добрива), що давало можливість купці олігархів ставати щораз багатшими.

Чи не вийде так, що спроба майбутнього уряду “сподобатися всім”, знизивши ціну газу напередодні опалювального сезону, призведе до того, що не вдасться дійти згоди з МВФ про якусь нову програму фінансування? Тим паче, що існує ще один тривожний “маяк” – уже традиційний із самого початку співпраці з Фондом: активізація боротьби з корупцією. І хоча створений багатостраждальний Антикорупційний суд повинен розпочати свою діяльність вже на початку вересня, у МВФ наполягають на відновленні кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Тож чи вдасться домовитися про відновлення співпраці поки невідомо.

Низка експертів вважає, що на цей момент особливого ризику від неотримання чергових траншів від МВФ немає. У короткостроковій перспективі Україна зможе утримати макрофінансову стабільність – резерви витримають боргове навантаження. “Україні не загрожує дефолт у разі припинення співпраці з МВФ. Стосовно подальшої співпраці з цією міжнародною організацією, то вона є вкрай важливою для підтримки макрофінансової стабільності, і Україні саме час перейти до обговорення нової програми співпраці. Однак питання не стоїть так: “МВФ або дефолт” – розмови про дефолт узагалі не мають реального підґрунтя”, – заявив минулого тижня голова НБУ Яків Смолій на зустрічі у “Європейській бізнес асоціації”.

У НБУ похизувались, що станом на 1 липня цього року золотовалютні резерви України становили близько 20,6 млрд USD. Однак усі, хто має заощадження, чудово знають, що будь-яка “заначка” має дивну здатність швидко закінчуватися. До кінця 2021 року Україні потрібно буде сплатити близько 20 млрд USD за валютними боргами. Відсутність фінансування з боку МВФ означатиме обвал гривні, скорочення виробництва (а це означає зростання безробіття), затримки зарплат та соціальних виплат, банкрутство низки дрібних банків і втрату довіри населення до фінустанов загалом.

Крім того, “заморозка” відносин із МВФ може позбавити Україну підтримки інших міжнародних фінансових інституцій. Виділення чергового траншу від МВФ пов’язане з отриманням ще цього року 500 млн EUR макрофінансової допомоги від ЄС, 1 млрд USD у вигляді двох траншів від СБ і залученням щонайменше 2 млрд USD на ринку єврооблігацій.

Але справа не лише в макроекономічних показниках чи золотовалютних резервах. Співробітництво з Фондом – це своєрідний “лакмусовий папір” для інвесторів. Економіки, що розвиваються, зазвичай більш чутливі до впливу світової кон’юнктури, аніж розвинуті країни. І Україна не виняток із цього правила. Адже увесь її експортний потенціал фактично базується на сировинних галузях із незначним ступенем переробки та невеликою доданою вартістю, зокрема металургії та аграрно-промислового комплексу (АПК).

“У 2016 – 2017 роках значний внесок у ВВП було зроблено за рахунок хорошого врожаю, а це вкрай мінливий і складно прогнозований фактор, бо щороку рекордних врожаїв може й не бути, – пояснила агентству Укрінформ економістка українського представництва СБ Анастасія Головач. – Інші ж галузі, що суттєво впливають на зростання нашого ВВП, – це сектори, орієнтовані на внутрішнє споживання, що теж не найкращий із варіантів. Адже внутрішнє споживання не підвищує експортного потенціалу, не допомагає нам інтегруватися у глобальні ланцюжки доданої вартості, збільшувати конкурентоспроможність, підвищувати продуктивність, тобто задіяти усі можливі механізми, які допомагають сталому розвитку”.

“Доки Україна залишатиметься чітко орієнтованою на міжнародні сировинні ринки, доти буде бідною і максимально залежною від світових економічних процесів, – погоджується виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. – Тобто у будь-якому випадку ми програватимемо країнам, що виробляють кінцеву продукцію. Адже “сировинні” економіки не можуть розвиватися достатньо швидкими темпами”.

Тож співпраця з МВФ означає, зокрема, й прихід серйозних міжнародних інвесторів, чиї гроші та досвід дадуть можливість модернізувати українську економіку. А це означатиме додаткові надходження до бюджету та скорочення безробіття. А в перспективі повернення з-за кордону бодай частини українських заробітчан.

журнал “Новое время”