фото: dniprograd.org
Уже найближчим часом деякі міста в Україні можуть залишитися без централізованого водопостачання, в інших містах подача води може бути значно обмежена. Такий похмурий прогноз озвучила прес-служба акціонерної компанії “Київводоканал”. Головна причина – в середині червня несподівано зупинило роботу підприємство “ДніпроАзот”, яке є єдиним в Україні виробником рідкого хлору.
“Страшна картина світу”
Саме цю хімічну сполуку більшість українських водоканалів використовує для очищення і дезінфекції води з природних джерел (водойм та артезіанських свердловин). Щомісячна потреба водоканалів у рідкому хлорі становить від 500 до 800 т. Хоча це не найбільш екологічний спосіб, зате він один із найдешевших (його вартість – близько 2% у тарифі). Очищення також можна проводити за допомогою гіпохлориту, який виготовляється з кухонної солі та… того ж таки рідкого хлору. За різними даними, запаси реагентів можуть повністю закінчитися приблизно через 20 днів.
А тоді – катастрофа! Саме такі панічні прогнози зазвучали в українських засобах масової інформації. “Якщо “ДніпроАзот” не буде запущено, в Україні станеться надзвичайна ситуація. Адже люди залишаться без питної води. Якщо у місті не буде хлору, жоден директор водоканалу не має права відправити у мережу воду неналежної санітарної якості. І це не просто припинення постачання води населенню, а припинення роботи промислових виробництв, особливо харчових. Тобто відбувається ланцюгова реакція, і безробітними стають сотні тисяч працівників водоканалів. Це страшна картина світу”, – заявила в ефірі телеканалу ZIK віце-президент Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства “Укрводоканалекологія” Ольга Бабій.
“Ми з вами можемо опинитися на порозі найбільшої кризи в історії сучасної України. Коли з кранів потече навіть не нинішня “технічна вода”, а справді біологічна отрута, це буде величезною проблемою. Ні з чим подібним наша держава ще не стикалася”, – зазначив під час виступу на міжнародному форумі “Борисфен-2018” народний депутат Андрій Денисенко.
Офіційна версія: подорожчання газу
“Хлорним монополістом” в Україні є “ДніпроАзот” (м. Кам’янське – колишній Дніпродзержинськ – Дніпропетровської області). 12 липня цього року більше тисячі працівників підприємства вийшли на мітинг біля заводоуправління у Кам’янському. За словами організаторів акції, головна вимога мітингувальників до уряду та адміністрації підприємства – відновити роботу “ДніпроАзоту”. Як розповіли працівники, уже кілька тижнів виробництво на підприємстві законсервоване, випуску продукції немає. За їхніми словами, днями вони отримали заробітну плату за майже місяць простою, вона не перевищує 1500 грн.
Як пояснив “Радіо Свобода” голова правління підприємства Сергій Сідоров, завод був вимушений зупинити роботу через подорожчання природного газу (приблизно на 2 тис. грн – 76 USD – за 1 тис. куб. м), який є основною сировиною для виробництва і становить близько 80% у вартості продукції. За його словами, підприємство сподівається на створення урядової робочої групи задля вирішення проблеми.
Неофіційна – аміачні надприбутки
І ось тут починається найцікавіше. “ДніпроАзот” – підприємство приватне, воно належить Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову. Відповідно, які можуть бути претензії до Кабінету Міністрів?
Виявляється, можуть, і цілком серйозні. Експерти кажуть, що насправді йдеться не про зниження ціни на газ, а про… продовження договору оренди. Окрім рідкого хлору, “ДніпроАзот” виробляє величезні обсяги азотних добрив та аміаку. В 2011 році Публічне акціонерне товариство (ПАТ) “Укрнафта” взяла в оренду цех із виробництва аміаку на заводі “ДніпроАзот”, на який щорічно поставляє близько 600 млн куб. м природного газу, пише інтернет-ресурс enkorr.com.ua. ПАТ платить орендну плату в розмірі близько 10 млн грн на місяць, а також несе експлуатаційні витрати для забезпечення виробництва в розмірі 10-25 млн грн на місяць. При цьому весь отриманий аміак “Укрнафта” реалізує “ДніпроАзоту” на 20-50% дешевше від ринкових цін. “Втрати Укрнафти на постачанні природного газу і продажу аміаку – це, по суті, неприкрите виведення коштів із компанії, в якій половина капіталу належить державі. Завдяки цій схемі реалізації тільки за 2017 рік сумарні втрати можуть досягати 2 млрд грн”, – заявляв на початку цього року директор “Консалтингової групи А-95” Сергій Куюн.
Здавалося б, навіщо Укрнафті всі ці махінації? Відповідь проста: 50% + 1 акція ПАТ “Укрнафта” належить державі в особі НАК “Нафтогаз України”, близько 42% акцій – власність групи компаній, пов’язаних з Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. На момент укладання договору оренди в 2011 році вони контролювали більшість спостережної ради Укрнафти, маючи можливість лобіювати будь-які вигідні для себе рішення.
Однак потім ситуація змінилася, впливу на спостережну раду більше немає, а нинішній голова правління “Нафтогазу України” Андрій Коболєв давно перетворився мало не на особистого ворога Ігора Коломойського. В січні 2018 року Укрнафта продовжила “аміачний” договір з “ДніпроАзотом” лише на 1-ий квартал цього року. Тож “хлорний” шантаж, швидше за все, пов’язаний зовсім не з ціною на газ, а з бажанням п. Коломойського зберегти годівничку.
У влади фактично немає варіантів
Заскочений зненацька уряд вдався до жорстких заяв. “ДніпроАзот” купує газ так само, як його купує вся Україна та її промисловість. Немає дешевшого газу, ніхто його не продає. Я думав, яким чином це зробити? В мене немає відповіді на це питання. Приватні фірми продадуть дешевше, ніж 10 тис. грн (381 USD)? Знайдіть хоча б одну. Ніхто не продасть. Держава також не може продавати дешевше, тому що це – збитки, і хтось піде в тюрму. Рішення наразі немає”, – заявив цього тижня прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
За словами віце-прем’єра – міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадія Зубка: “Відмова від поставки хлору за контрактом сприймається як шантаж. Особливо в умовах, коли за останній рік “ДніпроАзот” підвищив ціну на хлор на 300% для водоканалів. Невиконання прямих договірних зобов’язань тягне за собою адміністративну відповідальність, а коли це несе вплив на критичну інфраструктуру забезпечення життєдіяльності – то й кримінальну”.
Проте варіантів протидії монополісту фактично немає. “В Україні є компанія, яка намагається організувати великі поставки хлору в контейнерах автомобільним транспортом, але оформлення дозвільних документів та інших процедур займає більше року. Більш того, таких спеціалізованих контейнерів недостатньо. Поставки хлору в цистернах з Європи (Румунія) дуже проблематичні. Європейські цистерни не можуть змінювати колісну базу, а також повинні бути сертифіковані на території України”, – пояснили у прес-службі компанії “Київводоканал”.
Чим закінчиться “хлорний шантаж” – наразі не береться прогнозувати ніхто. Однак треба віддати належне п. Коломойському: за власну копійчину він готовий взяти за горло цілу країну.
P.S. СБУ розпочала перевірку дій посадових осіб ПАТ “ДніпроАзот”, які призвели до створення дефіциту рідкого хлору. Також вказується, що СБУ перевіряє обґрунтованість збільшення у декілька разів вартості реагенту на шляху від виробника до кінцевого споживача. “За результатами перевірки слідчими СБУ буде прийнято рішення щодо кваліфікації за Кримінальним кодексом України дій осіб, причетних до штучного створення передумов до виникнення надзвичайної ситуації”, – підсумували у прес-службі.
Тим часом у «Дніпроазоті» вирішили не бавитися з вогнем і вчора заявили, що відновлюють роботу цехів хлорної групи. «Найближчим часом очікується випуск першої продукції», – зазначили в прес-службі підприємства.
ПРЯМА МОВА
“Ситуація з постачанням питної води у Львові контрольована, “Львівводоканал” забезпечений реагентами для знезараження питної води у достатньому обсязі, тому загрози перебоїв централізованого водопостачання у місті немає. Ми уже кілька років виготовляємо гіпохлорит натрію зі звичайної солі на власній станції, яка була побудована у Сокільниках до футбольного чемпіонату у 2012 році. Отож, понад 40% від усього обсягу води, що постачається містянам, дезінфікується розчином гіпохлориту натрію. Отже, такої гострої проблеми, з якою зіткнулися інші міста України, у Львові немає. Адже у випадку припинення поставок рідкого хлору з підприємства-монополіста, ми зможемо скористатися альтернативними шляхами, зокрема наростити обсяги виготовлення гіпохлориту або закуповувати хлор у закордонних постачальників” – повідомив директор ЛМКП “Львівводоканал” Валентин Вольський
“Принагідно інформуємо львів’ян про те, що на відміну від інших водоканалів, які використовують воду з річок, потребують складного технологічного процесу водопідготовки та застосовують подвійне хлорування, у Львові вода постачається виключно з артезіанських джерел, має найкращу якість та не потребує додаткової фільтрації та обробки. Саме тому львівську воду можна безпечно споживати для питних потреб та не хвилюватися щодо її дезінфекції” – зауважила Надія Щербак, начальник хіміко-бактеріологічної лабораторії “Львівводоканалу”.
Ніби нам мало того хлору, то ще й вилізли інші хімічні проблеми. Як виявилося, в Україні спостерігається гостра нестача сірчаної кислоти. Про це стало відомо в ході засідання Моніторингової групи з питань виробництва та імпорту сірчаної кислоти при Державній регуляторній службі (ДРС) України.
Анатолій Старовойт, голова Асоціації “Укркокс”, заявив, що на цей момент дефіцит сірчаної кислоти на внутрішньому ринку становить 98 тис. т. “Ми бачимо ризики зупинки коксохімічних і металургійних підприємств, які не можуть купити сірчану кислоту в Україні та змушені імпортувати її”, – наголосила глава ДРС Ксенія Ляпіна.
Експерти кажуть, що дефіцит спричинений рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ), яка на початку липня цього року ввела на три роки квотування імпорту сірчаної кислоти. Зроблено це було під тиском основних українських виробників – державних підприємств “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (географічно розташований у трьох областях: Дніпропетровській, Кіровоградській та Миколаївській, центральний офіс знаходиться в м. Жовті Води Дніпропетровської області) та “Сумихімпром”.
Хоча підприємства державні, але їхні менеджери, як стверджує бізнес-портал UAprom, є ставлениками опальних олігархів Миколи Мартиненка та Дмитра Фірташа. Як з’ясували журналісти, вигоди державі від монополії на ринку сірчаної кислоти не буде. “Ці державні заводи, як правило, не реалізують товар безпосередньо, а через посередників, так звані фірми-прокладки. Очевидно, що вся маржа осідає саме в цих посередницьких компаніях, а власне виробники ледь зводять кінці з кінцями”, – зазначає UAprom.
Глава ДРС розкритикувала механізм квотування як такий, що потенційно може бути корупційним. “Хто перший звернеться, той і отримає квоту”, – констатувала Ксенія Ляпіна. Не забарилася й критика з боку представників металургійної галузі. “Нам потрібно приблизно 100-110 тис. т сірчаної кислоти на рік. З цього обсягу внутрішня пропозиція – це 20-30 тис. т. Таким чином виникає дефіцит (70-80 тис. т), який покривається імпортом. Основними постачальниками є Білорусь, РФ, Австрія”, – пояснив УНІАН керівник аналітичного держпідприємства “Укрпромзовнішекспертиза” Володимир Власюк. “Конкуренція на глобальному ринку дуже жорстка. 85% своєї продукції ми експортуємо, ми конкуруємо, зокрема, за рахунок собівартості. Тут рахується кожен долар, кожен цент, тому будь-яке збільшення собівартості призведе до того, що ми продамо менше нашої продукції”, – каже президент об’єднання підприємств “Укрметалургпром” Олександр Каленков.
Як зазначається, результатом роботи Моніторингової групи при ДРС може стати скасування квот на імпорт сірчаної кислоти в Україну.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
