Іван Феськів, голова правління ВАТ "Кредобанк", про перспективи українських банків, відновлення кредитування та кризу довіри

Після фінансових потрясінь осінньо-зимового періоду більшість українців з надією сприйняла зміцнення гривні та довгоочікуване скасування заборони на дострокову видачу кредитів, проте назагал фінансові перспективи більшості українців залишаються доволі туманними. Про найближче майбутнє банків, а отже, й їх клієнтів "Пошта" поспілкувалася з Іваном Феськівим, головою правління ВАТ "Кредобанк".

- Як Ви оцінюєте стан сьогоднішньої банківської системи в Україні?

- Українська банківська система ніколи не була такою, якою мала б бути у країні з ринковою  економікою. Частина  банків  була  банками  номінально,  а по суті - касовими центрами певних  політичних  і   фінансово-промислових  груп.

Тому, як на мене, криза виконає певну функцію "очищення від піни" і приведе нашу банківську систему у більшу відповідність до ринкових вимог. Відбудеться  перерозподіл  ринку, посилять свої позиції більш  надійні  банки, з  правильно  побудованою  структурою  та   системою управління  ризиками.

Щодо  стану банківської системи, то медики  люблять   вживати  термін  "відносно стабільний". Зараз ми маємо саме таку ситуацію. Є низка  ознак, що  свідчать  про  поліпшення  ситуації у  банківській та   фінансовій  сферах, однак  назвати  цю  тенденцію стабільною у  довготерміновій  перспективі не   візьметься  ніхто. Дуже  багато  залежить  від порозуміння  і  дій  політиків.   Адже їхніми  діями, чи краще сказати, бездіяльністю значною мірою була спровокована й глибина фінансової кризи в Україні. Коли був потрібен аварійний план, який би стабілізував ситуацію та забезпечив збільшення  пропозиції  валюти на ринку, парламент, замість проявити єдність, не підтримав закон про обов'язковий продаж валюти. Депутатам було байдуже, що мільйони позичальників через це мали істотні втрати. Депутатам-бізнесменам важило на тому, що вони не могли отримати запланований прибуток на експорті, тож хотіли отримати його на курсових різницях, а для цього було потрібно тримати високий курс долара.

- Як вплинула криза на банки з іноземним капіталом?

- Іноземні інвестори побачили, що в Україні не простий ринок і є низка системних ризиків, пов'язаних з адміністративно-бюрократичною культурою, з відсутністю чіткого механізму захисту кредиторів з боку судової системи та недостатнім рівнем фінансової культури у населення. Вже зараз є ознаки того, що частина гравців, які очевидно розраховували на легкі гроші та сприятливі умови, оголосила про свій вихід з України у тій чи іншій формі. Це, наприклад, ING банк, який закриває свій роздрібний бізнес, або Swedbank, коментарі керівників якого свідчать про зміну планів розвитку на українському ринку. Натомість  інші іноземні гравці, побачивши, що частина українських банків має великі проблеми і за рахунок цього вони можуть збільшити свою долю ринку, почали сюди більше інвестувати. До таких банків належать передусім російські. Наші польські інвестори також бачать перспективу, бо вважають, що їх банк вже навчився працювати в українських умовах. Польський банк РКО ВР, який є власником Кредобанку, в основному орієнтувався на фізичних осіб та малий і середній бізнес. А в Україні левова частина усіх інвестицій пішла до великих підприємств, тоді як малий бізнес є мало розвинутим і його доля у ВВП країни порівняно незначна. Саме цей сегмент наші інвестори вважають перспективним.

- То коли можна очікувати на відновлення кредитування з боку банків?

- Два місяці тому вартість міжбанківського кредиту становила 60-70% річних, тобто гроші були неймовірно дорогими. І підприємство, щоб узяти  кредит під  таку високу ставку, мусило мати надвисоку рентабельність, яка досягається зазвичай великою націнкою на продукцію. А в умовах кризи продати продукцію з великою націнкою дуже важко. Наразі ціна грошей зменшилася, депозити залучаються  банками під 18-25%.  При таких  цінових параметрах  вже є сенс надавати підприємствам позики. Зниження ціни на ресурси міжбанку, зменшення відсотків по депозитах, заспокоєння населення, скасування сумнозвісної постанови про заборону дострокової видачі депозитів - це перші передумови для відновлення ринку кредитування. Окрім того, чимало банківських установ отримали рефінансування від Національного банку. Тому ті фінансові структури, над якими не висить дамоклів меч зовнішніх запозичень, думаю, вже до осені розпочнуть кредитування.

- Але якою буде вартість кредитів?

- Це залежатиме від кількох чинників. Передусім від того, як уряд використає позику МВФ. Думаю, що ставка, яка була до кризи, влаштовує всіх - 13-14 % у валюті і близько 22% -24% у гривнях. Під час кризи банки набирали дорогих "коротких" грошей, і поки вони не замінять ці гроші на більш дешеві та довготермінові ресурси - на здешевлення  кредитних ресурсів не варто спо­діватися. Також чимало підприємств мають реальні проблеми з поверненням кредитів, а це ризики, які, відпо­відно, спричиняють здорожчання вартості  нових кредитів  для підприємств. Тому, думаю, до осені ставка кредитів коливатиметься на рівні 24-28% у гривнях. Український бізнес вже навчився давати собі раду з такою ставкою, хоча на Заході з такими дорогими грошима навряд чи би хтось працював.

- Нинішнє зміцнення гривні вважаєте системним чи тимчасовим явищем?

- Думаю, що МВФ буде вимагати дотримання ринкових методів визначення офіційного курсу, і курс на кінець року буде на рівні 8,5-9 грн за долар. Зниження курсу у поточний період - це багато в чому традиційне сезонне коливання. Проте суттєвого падіння долара не відбудеться, бо зміцнювати гривню ніхто не зацікавлений, інакше знову погіршиться сальдо торгового балансу і Україна знову матиме проблеми із зовнішніми платежами. Тому, мабуть, долар знизиться ще на кілька пунктів і потім буде балансувати у зазначених межах.

- За останній період банки серйозно втратили довіру населення. На Вашу думку, як це відіб'ється на ринку банків­ських послуг для фізичних осіб?

- Під час кризи з банківської системи, за оцінками НБУ, витекло близько 60 мільярдів гривень коштів фізичних осіб. Це фактично четверта частина  від їх загального обсягу. Таким чином, у населення на руках є значні грошові  кошти,  які виконують  функцію   накопичення. Якщо рівень інфляції в Україні становитиме 22%, за песимістичним прогнозом, то це означає, що людина, гроші якої просто лежать під  матрацом, щомісяця втрачає близько 2% їх вартості. Тому, думаю,  люди таки понесуть свої гроші у банк, і вони  виконуватимуть  свою функцію як засіб обігу і відіграватимуть значну роль у пожвавленні національної економіки.

- Проте особливо у період кризи банки постали перед українцями у вигляді монстрів, які не повертають своїм клієнтам їхні ж гроші. Видається, що переламати цей стереотип буде не так легко...

- Банк переважно контактує зі своїми клієнтами через менеджерів у фронт-офісі. Від професійності працівників фронт-офісів, від того, чи не тисне на них керівництво і чи правильно вони зорієнтовані, залежить їх настрій, а отже, й підхід до спілкування з клієнтом. Працівник банку має бути порадником клієнта: розповідати про можливості, небезпеки, наслідки тих чи інших дій. Дуже великої шкоди банкам завдала непрофесійність окремих банківських працівників і нерідко їх непорядна поведінка щодо клієнтів. Банк має бути партнером клієнта. Тоді як у нас клієнтові нерідко обіцяють золоті гори, а потім обдирають мов липку. Банк - це інститут суспільної довіри, яку потрібно формувати. А це важка щоденна праця.

- Дякую за розмову, з професійним святом Вас (інтерв'ю відбулося напередодні Дня банківських працівників, що відзначали учора  - "Пошта").