Росія погодилась на зменшення законтрактованих обсягів поставок газу до України і не наполягатиме на штрафних санкціях

Зустріч українського прем'єра Юлії Тимошенко з ро­сійським колегою Владіміром Путіним минулої середи у Москві, попри  певний песи­мізм напередодні (перелік питань, які хотіла вирішити ЮВТ складався із 19 позицій), як не дивно, виявилася позитивною. Дивно тому, що заздалегідь запланована міжурядова зуст­річ на вищому рівні через "брюссельські події" була взагалі під питанням, переносилася на невизначений термін не раз. Як би  там не було, але можна сміливо казати, що повернулася прем'єр  із відчуттям чергової перемоги. Нехай і часткової.

Газові здобутки

Певно, головним здобутком квітневого саміту слід вважати згоду російської сторони, що Україна імпортуватиме цьогоріч значно менше газу -
33 млрд кубічних метрів замість 40 млрд - ніж це передбачено укладеним контрактом поставок. Ба більше, Росія відмовилася від штрафних санкцій проти України. Зокрема, "Газпром" не вимагатиме сплати 2 млрд дол. штрафів за недобір 2,5 млрд кубометрів газу у першому кварталі та квітні. Хоча раніше Секретаріат Президента України наголошував, що "Газпром" уже виставив Україні 500 млн дол. штрафних санкцій за обсяги поставок за січень-березень.

Керівництво НАК "Нафтогаз України" досі теж неодноразово повідомляло, що пропонуватиме  "Газпрому" зменшити у 2009 році поставки газу Україні на 7 млрд кубів. Проте до зустрічі прем'єрів це питання остаточно не врегулювали, і, якщо б його не вдалося залагодити (а така ймовірність була), Україні загрожували б багатомільярдні доларові штрафи з усіма наслідками для бюджету.

Задля об'єктивності зауважимо, що транзит газу в Європу територією України теж зменшився удвічі - до 17 млрд кубометрів. Тож обсяги споживання блакитного палива суттєво впали і в країнах ЄС. Утім, європейським споживачам штрафні санкції при цьому не загрожують. Бо контрактна схема поставок працює там на зовсім інших умовах.

Своєрідною  компенсацією з боку України за поступки  у питаннях газових поставок може стали десятирічна угода про поставки Росією ядерного пального на наші атомні станції.

Не менш важливими були й перспективи осінньо-зимового періоду 2009 - 2010 років. Точніше - помпування в українські газосховища для "зимівлі" 19,5 млрд кубометрів газу, заплановане на літо та початок осені. Юлія Тимошенко, як справж­ній фіхівець у газовій сфері, до справи відразу підійшла по-діловому. Мовляв, газ цей потрібен насамперед... Росії для стабільного постачання її газу до Європи. Отже, й запропонувала Путіну угоду про поетапні розрахунки за газ, що буде закачуватися у сховища. Майже за Остапом Бендером: а можна навпаки - спочатку стільці, а згодом гроші?

Можна бути впевненим, що при цьому Юлія Володимирівна, за суто жіночою логікою, не виключала, що вже наступного року Європа погодиться на пропозицію Києва про закупівлі газу на кордоні України із Росією. У такий спосіб плата за транзит була б за євросоюзівськими розцінками. Отже, й платити за запомпований у підземні сховища цьогорічний газ 2010-го було б із чого.

Владімір Путін з тим, що­прав­да, не погодився, зауваживши, що російська сторона вивчить пропозицію. Наразі ж прем'єри домовились про закачування  в підземні сховища 800 млн кубометрів газу в рахунок майбутнього транзиту. Наразі лише у квітні. Юлія Тимошенко, щоправда, наголосила, що механізм оплати запасів газу на наступний осінньо-зимовий період визначать окремою міжурядовою угодою, проект якої наш Кабмін передасть у Москву відразу після травневих свят.

Модернізуймося разом

Крім домовленостей про зменшення обсягів постачання газу, на зустрічі обговорювалася й участь Росії у модернізації української ГТС - головного про-вокатора чергового охоло­дження відносин між Києвом та Москвою. Очільник російського міненергетики Сер­гєй Шматко повідомив, що сторони обмінялися проектами між­уря­дової угоди про подальші стосунки у газовій сфері, де, зокрема, передбачена участь Росії в модернізації української ГТС. Але документ ще слід узгодити, проаналізувавши чинні січневі газові угоди між країнами.

Росія ж братиме участь у добудові двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС. А Юлія Тимошенко пообіцяла, що Україна як повноправний член сприятиме вступу Росії до Всесвітньої торговельної орга­ні­зації.

Підсумки московської зуст­річі, як зазвичай, вже встигли покритикувати на рідних теренах. Уповноважений Президента України з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський бачить небезпеку  закупівлі газу в рахунок оплати послуг за транзит. На його думку, це може спровокувати повернення бартерних відносин. Виникне й певна асиметрія щодо російських інтересів у газовій сфері, коли ціна на газ для України залишатиметься високою, а плата за транзит для Росії буде низькою.

Думки про перегляд транзитних тарифів у бік їх збіль­шення дотримується і член комітету ВР з питань ПЕК Олекса Гудима. На його думку, якщо модернізуватимуть ГТС українські машинобудівники, то ставку варто змінити із ни­ніш­ніх 1,7 дол. за транзит тисячі кубів газу на 100 км до 2-2,5 дол. А якщо до робіт залучать іноземних фахівців - то ставка має злетіти ледь не до 3 дол.

Юлії Тимошенко також закидають, що їй варто було б спробувати домовитися про зменшення базової ціни поставок у 450 дол. за тисячу кубів. Мовляв, з урахуванням кризи, цілком логічно очікувати від росіян певних поступок. Адже у випадку зміни світової кон'юнктури може статися так, що ціна на газ для України буде вищою, ніж для Європи. Хоча навряд чи це залежить від зусиль прем'єра.